Рішення № 53525614, 04.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/42/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 Справа № 908/1087/15-г

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - позивач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 72а)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Татіс (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21)

про стягнення 682059 грн. 47 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов.

Відповідача ОСОБА_3, дов. від 03.04.2015 р.

Прокурор Борін А.Б., посв. № 032476 від 11.03.2015 р.

ОСОБА_4, посв. № 030389 від 17.11.2014 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення 3074936 грн. 52 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2015 р. провадження по справі № 908/1087/15-г зупинялося до проведення судової екологічної експертизи. Ухвалою від 16.09.2015 р. провадження у справі поновлено. Розгляд справи, призначений на 22.10.2015 р., відкладався до 04.11.2015 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 04.11.2015р.

В судовому засіданні 04.11.2015 р. позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 682059 грн. 47 коп. шкоди заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Прокурор підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. Позов заявлено з посиланням на ст.. 68,69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.. ст.. 10, 11, 33, 34 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

В обґрунтування позову зазначено: 30.05.2013 р. державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Держекоінспекції в Запорізькій області на підставі наказу начальника Держекоінспекції від 20.05.2013 р. № 351 та направлення на перевірку від 20.05.2013 р. № 357 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України товариством Татіс. За результатами перевірки виявлено, що ТОВ Татіс на момент проведення перевірки здійснює господарську діяльність, повязану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу. Відповідно до п. 2.1.2 ОСОБА_5 розрахунку розміру збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. № 48/16064, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. ОСОБА_1 Татіс з 01.02.2009 р. (з моменту початку дії вказаної ОСОБА_5) по 04.03.2014 р. (до моменту отримання дозволу) включно здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, чим порушило ст.. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря, відповідно до якого викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Пунктом 2.2 ОСОБА_5 передбачено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки субєктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. Відповідно до п. 3.6 ОСОБА_5 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації субєкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди. У звязку з цим, інспектором Державної екологічної інспекції на підставі зазначеної ОСОБА_5, звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел та довідки ТОВ Татіс про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів, виконаний розрахунок відшкодування збитків, спричинених у результаті наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмір яких склав 3074936 грн. 52 коп. Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень. Прокурор просив стягнути з товариства Татіс 3074936 грн. 52 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області заявлені позовні вимоги підтримав, про що пояснив представник в судовому засіданні.

Відповідач заявлені вимоги про стягнення збитків у сумі 3074936 грн. 52 коп. не визнав. Не оспорюючи факту здійснення певний час господарської діяльності без дозволу на викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин, заявив про необґрунтованість розрахунку суми збитків. Зокрема вказує, що, по-перше: з огляду на норми Цивільного та Господарського кодексів України для відшкодування збитків держава має або зазнати певних втрат (реальні збитки) або неодержати певні доходи (упущена вигода). Натомість, позов не містить ані інформації, ані доказів, яка саме шкода заподіяна державі, яких саме збитків зазнала держава, в чому вони полягають. Діяльність відповідача без відповідного дозволу є протиправною поведінкою, але чи призвело це до спричинення шкоди державі має бути доведено. Факт наявності шкоди, так само як і її розмір та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача підлягають доведенню позивачем. Проте, заявлена до стягнення позивачем сума в розмірі 3074936 грн. 52 коп. не є збитками, оскільки не є майновими втратами держави внаслідок діяльності відповідача без дозволу; не є витратами, які держава мусить понести для відновлення порушеного права; не є недоотриманим доходом держави від того, що відповідач не отримав дозвіл. Відповідач вважає недоведеним позивачем факт завдання державі шкоди. По-друге, що стосується такої складової збитків як їх розмір, відповідач зазначає, що розрахунок збитків здійснено із порушенням чинних нормативних актів, а саме: ОСОБА_5 розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 р., наказом Міністерства охорони здоров'я України № 30 від 23.02.2000 р. «Про затвердження списків і введення в дію гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітря робочої зони і атмосферному повітрі населених місць», що призвело до неправильного розрахунку суми збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок діяльності без отримання відповідного дозволу.

З метою визначення розміру збитків, заподіяних природному середовищу, та за наявності взаємосуперчливих розрахунків господарським судом згідно з вимогами статей 41-43 Господарського процесуального кодексу України призначено судову екологічну експертизу.

В звязку з надходженням до господарського суду Запорізької області висновку №8288 експерта Незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення судової екологічної експертизи ухвалою суду від 16.09.2015 р. провадження по справі поновлено.

В судовому засіданні 04.11.2015 р. позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути 682059 грн. 47 коп. шкоди, нарахованої за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р., оскільки при первісному розрахунку виконавцем невірно було застосовано ГДК метилмеркаптану. До заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем додано відповідний розрахунок розміру збитків та пояснення. Прокурор підтримав заявлене позивачем клопотання.

