Рішення № 53525935, 11.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/26120/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ»

про стягнення заборгованості в розмірі 296 942 грн. 28 коп.

Представники:

від Позивача: Литвинець О.І. (директор);

Литвинець І.О. (представник за Довіреністю);

Помаз А.П. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Дьячук С.Г. (представник за Довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 296 942 грн. 28 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі рахунків - фактур та видаткових накладних між Сторонами виникли господарські правовідносини, за якими Позивачем було поставлено товар і надано послуги, а Відповідачем в свою чергу прийнято товар. Як зазначає Позивач, Відповідачем до теперішнього часу не була здійснена оплата на підставі видаткових накладних на загальну суму в розмірі 296 942 грн. 28 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» в розмірі 296 942 грн. 28 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26120/15, судове засідання призначено на 22.10.2015 р.

22.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.10.2015 року.

22.10.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що у податкових накладних є посилання на договір, хоча між сторонами договір не укладався. Крім того, зазначив, що має сумніви щодо того, чи підписувались видаткові накладні саме директором Відповідача. Також, подав письмові заперечення для долучення до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 ГПКУ в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Вислухавши пояснення представника відповідача, Суд прийшов до висновку щодо необхідності виклику в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАМІРЕЛЬ" ОСОБА_5

Представник відповідача, зазначив, що директор знаходиться в приміщенні суду і може надати пояснення в даному судовому засіданні.

Суд, викликав в судове засідання директора Відповідача, який особисто підтвердив свій підпис на видаткових накладних.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням пояснень представника відповідача в судовому засіданні та письмових заперечень;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази щодо посилання в податкових накладних на договір, хоча між сторонами договір не укладався;

- надати докази на підтвердження виставлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАМІРЕЛЬ" рахунків-фактур на оплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2015 року відкладено розгляд справи на 11.11.2015 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

04.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2. статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, якими просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.

11.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.

11.11.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 11 листопада 2015 року представники Позивача та директор Позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали позовні вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2. статті 81 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за якими Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої статті 81 ГПК, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. (п. 4.8 Постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року)

Суд звертає увагу, що Відповідачем не надано жодного доказу наявності у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, чинним процесуальним законодавством України не передбачено такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду у випадку порушення кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» про залишення позовної заяви без розгляду Суд відмовляє.

Що стосується клопотання Відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС Україна» доказів у справі, а саме договору поставки №4 від 04.02.2013 р., договору про надання послуг від 18.09.2013 р., замовлення на поставку товару, специфікації на поставку товару, довіреностей на отримання товару, товарно - транспортних накладних, актів прийняття товару або послуг, Суд зазначає наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи містять належним чином звірені копії рахунків - фактур, видаткових накладних, акти здачі - прийняття робіт, а також Суд звертає увагу, що підставою позову є фактичні правовідносини сторін, які виникли на підставі вищезазначених документів, у спрощений спосіб без укладання письмового договору поставки, а тому витребувані Відповідачем документи не стосуються предмету спору в даній справі. Крім того, представник Позивача в судовому засіданні зазначив, що такі документи у нього відсутні.

За таких підстав, Клопотання Відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС Україна» доказів у справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11 листопада 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

У період з 24.01.2014 року по 09.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС Україна» на підставі видаткових накладних було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» товар, а також на підставі Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) були надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ», що підтверджується відповідними видатковими накладними та Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), наявними в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що Відповідачем до теперішнього часу не була здійснена оплата на підставі видаткових накладних й Актів здачі - прийняття робіт на загальну суму в розмірі 296 942 грн. 28 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» в розмірі 296 942 грн. 28 коп.

18.09.2015 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача претензія №08/15 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 302 218 грн. 67 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.09.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 21.09.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена останнім без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.01.2014 року по 09.04.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС Україна» на підставі видаткових накладних було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» в свою чергу був прийнятий товар, а також на підставі Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) були надані послуги, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» в свою чергу були прийняті послуги, що підтверджується відповідними видатковими накладними та Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), наявними в матеріалах справи, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, Позивачем були виписані Відповідачу рахунки - фактури й складені податкові накладні на підтвердження здійснення фінансової операції.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

За таких підстав, посилання Відповідача щодо зазначення у податкових накладних в графі цивільно - правового договору: договір поставки і договір оренди Суд не приймає до уваги, оскільки заповнення цієї графи є необов'язковою, і саме по собі таке зазначення не впливає на суть правовідносин, які виникли між сторонами.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо підписання вказаних видаткових накладних й Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ», оскільки директор ОСОБА_5 в судовому засіданні 22.10.2015 року підтвердив факт отримання товару, надання послуг шляхом особистого підписання вказаних документів.

Крім того, Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання матеріальних цінностей, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 16.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Крім того, Суд зазначає, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року № 987, яким скасована Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, тобто починаючи з цієї дати, суб'єкти господарювання не зобов'язані оформляти довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на кожну окрему поставку.

За таких підстав, вказані доводи Відповідача не приймаються Судом до уваги, як безпідставні, необґрунтовані, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» має право здійснювати дії від імені вказаного товариства без видачі довіреності, а з 01.01.2015 року Сторони взагалі не повинні оформлювати довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на кожну окрему поставку.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК) виникає з моменту його прийняття.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року по справі №925/1332/13.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивач довів суду належними засобами доказування факт виникнення між сторонами фактичних взаємовідносин з поставки товару і надання послуг, оформлених у спрощений спосіб, факт поставки Відповідачу товару й надання послуг, його прийняття без заперечень та зауважень Відповідачем та направлення йому вимоги про здійснення оплати, яку останній не виконав належним чином в строк, передбачений вимогами чинного законодавства України, а тому у Відповідача виникає зустрічне зобов'язання по оплаті за отриманий товар й надані послуги у розмірі 296 942 грн. 28 коп.

Посилання Відповідача на необхідність обов'язкового укладання між сторонами письмового договору поставки спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами. Крім того, Суд зазначає, що за заявою Литвинець О.І. було порушено кримінальне провадження за ст. 357 ч.1 Кримінального кодексу України відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» ОСОБА_5, який викрав установчі, бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС Україна».

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України оплати Позивачу вартості за отриманий товар за видатковими накладними й за надані послуги за актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) в повному обсязі.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України , не здійснив оплату за отриманий товар та надані послуги в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 296 942 грн. 28 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 296 942 грн. 28 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАМІРЕЛЬ» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 37080516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРСІС УКРАЇНА» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 33696130) заборгованість у розмірі 296 942 (двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп., судовий збір у розмірі 4 454 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 13 (тринадцять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 листопада 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин