Рішення № 53526192, 26.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №910/22507/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

до Фонду державного майна України

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про визнання права власності.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Мельников І.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - Зубенко М.О. (представник за довіреністю).

від третьої особи - Пясецький Д.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про визнання за Позивачем на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю права власності на комплекс нежитлових будівель та рухомого майна, які розташовані за адресою: вул. Пушкіна, 5, м. Первомайськ, Миколаївської області (Первомайська ГЕС Миколаївської області, розгорнутий перелік будівель та майна наведено у позові), у зв'язку з тим, що Позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє комплексом Первомайської ГЕС.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що спірне майно не може бути об'єктом набувальної давності, оскільки не відповідає встановлених законом вимогам до такого майна, а також, оскільки не вважає Позивача особою, добросовісного заволоділа спірним майном. Окрім того, Відповідач вказує, що правомірним (зареєстрованим) власником спірного майна на даний час є інша особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, тому даний спір про визнання права власності на майно не підпадає під регулювання ст. 344 ЦК України.

Третя особа також проти позову заперечувала та повністю підтримувала позицію Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 № 170 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»:

- затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго»;

- засновано на базі Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Миколаївобленерго» та затверджено її статут;

- визначено вважати Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Миколаївобленерго» правонаступником Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго».

Указаний Акт оцінки цілісного майнового комплексу № 23399393, з урахуванням внесених пізніше змін від 28.11.1996, складений без додатків (відсутні докази протилежного), і акт також не містить переліку майну, яке увійшло до статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго».

Указані обставини встановлені чинним рішенням Господарського суду Миколаївської області № 915/1295/14 від 03.12.2014 (спір також про право власності на майно Первомайської ГЕС Миколаївської області, за участю, зокрема, ФДМУ та ПАТ «Миколаївобленерго»), а тому ці обставини не потребують повторного доведення у межах даного спору за приписами ст. 35 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області № 915/1295/14 від 03.12.2014 також було встановлено, що акт оцінки цілісного майнового комплексу № 23399393 містить посилання на матеріали інвентаризації за станом на 01.07.1995 та на передаточний баланс, які надані не були, і під час пошуку у ПАТ «Миколаївобленерго» інвентаризаційних описів 1995 року, з деталізацією майна, що увійшло до статутного фонду товариства, таких станом на 10.10.2014 не виявлено і дані про їх знищення у зв'язку з закінченням строку зберігання відсутні.

Згадані інвентаризаційних описи 1995 року не були подані суду і під час розгляду даної справи №910/22507/15.

06.09.1995 була проведена державна реєстрації Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго». Згідно з п. 1.1 Статуту Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» компанія заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 № 170, шляхом перетворення державного підприємства «Миколаївобленерго» у державну акціонерну енергопостачальну компанію «Миколаївобленерго».

Відповідно до п. 3.5 вказаного Статуту компанія є власником, в т.ч., майна, переданого йому засновником у власність.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 21.06.1996 № 104 «Про передачу акцій Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» приписано:

- передати ФДМУ документи згідно з актом приймання-передачі, що додається;

- визначити разом з ФДМУ порядок передачі Міненерго управління частками (паями, акціями) майна Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго».

Рішенням Господарського суду Миколаївської області № 915/1295/14 від 03.12.2014 суд також установив, що згідно з вказаним актом (додаток до наказу № 104) ФДМУ, в т.ч., були передані сертифікат акцій на сумарну номінальну вартість акцій Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» та бухгалтерський баланс: на дату інвентаризації (01.07.1995); передатний (01.07.1995); на дату державної реєстрації (01.10.1995).

Наказом ФДМУ від 17.03.1997 № 11-ДПК прийнято рішення про приватизацію майна об'єкту, який перетворено у ВАТ в процесі корпоратизації, шляхом продажу акцій Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», а наказом ФДМУ від 04.11.1997 № 20-ПРА затверджено план розміщення акцій ДАЕК «Миколаївобленерго».

Згідно з Статутом Миколаївобленерго, зареєстрованим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 14.04.2011, остання є правонаступником всіх прав та зобов'язань ВАТ Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», створеного шляхом перетворення з ДАЕК «Миколаївобленерго». ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменовано на ПАТ «Миколаївобленерго». У статутному фонді ПАТ «Миколаївобленерго» є частка держави, управління корпоративними правами держави здійснює ФДМУ.

У рішенні № 915/1295/14 від 03.12.2014 Господарський суд Миколаївської області також установив, акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» № 23399393 (складений та підписаний комісією без додатків), який не містить переліку майну, яке увійшло до статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», та за відсутності інших належних доказів, не доводить, що спірне майно - комплекс нежитлових будівель та рухомого майна, які розташовані за адресою: вул. Пушкіна, 5, м. Первомайськ, Миколаївської області (Первомайська ГЕС Миколаївської області) увійшло до статутного капіталу Миколаївобленерго у процесі його корпоратизації.

Таких доказів, і зокрема, указаного переліку майна не було надано і суду під час розгляду даного спору у справі № 910/22507/15. Також Позивачем суду надано не було переліку нерухомого майна, який, якби існував, міг би бути наданий засновником чи державним органом приватизації, яким є ФДМУ.

При розгляді справи № 915/1295/14 Господарським судом Миколаївської області, що також відображено у рішенні суду від 03.12.2014, встановлена відсутність доказів, що наданий суду витяг з відомості розрахунку вартості будівель є додатком до акту оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» № 23399393, і таких доказів не було надано суду і під час вирішення даного спору у справі № 910/22507/15.

Натомість при розгляді справи № 915/1295/14 Господарський суд Миколаївської області встановив ту обставину, що довідка - перелік нерухомого майна станом на 01.05.2011, підписана посадовими особами Миколаївобленерго, не є належним та допустимим доказом внесення засновником у 1995 році до статутного капіталу Миколаївобленерго об'єкту нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель по вул. Пушкіна, 5 в м. Первомайську. У справі № 915/1295/14 Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про безпідставність видачі Миколаївобленерго свідоцтва на право власності на вказане нерухоме майно, у зв'язку з чим свідоцтво визнав незаконним і скасував, і також скасував запис про реєстрацію права власності за Миколаївобленерго.

Позов у даній справі № 910/22507/15 про визнання за Позивачем, ПАТ «Миколаївобленерго» на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю права власності на комплекс нежитлових будівель та рухомого майна, які розташовані за адресою: вул. Пушкіна, 5, м. Первомайськ, Миколаївської області Позивач мотивує тим, що добросовісно, відкрито та безперервно володіє комплексом Первомайської ГЕС.

Згідно наданих ПАТ «Миколаївобленерго» письмових доказів, спірне майно він дійсно обліковує у себе на балансі.

За приписами ч. 1 ст. 3, п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій, а уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління таким державним майном і приймають рішення про подальше використання цього майна (тобто, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації).

За приписами ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Так, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо).

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Аналогічні правові висновки викладені у листі Верховного Суду України від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».

При цьому, норми статті ст. 334 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Дослідивши вищеописані вимоги, які є обов'язковими для можливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України, суд дійшов висновку, що спірне майно не може бути об'єктом набувальної давності, оскільки не відповідає встановлених законом вимогам до такого майна, а саме, оскільки є не тільки інша особа, яка претендує на це майно, а за іншою особою вже зареєстровано право власності на спірне майно - за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, що підтверджується наданими ФДМУ копією свідоцтва про право власності та копією витягу про реєстрацію права власності. Право власності Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на спірне майно є чинним та не скасованим на час розгляду спору та винесення рішення судом.

І також оскільки, що було вище описано судом та зокрема встановлено при розгляді справи № 915/1295/14 Господарським судом Миколаївської області, що також відображено у рішенні суду від 03.12.2014, Позивач протягом усього часу висловлював свою волю щодо набуття права власності на майно, та зокрема, навіть деякий час, до скасування свідоцтва про право власності та реєстрації, був зареєстрованим власником спірного майна.

Відтак, до даних правовідносин норми ст. 344 ЦК України застосовані бути не можуть, оскільки за наявності у майна чинного власника, фактично має місце спір не двох осіб, що претендують на набуття власності на майно, а спір між особою, яка вважає майно своєю власністю, з особою, яка на момент пред'явлення таких вимог є законним власником спірного майна.

Щодо посилань Позивача, що він забезпечує проведення ремонту спірного майна, технічне обслуговування його обладнання та технічне обстеження, замовлення проведення лабораторних досліджень спірного майна тощо, а також вчинює інші дії, спрямовані на забезпечення належної схоронності та експлуатації спірного майна, то такі дії не є достатньою підставою за ст. 344 ЦК України для визнання права власності за набувальною давністю на майно, та натомість, є лише власним господарським рішенням Позивача щодо обслуговування майна, як він обліковує у себе на балансі, і такі рішення Позивач, як суб'єкт господарювання приймає на власний розсуд та ризик.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 20.05.2015 №911/130/14|3-87гс15, якою залишив без змін постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2015 у справі N 911/130/14, а саме, що відсутні підстави з якими закон пов'язує можливість виникнення права власності на майно за набувальною давністю у випадку, якщо таке майно після приватизації підприємства перебуває лише на його балансі, тому у такого балансоутримувача не виникло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації, а також оскільки на момент звернення позивача до суду він вже не був балансоутримувачем спірного майна у зв'язку зі зміною (наявністю нового) власника спірного майна.

Також, за приписами ст. 334 ЦК України, для виникнення права власності за набувальною давністю є необхідним доведення заявником такого позову та встановлення судом обставин добросовісного заволодіння таким майном.

Натомість у даному спору судом встановлено, що спірний об'єкт перебуває (обліковується) на балансі Позивача та в процесі корпоратизації підприємства не увійшов до статутного фонду товариства, з огляду на що суд дійшов висновку, що володіння не є безтитульним. І враховуючи ту обставину, що спірна будівля не увійшла до статутного фонду Позивача, а лише залишилась на його балансі, то Позивач був обізнаний про знаходження майна у власності держави. І окрім того, як уже було наведено вище судом, у спірного майна на даний час є законний зареєстрований власник - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Також, згідно з постановою КМУ від 12.05.2015 № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» майновий комплекс Первомайської ГЕС включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.

Отже, враховуючи все вищенаведене суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено перед судом належними засобами, що він є набувачем права власності на спірне майно за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України, тому підстави для задоволення позову у суду відсутні.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за звернення Позивача до суду з даним позовом покладається на нього та не відшкодовується.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б.