Рішення № 53526280, 28.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №917/1539/15

За позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інтегровані рішення»

про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі 216 298,08 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Власенко Н.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інтегровані рішення» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі 216 298,08 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.07.2015 позовну заяву Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

03.08.2015 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода».

За результатами автоматичного розподілу, вищезазначену позовну заяву було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 було порушено провадження у справі № 917/1539/15, розгляд справи призначено на 09.09.2015.

04.09.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 09.09.2015 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 917/1539/15 позивач виконав.

У судове засідання 09.09.2015 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 917/1539/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 09.09.2015 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 про порушення провадження у справі № 917/1539/15 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 08.10.2015.

01.10.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Судове засідання 08.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 28.10.2015.

У судове засідання 28.10.2015 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2015 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра інтегровані рішення» (далі - відповідач, підприємство) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода» (далі - позивач, землевласник) було укладено Договір № СМЦ-35 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору здійснення господарської та виробничої діяльності на умовах співробітництва та надання землевласником погодження та проведення підприємством сейсмічних досліджень по пошуку нафти та газу (далі також - роботи).

Відповідно до статті 97 Земельного кодексу України, підприємство відшкодовує землевласнику неодержані доходи та збитки, виходячи з врожайності та ціни відповідної культури, що зазначена в Додатку № 1 до Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору вартість даного Договору (сума неодержаних землевласником доходів та понесених збитків визначається сторонами на підставі Акту про збитки (Додаток №1), що становить невід'ємну частину даного Договору.

13.05.2015 сторонами було складено та підписано Акти № 1, 2 та 3, якими сторони визначили збитки завдані позивачу в загальному розмірі 190 019,46 грн.

Позивачем було складено та направлено відповідачу Претензію про стягнення заборгованості по Договору № СМЦ-35 в сумі 190 019,46 грн. Зазначену претензію відповідач отримав, що підтверджується матеріалами справи, однак відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 190 019,46 грн.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 20 303,45 грн, 3% річних в розмірі 1 015,17 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 960,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, оскільки Договором не передбачено можливість нарахування пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 20 303,45 грн не ґрунтуються на приписах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було не вірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а саме не враховано початок їх нарахування, з огляду на ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки Договором не визначено конкретний строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, а також не враховано дефляцію при нарахуванні інфляційних втрат.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 343,60 грн, в свою чергу, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням 3% річних, пені та інфляційних втрат, в загальному розмірі 216 298,08 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 190 363,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інтегровані рішення» (04114, м. Київ, вулиця Дубровицька, будинок 28; ідентифікаційний код: 32705573) на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (38712, Полтавська обл., Полтавський район, село Кірове, вулиця Леніна, будинок 6; ідентифікаційний код: 03769706) заборгованість в розмірі 190 019 (сто дев'яносто тисяч дев'ятнадцять) грн 46 коп. та 3 % річних в розмірі 343 (триста сорок три) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра інтегровані рішення» (04114, м. Київ, вулиця Дубровицька, будинок 28; ідентифікаційний код: 32705573) на користь Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (38712, Полтавська обл., Полтавський район, село Кірове, вулиця Леніна, будинок 6; ідентифікаційний код: 03769706) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн 86 коп.

Повне рішення складено 02.11.2015.

Суддя О.В. Нечай