Відповідач у доповненнях до заперечень заявив про застосування позовної давності, зазначивши: відповідно до ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За період з 24.07.2001 р. по 30.05.2013 р. (12 років) державний орган влади, що здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (державна екологічна інспекція) мав можливість здійснити 12 планових перевірок і довідатися про порушення вимог законодавства щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Таким чином, відповідач заявляє про пропуск позовної давності 3 роки до вимоги позивача про стягнення збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2011 р. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив повної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив: Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Татіс» на промислових майданчиках за адресою: Оріхівський район, с. Мирне, вул.. Василівська, 19 та 21. За результатами перевірки інспекцією складено відповідний ОСОБА_6 від 30.05.2015 р.

Перевіркою встановлено, що товариство «Татіс» здійснює діяльність з відгодівлі та утримання курей-несучок та експлуатує технологічне устаткування, яке являється джерелами утворення забруднюючих речовин та повязане з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди. При цьому, товариством не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій на підставі Протоколу № 002060 від 30.05.2013 р. про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 000207/01/07 від 30.05.2013 р. про накладення адміністративного стягнення в сумі 136 грн. на директора ТОВ «Татіс» ОСОБА_6 за порушення ст.ст. 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

06 червня 2013 р. Інспекцією внесено відповідачу ОСОБА_7 про усунення виявлених недоліків, який прийнято до виконання директором ТОВ «Татіс»

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, 05.03.2014 р. Департаментом екології та природних ресурсі Запорізької ОДА товариству «Татіс» видано дозвіл № 2323893001-83 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії якого 5 років з 05.03.2014 р. по 04.03.2019 р.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції з позовом до ТОВ «Татіс» про стягнення збитків, завданих відповідачем внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу.

Предметом даного спору є стягнення збитків, нарахованих за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р. в розмірі 682059 грн. 47 коп., заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у звязку з відсутністю у відповідача дозвільної документації на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено обовязки підприємств, установ, організацій та громадян - субєктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

При цьому, суд виходить з того, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря" наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 затверджено ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. ОСОБА_5 встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_5 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Як встановлено, відповідач в процесі господарської діяльності здійснював викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без відповідного дозволу на викиди на час перевірки контролюючим органом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина.

Таким чином, діяльність відповідача, повязана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є протиправною. По-друге, закон визначає наслідком такої діяльності (без дозволу) спричинення шкоди (збитків) державі. Тобто, доведенню підлягає лише факт діяльності без відповідного дозволу.

По-третє, вина є умовою відповідальності за правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, посилання відповідача на неможливість отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не спростовують встановлений перевіркою факт наявності в діях відповідача протиправної поведінки та не можуть бути підставою звільнення від відповідальності за допущені відповідачем порушення. Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Як встановлено, відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" без відповідного на те дозволу спричинив державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок), під якою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Отже, шкідливий результат протиправної поведінки відповідача це забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без відповідного на те дозволу.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, спричинив забруднення атмосферного повітря, суд дійшов висновку, що відповідачем завдано державі збитків.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в його діях складу правопорушення.

Щодо розрахунку розміру збитків суд зазначає наступне:

У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України. Частиною шостою статті 225 ГК України передбачена розробка Кабінетом Міністрів України методик визначення розміру збитків у сферах господарювання.

У сфері охорони атмосферного повітря підлягає застосуванню ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 ОСОБА_5).

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання пункт 2.7.1 ОСОБА_5.

З метою встановлення дійсності розрахунку заявленого до стягнення розміру збитків з урахуванням розбіжностей, викладених сторонами щодо застосування певних показників при здійсненні розрахунку, судом призначена судова екологічна експертиза, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступне питання: чи підтверджується нормативно та документально загальний розрахунок розміру збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р., заявлених до стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Татіс»?

За результатами проведення судової екологічної експертизи складено висновок № 8288 від 11.09.2015 р. Відповідно до даного висновку розрахунок заявлених до стягнення збитків завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р. не підтверджується, внаслідок того, що розрахунок виконано з порушенням вимог нормативних документів, а саме ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.02.2008 р.: в частині визначення періоду наднормативного викиду порушено вимоги розділу 3.11; Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць ДСП 201-97, затв. наказом МОЗ № 201 від 09.07.1997 р.: в частині застосування величини ГДК метилмеркаптану. Загальна сума відшкодування збитків, завданих державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферу, розрахована експертом згідно вимог нормативних документів на основі додаткових матеріалів, долучених до справи, і становить 143592 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Судом приймається до уваги висновок проведеної у даній справі судової експертизи.

Пунктом 3.6. Методики встановлено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Суд зазначає, що згідно пункту 3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (уточненого), його виконано за період з 01.02.2009 р. по 04.03.2014 р. В обґрунтування початку періоду нарахування -01.02.2009 р. - позивач посилається на дату набрання чинності Методикою № 639. Відповідні твердження позивача суд не вважає обґрунтованими.

Відповідно до п.3.11 ОСОБА_5 №639 час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається саме з моменту виявлення порушення і не містить такого визначення як «з моменту початку правопорушення» (який використовує позивач в обґрунтуваннях), або будь-якого іншого. Наразі, і інші ОСОБА_5, розроблені для визначення розміру збитків саме розрахунковим методом, містять застереження щодо обмеження розрахунків у часі певними фактами.

Суд не вбачає у висновку експерта № 8288 порушень приписів Інструкції № 53/5 від 08.10.1998 «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», про які зазначає позивач.

По-перше, щодо заперечень прокурора, що експерт вийшов за межі поставленого на експертне дослідження питання та надав правову оцінку обставинами справи, суд зазначає: експертом надано відповідь на поставлене питання, а саме щодо нормативного та документального підтвердження наданого позивачем розрахунку збитків. Експертом зроблено висновок про порушення позивачем при розрахунку розміру збитків вимог нормативних документів: ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 639 від 10.02.2008 р.; Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць ДСП 201-97, затв. наказом МОЗ № 201 від 09.07.1997 р.

Оскільки час роботи джерела в режимі наднормативного викиду є складовою формули розрахунку розміру відшкодування збитків, встановлення цієї величини не є питанням права та не виходить за межі спеціальних знань експерта. Тим більше, у висновку № 8288 від 11.09.2015 р. експертом не застосовувався термін «час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту складання акту перевірки». Експертом наведено термін відповідно до п. 3.11 ОСОБА_5 «з моменту виявлення порушення до моменту його усунення».

По-друге, позивачем хибно тлумачиться термін «відшкодування в повному обсязі» в обґрунтування періоду нарахування збитків. Пунктом 1.2 Розяснень ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001 р. (з наступними змінами та доповненнями), на які посилається позивач, встановлено: відповідно до статті 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Тобто, в контексті приписів ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 1166 ЦК України мається на увазі не час тривалості правопорушення, а наявність інших факторів, зокрема, відшкодування шкоди в натурі, припинення порушення, вини правопорушника (психологічне ставлення правопорушника до своєї поведінки), отримання потерпілим страхового відшкодування, тощо.

Посилання позивача на постанову ВГСУ від 11.07.2012 р. по справі № 5002-34/5511-2011 р. як на судовий прецедент (судову практику) суд знаходить недоречним.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки в розмірі 143592 грн. 40 коп.

Помилковим також є посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що заявлена до стягнення сума є адміністративно-господарськими санкціями, а не збитками.

Згідно ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Проте, предметом даного спору є саме відшкодування шкоди, завданої викидами забруднюючих речовин в атмосферу без отримання відповідного дозволу, а не стягнення адміністративно-господарських санкцій, перелік яких міститься в ст.239 ГК України. Таким чином, відповідачем помилково ототожнюються позови про відшкодування шкоди та стягнення адміністративно-господарських санкцій, які мають різну правову природу та підлягають окремому правовому регулюванню.

Суд не вбачає підстав до застосування у спірних відносинах наслідків спливу позовної давності, про що заявляє відповідач. Згідно п. 1.9 Розяснень ВАСУ № 02-5/744 від 27.06.2001 р. (з наступними змінами та доповненнями) перебіг позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін, висновки експерта та встановлені обставини, судом встановлено наявність правових підстав для покладання на товариство «Татіс» відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої викидами забруднюючих речовин в атмосферу, за умов доведеності вини відповідача у несвоєчасному отриманні відповідного дозволу, в розмірі 143592 грн. 40 коп., внаслідок чого позовні вимоги задовольняються частково. В іншій частині позову судом відмовляється з вищевикладених підстав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати на проведення судової екологічної експертизи в розмірі 98000 грн. покладаються на відповідача, оскільки експертиза призначалася за його клопотанням та прийнята судом як доказ в обґрунтування обставин, на які посилався відповідач. Також суд приймає до уваги, що спір виник внаслідок неправомірний дій відповідача. Крім того, вартість експертизи не залежала від розміру заявленої до стягнення суми.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Татіс (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21, ЄДРПОУ 31575227) на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Запорізької обласної ради та місцевого бюджету Мирненської сільської ради (р/р 33119331700220, код ЄДРПОУ 38025629, МФО 813015, код бюджетної класифікації 24062100, одержувач Управління Державної казначейської служби України у Оріхівському районі Запорізької області, стягувач Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України,72-А, код ЄДРПОУ 38025388) суму 143592 (сто сорок три тисячі пятсот девяносто дві) грн.40 коп. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря та зарахувати вказану суму на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевим бюджетами». Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Татіс (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Василівська, 21, ЄДРПОУ 31575227) в доход державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), МФО 813015, Код ЄДРПОУ: 38025409, № рахунку 31215206783007) 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 84 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 72-А, код ЄДРПОУ 38025388) в доход державного бюджету України (Одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), МФО 813015, Код ЄДРПОУ: 38025409, № рахунку 31215206783007) 10769 (десять тисяч сімсот шістдесят девять) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 13 листопада 2015 року.

Суддя І.А. Попова