Рішення № 53525916, 09.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/23930/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інфрастурктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачаПублічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод»простягнення 188 940,52 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гриценко В.Є.від відповідача:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» (надалі - ТОВ «Енергія і Газ Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфрастурктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна» (надалі - ТОВ «ІТСІ Україна») про стягнення 188 940,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/09-1 від 07.08.2015 р. позивачем набуто право вимоги до відповідача належного виконання грошового зобов'язання за договором оренди рухомого майна №13/164 від 31.05.2013 р., яке останнім належним чином не виконано. У зв'язку з викладеним позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 107 592,33 грн., пеню у розмірі 16 019,02 грн., інфляційні у розмірі 61 660,22 грн. та 3% річних у розмірі 3 668,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.10.2015 р., залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Одеський нафтопереробний завод» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2015 р. у зв'язку із неявкою третьої особи та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.11.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Одночасно, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 04.11.2015 р. та 09.11.2015 р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в долучені до матеріалів справі заяві надав пояснення по суті спору, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 р. між ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (орендодавець) та ТОВ «ІТСІ Україна» (орендар) був укладений договір оренди рухомого майна №13/164 (надалі - «Договір оренди»), за змістом п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування рухоме майно орендодавця (майно).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди вступ орендаря у володіння та користування майном наступає щ моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду (додаток №3), який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.2 Договору оренди розмір орендної плати за користування майном встановлюється в додатку №2 до даного договору, який є його невід'ємною частино.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно виставленим рахункам орендодавця.

31.05.2013 р. сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна за Договором оренди.

07.08.2015 р. між ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (первісний кредитор) та ТОВ «Енергія і Газ Україна» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №06/09-1 (надалі - «Договір відступлення»).

За змістом п. 1.1 Договору відступлення первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає а себе право вимоги (цесії), що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором оренди, що виникло у розмірі 107 592,33 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору відступлення за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме оплати виконаних робіт в повному обсязі, сплати пені та штрафних санкцій, 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу.

Згідно з п. 2.3 Договору відступлення сторони зобов'язані сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 3 робочих днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

11.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про сплату суми заборгованості за Договором оренди та повідомив про здійснене відступлення права вимоги на його користь.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 107 592,33 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (приймання-передачі майна за Договором оренди від 31.05.2013 р.) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним обладнанням у період з грудня 2013 року по грудень 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно виставленим рахункам орендодавця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати у розмірі 107 592,33 грн. у спірний період на користь третьої особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора у зобов'язанні передати свої права іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

07.08.2015 р. між ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №06/09-1, за змістом якого третя особа передає, а позивач приймає а себе право вимоги (цесії), що належить третій особі, і стає кредитором за Договором оренди, що виникло у розмірі 107 592,33 грн.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача виконання зобов'язань за Договором оренди в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.

З огляду на викладене, у відповідача виникло грошове зобов'язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 107 592,33 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 107 592,33 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Енергія і Газ Україна» про стягнення з ТОВ «ІТСІ Україна» заборгованості з орендної плати у розмірі 107 592,33 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 019,02 грн., інфляційних у розмірі 61 660,22 грн. та 3% річних у розмірі 3 668,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 15.01.2014 р. по 13.09.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором оренди строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 9.3 Договору у випадку порушення орендарем строків виконання грошових зобов'язань по даному договору, орендар виплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пеню у розмірі 16 019,02 грн., інфляційні у розмірі 61 660,22 грн. та 3% річних у розмірі 3 668,95 грн., а тому позовні вимоги ТОВ «Енергія і Газ Україна» підлягають задоволенню повністю.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфрастурктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68; ідентифікаційний код 37825821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» (65041, м. Одеса, Шкодова гора, 1/1; ідентифікаційний код 34737717) заборгованість у розмірі 107 592 (сто сім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 33 коп., пеню у розмірі 16 019 (шістнадцять тисяч дев'ятнадцять) грн. 02 коп., інфляційні у розмірі 61 660 (шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 3 668 (три тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 11 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2015 р.

Суддя В.П. Босий