Рішення № 53525938, 05.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/21540/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

До Приватного підприємства «Тандем»

Про стягнення 306 854,41 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Слічна С.І. представник за довіреністю № 397 від 01.10.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Тандем» (далі - відповідач) про стягнення 280 250,00 грн. простроченої суми заборгованості за кредитом, 3 382,67 грн. нарахованих процентів, 17 093,83 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8 546,91 грн. 30% річних за порушення грошового зобов'язання, - 2 419,00 грн. - збитків від інфляції.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 72051-44.3 від 20.06.14. про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.15. порушено провадження у справі № 910/21540/15 та призначено її до розгляду на 08.09.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 24.09.15.

В судовому засіданні 24.09.15. позивачем було подано клопотання про припинення провадження в даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яке судом було відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

В судових засіданнях 24.09.15., 13.10.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 13.10.15. та 21.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

21.10.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Розглянувши в судовому засіданні 21.10.15. клопотання відповідача про припинення провадження в даній справі, подане 24.09.15., суд відмовив в його задоволенні, що було викладено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.10.15., якою було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21540/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 03.11.15.

В судовому засіданні 03.11.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.11.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

05.11.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватне підприємство «Тандем» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 05.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 05.11.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21540/15.

В судовому засіданні 05.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.15. № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) прийнято рішення від 19.03.15. № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20.03.15. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на три місяці з 20.03.15. по 19.06.15. включно.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 116 від 15 червня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича до 19 липня 2015 р. включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 р. № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 липня 2015 р. № 138, "Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» з 17 липня 2015 року.

20.06.14. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк за договором) та Приватним підприємством «Тандем» (позичальник за договором) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 72051-44.3 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених даним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, та інші платежі.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору в урахуванням договорів про внесення змін, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 354 000,00 грн. зі строком повернення до 19.06.18. та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24,0% річних.

Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п. 4.4 кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.1. кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного пунктом 1.1.2 договору.

У відповідності до пункту 4.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (метод факт/360).

Положеннями пункту 4.5 кредитного договору визначено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа останній робочий день поточного місяця на рахунок № 2068191843 в Київському центральному відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь", код банку (МФО) 319092, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами) умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов кредитного договору було надано відповідачу кредит в розмірі 354 000,00 грн. на умовах, передбачених укладеним між сторонами кредитним договором (в національній валюті), що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 7428 від 20.06.14.

Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим 09.07.15. (згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) банк направив на адресу позичальника повідомлення № 6127/20 від 08.07.15. про відкликання кредиту, яка була отримана відповідачем 16.07.15.

Отже, відповідач повинен був повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, та сплатити проценти за користування кредитом до 14.07.15. включно.

Проте позичальник в порушення умов кредитного договору не здійснив повернення суми заборгованості за кредитом, що залишилась, та не сплатив проценти за користування кредитом у строк, визначений банком у повідомленні про відкликання кредиту, а саме протягом п'яти календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, у зв'язку з чим у позивальника перед банком виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 280 250,00 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 28.07.15. по 14.08.15. у розмірі 3 382,67 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що вимоги банку є передчасними, оскільки, за твердженням позивача положеннями п. 4.9 кредитного договору сторони узгодили порядок списання грошових коштів в разі невиконання зобов'язань позивальника за договором, внаслідок чого, на думку відповідача, банк спочатку повинен був списати наявну заборгованість з рахунків позичальника, за її наявності, а потім, у разі недостачі коштів в погашення заборгованості, звернутись з позовом до суду.

Суд відзначає, що відповідно до п. 4.9 кредитного договору позичальник доручив (надав право) банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку (рахунків), зазначених в п. 4.9.1 кредитного договору, для погашення заборгованості за кредитним договором в сумах, необхідних для повернення заборгованості позичальника за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів, встановлених кредитним договором:

- у випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту (у повному обсязі або у частині) в терміни (строки), встановлені кредитним договором та/або

- у випадку невиконання позичальником обов'язку щодо сплати нарахованих процентів та інших платежів в терміни (строки), встановлені кредитним договором, в тому числі штрафних санкцій та/або

- у разі невиконання позичальником вимоги банка про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором в строки, зазначені у вимозі банка.

Договірне списання коштів може проводитись банком з таких рахунків: № 26008149850001 у національній валюті, в Київському центральному відділенні ПАТ "Банк "Київська Русь", код банку (МФО) 319092, а також з інших поточних рахунків позичальника в національній та іноземній валютах, відкритих в банку та його структурних підрозділах протягом строку дії договору.

Договірне списання коштів може проводитись банком з будь-якого із вищезазначених рахунків в повній сумі, необхідній для погашення простроченої заборгованості позичальника за кредитним договором, або частинами з кількох рахунків - у випадку недостатності коштів для повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором на одному рахунку (п. 4.9.1 кредитного договору).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного списання позивачем пред'явлених до стягнення в даній справі сум з рахунків відповідача, а суд зазначає, що таке списання відповідно положень закону та умов кредитного договору є правом, а не обов'язком банку, отже зобов'язання відповідача по кредитному договору залишаються невиконаними, а суд розглядає заявлені до відповідача позовні вимоги по суті.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, вимоги позивача про стягнення з відповідача 280 250,00 грн. простроченої суми заборгованості за кредитом, 3 382,67 грн. процентів за користування кредитом, підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за кредитним договором, позивачем нараховано позичальнику пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 17 093,83 грн.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.1 кредитного договору.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №№ 72051-44.3 від 20.06.14., здійснивши перерахунок пред'явленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 093,83 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення 8 546,91 грн. 30% річних на підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2 кредитного договору, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Приписами п. 8.2 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту або позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншим платежам згідно кредитного договору з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За перерахунком суду, розмір 30% річних становить 8 546,91 грн., що відповідає розрахунку позивача, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач вказує на те, що сума інфляційного збільшення заборгованості за кредитом становить -2 419,00 грн. (тобто має від'ємне значення), таким чином суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції позивачем фактично не заявлені, внаслідок чого не підлягають розгляду судом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на день звернення позивача з даним позовом до суду в серпні 2015 року) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь».

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України в розмірі 6 185,47 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Тандем» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, б. 43-А; ідентифікаційний код 30302479) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, ідентифікаційний код 24214088) 280 250,00 грн. простроченої суми заборгованості за кредитом, 3 382,67 грн. процентів за користування кредитом, 17 093,83 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8 546,91 грн. 30% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Тандем» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, б. 43-А; ідентифікаційний код 30302479) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 6 185 (шість тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 47 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко