Рішення № 53525578, 09.11.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" листопада 2015 р. Справа № 906/1299/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 12.08.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 23.04.2015,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (м. Коростень, Житомирська область)

про стягнення 486912,45 грн.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 10.11.2015 (включно).

В судовому засіданні, згідно ст.77 ГПК України, оголошувались перерви з 22.09.2015 до 12:30 год. 05.10.2015, з 05.10.2015 до 11:00 год. 16.10.2015, з 16.10.2015 до 11:00 год. 03.11.2015, з 03.11.2015 до 11:30 год. 09.11.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 486912,45грн., з яких: 99049,66грн. заборгованості за лізинговими платежами, 37488,14грн. інфляційних, 1801,42грн. 3% річних, 4595,49грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 2776,71грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, 320508,81грн. витрат згідно п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди, 14692,22грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

22.09.2015 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 22.09.2015 (а.с. 3-4, т.2), згідно якої просить стягнути з відповідача 428455,08грн., з яких: 48556,39грн. заборгованості за лізинговими платежами, 34357,98грн. інфляційних, 1645,70грн. 3% річних, 3869,35грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 2776,71грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, 320508,81грн. витрат згідно п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди, 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

09.11.2015 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 03.11.2015 (а.с. 107-108, т. 2), згідно якої останній вказує, що вимога про стягнення витрат за п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди в загальному розмірі 320508,81грн., об'єднує декілька складових, серед яких 71231,14грн. витрат, сплачених третім особам, залученим для вилучення об'єкту лізингу (п. 8.6. та п.п. 13.1.-13.6. Загальних умов), 219656,27грн. збитків, розрахованих відповідно до п. 12.9. Загальних умов, 26621,40грн. послуг позивача з адміністрування та обслуговування договору, 3000,00грн. додаткових комісій. На підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач зменшує позовні вимоги, а саме: - витрати позивача за п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди в загальному розмірі 320508,81грн. - до 293887,41грн.; - штрафні санкції за складені та надіслані відповідачу вимоги (нагадування про несплату) в загальному розмірі 2776,71грн. - до 2173,60грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяви позивача до розгляду.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18, ... у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За абз. 4 п. 4.6 цієї ж постанови, зменшення позивачем суми позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

За таких обставин, спір вирішується з урахуванням поданих заяв. Загальний розмір зменшених позовних вимог становить 401230,57грн., із яких:

- 48556,39грн. заборгованості за лізинговими платежами,

- 34357,98грн. інфляційних,

- 1645,70грн. 3% річних,

- 3869,35грн. пені за прострочення виконання зобов'язань,

- 2173,60грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги,

- 293887,41грн. витрат згідно п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди, зокрема:

* 71231,14грн. витрат, сплачених третім особам, залученим для вилучення об'єкту лізингу (п. 8.6. та п.п. 13.1.-13.6. Загальних умов),

* 219656,27грн. збитків, розрахованих відповідно до п. 12.9. Загальних умов,

* 3000,00грн. додаткових комісій,

- 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,

- 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Наголосив, що на підставі п. 12.9. Загальних умов заявлені позивачем до стягнення саме збитки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях (а.с. 30-34, 112-115, т.2).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (лізингодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (лізингоодержувач/відповідач) укладено договір про фінансовий лізинг №00008847 (далі - Договір; а.с. 21, т. 1) та додатки до Договору, зокрема: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (а.с. 22-25, т. 1) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови; а.с. 27-38, т. 1).

Сторонами 29.10.2013 також підписано додаткову угоду до договору (а.с. 26, т. 1).

В Розділі 1 Загальних умов вказано, що ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як "контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна", а також передачі об'єкту лізингу лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля №1600028439 від 05.11.2013 та передано лізингоодержувачу у користування під виплату лізингових платежів об'єкт лізингу згідно з умовами Договору та додатками до нього.

Відповідно до зазначеного Графіку лізингових платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 29.10.2013 року, а останній - 15.10.2018 року. Проте, в порушення норм чинного законодавства та положень укладеного Договору, відповідач своєчасно лізингові платежі не сплачував, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, на підставі п.п. 8.3.1. та 8.3.2 Загальних умов, позивачем направлено вимогу №00008847 від 16.10.2014 року про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Позивач зазначає, що згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.п. 13.6 та 8.3.2 Загальних умов 09.02.2015, позивачем отримано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 167, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо повернення відповідачем на користь позивача об'єкту лізингу.

На підставі цього виконавчого напису 14.02.2015 постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №46532805.

Відповідно до акту опису й арешту майна від 16.03.2015 було описано, накладено арешт та прийнято на зберігання представником позивача відповідний об'єкт лізингу.

18.03.2015 державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

20.04.2015 згідно договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля позивач зобов'язався поставити ТОВ "Престиж-Авто" автомобіль 2013 року випуску, марки VW, моделі Touran, № кузова WVGZZZlTZDW068585 (а.с. 72, т. 2).

05.05.2015, згідно акту прийому-передачі автомобіля, вказаний автомобіль переданий покупцю (а.с. 73, т. 2).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що 05.05.2015 позивач отримав кошти від продажу автомобіля, які були зараховані на погашення заборгованості з лізингових платежів, а саме на відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором позивачем нараховано відповідачу 34357,98грн. інфляційних, 1645,70грн. 3% річних, 3869,35грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 2173,60грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, 293887,41грн. витрат згідно п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, враховуючи нараховану згідно п. 12.9 суму упущеної вигоди, 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Відповідач щодо позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях (а.с. 30-34, 112-115, т. 2).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі про фінансовий лізинг № 00008847 від 29.10.2013 з додатками та доповненнями (а.с. 21-38, т. 1).

Частиною 1 ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч. 2 ст.806 ЦК України).

Згідно умов Договору об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Touran 1,4 TSI, 2013 року виробництва, шасі № WVGZZZlTZDW068585, двигун №: СТН 040826.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3, та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

У розділі "Придбання об'єкта лізингу" сторонами погоджено, що своїм підписом на цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він ознайомився та зрозумів усі умови цього Договору про фінансовий лізинг, Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також погоджується, що всі вищезазначені документи є невід'ємними частинами цього Договору про фінансовий лізинг та мають обов'язкову силу по відношенню до лізингоодержувача.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2013 відповідачу, згідно акту прийому-передачі, передано об'єкт лізингу (а.с. 49, т. 1).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Умовами п. 6.1. Загальних умов сторони погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає:

- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів:

- будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

- інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. Якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.

Відповідно до п. 6.3. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) або Національним банком України, (надалі - "обмінний курс"), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка.

Згідно п. 6.4. Загальних умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Сторонами узгоджено графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) починаючи з 29.10.2013 по 15.10.2018, що загалом складає 60 платежів (а.с. 22-25, т.1).

Відповідач щодо вимоги про стягнення лізингових платежів вказує, що не заперечує стосовно наявності боргу у заявленій сумі.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за лізинговими платежами (а.с. 5), така заборгованість відповідача за період з серпня 2014 по березень 2015 становить 48556,39грн.

При цьому, згідно наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, заявлена до стягнення заборгованість по лізингових платежах складається з процентів та комісій, оскільки відшкодування частини вартості об'єкту лізингу погашено 05.05.2015, шляхом зарахування коштів від продажу об'єкта лізингу.

Як вбачається з письмових пояснень, розрахунку позивача (а.с. 80-81, т. 2) та банківських виписок (а.с. 83-91, т. 2), сума лізингових платежів розраховувалась позивачем у відповідності до п. 6.3. Загальних умов за обмінним курсом чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунка. Лізингодавець виставляв лізингоодержувачу рахунки, із зазначенням дати їх виставлення для оплати.

Однак, відповідач виставлені позивачем рахунки (а.с. 50-57, т. 1) у повному обсязі не оплатив.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось представниками сторін в процесі розгляду справи, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, останній розірвано, об'єкт лізингу примусово повернутий позивачу.

Згідно п. 6.11. Загальних умов вказано, що ... платежі, здійснені лізингоодержувачем, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, в тому числі у випадках дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту.

За змістом положень ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 48556,39грн. заборгованості за лізинговими платежами є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п. 8.2.1. Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 98, т.2), суд встановив, що її нарахування за період з 16.08.2014 по 23.07.2015 в розмірі 3869,35грн. є правомірним, а вимога про її стягнення - такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти вимоги про стягнення інфляційних, вказує, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, в якій було зазначено лізингові платежі відповідно до Договору, індексації не підлягає.

Однак, вказані заперечення відповідача є безпідставними, оскільки інфляційні нараховуються позивачем з моменту переведення лізингових платежів в гривневий еквівалент. При цьому судом враховується, що згідно п. 8.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 109, т. 2), нарахованих в розмірі 34357,98грн. за період з 16.08.2014 по 05.05.2015 та з 06.05.2015 по 24.07.2015 (з урахуванням часткового погашення лізингових платежів в результаті продажу об'єкта лізингу) суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних за період з вересня 2014 по квітень 2015 та з травня 2015 по липень 2015 в розмірі 33319,77грн. У стягненні 1038,21грн. інфляційних слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3 % (а.с. 5, 99, т. 2), нарахованих в сумі 1645,70грн. за період з 16.08.2014 по 23.07.2015 в сумі 1645,70грн., судом встановлено, що правомірним є їх нарахування в сумі 877,17грн. За вказаного, у задоволенні 768,53грн. слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Позивач, в обґрунтування вимоги про стягнення 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, застосовує аналогію закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України) та здійснює нарахування процентів за користування грошовими коштами, що мали бути сплачені позивачу відповідачем у вигляді лізингових платежів за договором лізингу, на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а саме з визначенням розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідач, заперечуючи щодо вимог про стягнення 10710,14грн. процентів зазначає, що: - проценти за користування чужими коштами вже закладені до лізингових платежів; - відповідно до п.п. 6.1., 6.4. Загальних умов до лізингових платежів включено відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування, у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відображаються лізингові платежі з рахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за користування обсягом фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами; - окрім процентів за користування чужими грошовими коштами позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати, оскільки три проценти річних і є платою за користування коштами, у позивача відсутні підстави стягувати з відповідача повторно відсотки за користування чужими коштами, як окремий вид компенсації за понесені збитки.

Згідно п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Оскільки нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, як це обумовлено ч. 2 ст. 536 ЦК України, за прострочення сплати лізингових платежів ні Договором, ні Законом не передбачено, а зсилання позивача на приписи ч.1 ст. 1048 ЦК України є недоречними, так як договір лізингу та договір позики є різними за своєю правовою природою і приписами чинного законодавства не передбачено застосування до відносин за договором лізингу положень ст. 1048 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 8.2.2. Загальних умов, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1. цього Контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу).

Водночас у п. 8.3. п. 8.3.1. Загальних умов, зазначено, що у випадку, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та в і д м о в и т и с я в і д к о н т р а к т у в о д н о с т о р о н н ь о м у порядку, за пунктом 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не м а є н а м і р у в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення 2173,60грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, вказує, що враховуючи факт порушення лізингоодержувачем своїх обов'язків за Договором про фінансовий лізинг по сплаті лізингових платежів, позивач, керуючись положеннями п.п.8.3. та 8.3.1. Загальних умов, направив відповідачу вимоги щодо плати, серед яких: перше нагадування про несплату від 03.07.2014, друге нагадування про несплату від 17.07.2014 та треті нагадування про несплату від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 14.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014, від 16.10.2014. Повторне (неодноразове) направлення позивачем на адресу відповідача третіх вимог щодо сплати пояснюється тим, що порушення умов договору з боку лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів носить триваючий у часі характер, і з кожним місяцем сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем збільшується. Тому, кожною наступною третьою вимогою щодо сплати позивач ставив до відома відповідача про актуальну суму заборгованості.

Відповідач, заперечуючи щодо вимог про стягнення штрафних санкцій вказує, що: - пунктом 8.2.2 Загальних умов не передбачено саме на яку дату та за яким курсом обраховуються штрафні санкції за надіслані вимоги щодо сплати; - позивачем не надано належних доказів направлення на адресу відповідача вказаних нагадувань, при цьому умовами договору передбачено нарахування штрафу тільки за три направлені вимоги, а не як вважає позивач, за кожну направлену ним вимогу, у зв'язку з чим застосування штрафу до більшої кількості вимог суперечить умовам договору; - Договором між сторонами не передбачено право позивача направляти відповідачу декілька третіх вимог; - нагадування, на які зсилається позивач, сформовані, як рахунки-фактури на оплату, що не є нагадуваннями про сплату заборгованості за своєю формою та змістом.

Позивачем надано до матеріалів справи копії: першого нагадування про несплату від 03.07.2014, другого нагадування про несплату від 17.07.2014, третіх нагадувань про несплату від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014, від 16.10.2014 та вимоги №00008847 від 16.10.2014 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору (а.с. 67-75, т. 1). Однак відповідачем не надано доказів їх направлення відповідачу.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті штрафних санкцій за вимоги (а.с. 110, т. 2) та було підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відповідачем оплачено вимоги - нагадування від 07.04.2014, від 17.04.2014, від 05.06.2014 та від 03.07.2014.

Аналізуючи умови п. 8.3.1. Загальних умов, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено оплату лише трьох вимог, при цьому направлення третьої вимоги є правом позивача та має містити вимогу щодо сплати заборгованості та відмову від контракту в односторонньому порядку. Тобто, зміст третьої вимоги, згідно умов Договору, є таким, що виключає направлення наступної аналогічної вимоги.

За вказаного та враховуючи, що позивачем сплачено вартість чотирьох вимог, що перевищує обумовлену сторонами їх кількість, заявлення позивачем до стягнення вартості ще 7 вимог про оплату не відповідає умовам п. 8.3.1. Загальних умов.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 2173,60грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги не підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 293887,41грн. витрат згідно п.п. 6.1., 8, 13 Загальних умов договору, до складу яких входить нарахована згідно п. 12.9 сума упущеної вигоди, господарський суд враховує, що заявлена їх сума, згідно розрахунку позивача, складається з:

1) 71231,14грн. витрат, сплачених третім особам, залученим для вилучення об'єкту) лізингу (п. 8.6. та п.п. 13.1.-13.6. Загальних умов),

2) 219656,27грн. збитків, розрахованих відповідно до п. 12.9. Загальних умов,

3) 3000,00грн. додаткових комісій.

У позовній заяві позивач також просить стягнути 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг, зсилаючись на п. 8.2, 8.2.3 та п. 16.1 Загальних умов.

Відповідно до п.п. "в" п. 12.5 Загальних умов (додаткова угода до договору) визначено, що у випадку дострокового закінчення строку лізингу раніше ніж через 36 (тридцять шість) місяців з дня його підписання, лізингоодержувач в будь-якому випадку зобов'язується сплатити лізингодавцю додаткову комісію в розмірі як наведено в таблицях відповідно до моделі об'єкта лізингу, який визначено в Контракті. Розмір додаткової комісії за переданий об'єкт лізингу становить 3000,00грн.

Враховуючи узгоджений сторонами розмір додаткової комісії та дострокове закінчення строку лізингу, вимога про стягнення 3000,00грн. додаткових комісій обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також умовами п. 8.2, п. 8.2.3. Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: компенсація будь-яких в и т р а т, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з м е т о ю в і д ш к о д у в а н н я с у м, не в и п л а ч е н и х л і з и н г о о д е р ж у в а ч е м у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.

За приписами п. 8.6. Загальних умов, будь-які з б и т к и, з а в д а н і н е в и к о н а н н я м а б о н е н а л е ж н и м в и к о н а н н я м стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягає відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Згідно п. 16.1. Загальних умов, усі збори, податки, г о н о р а р и, грошові штрафи та інші витрати, що п о в ' я з а н і з контрактом і можуть виникнути протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем.

Враховуючи вищенаведені приписи Загальних умов, вимоги про стягнення: 71231,14грн. витрат, сплачених третім особам, залученим для вилучення об'єкта лізингу (п. 8.6. та п.п. 13.1.-13.6. Загальних умов); 219656,27грн. збитків, розрахованих відповідно до п. 12.9. Загальних умов, та заявлених, на підставі п. 8.2, 8.2.3 та п. 16.1 Загальних умов; 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг, судом розцінюються як збитки. Про вказане також зазначено у письмових поясненнях (96-103, т.2) та наголошував представник позивача у судовому засіданні стосовно вимоги про стягнення 219656,27грн., заявлених відповідно до п. 12.9. Загальних умов.

Згідно приписів чинного законодавства, факт завдання збитків та їх розмір, у будь-якому випадку підлягають доведенню.

Так, ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Нормами ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Нормами ч. 1 ст. 226 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Однак, відповідачем не доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення для стягнення заявлених збитків.

Так, умовами п. 8.3.2. Загальних умов визначено, що у випадку, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

У п. 13.4. Загальних умов сторонами погоджено, що після вилучення (повернення) об'єкта лізингу вони підписують ОСОБА_3 вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу та всі дефекти.

Згідно п.13.5. Загальних умов, лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

Якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п.13.6. Загальних умов).

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що, з метою самозахисту свого права, шляхом припинення зобов'язання та реалізації положень ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", на адресу Відповідача було направлено вимогу від 16.10.2014 року про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Також вказує, що, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги про повернення об'єкта лізингу, позивач був змушений звернутись до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", для отримання послуг по юридичному консультуванню, підготовці відповідних документів та супроводу процедури вилучення об'єкта лізингу. Загальна сума завданих позивачу збитків згідно з п.п. 13.1.-13.6. Загальних умов склала 71231,14грн., до якої входять: юридично-консультаційні послуги ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", згідно виставлених рахунків, та податок на додану вартість в загальній сумі 70831,14грн., 400,00грн. витрат по зберіганню об'єкта лізингу на охоронюваній автостоянці.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що дії ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" по вилученню об'єкта лізингу полягали у сприянні виконанню вчиненого виконавчого напису нотаріуса.

Натомість, жодних документів на підтвердження фактичного вчинення третіми особами, зокрема ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" певних дій по вилученню об'єкта лізингу, позивачем суду не надано. З актів наданих послуг (а.с.97-99) вбачається лише узгоджена позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" і сплачена останнім вартість цих послуг. Інших документів щодо надання таких послуг матеріали справи не містять. За вказаного у суду відсутня можливість встановити чи надавалися фактично такі послуги, визначити які конкретно дії та коли вчинялися, проаналізувати їх зміст, фактичну вартість та встановити причинно-наслідковий зв'язок з діями відповідача, які стали підставою звернення позивача до суду, та заявленими позивачем витратами в цій частині.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №167, про повернення відповідачем на користь позивача об'єкту лізингу (а.с. 77, т. 1).

14.02.2015 постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №46532805 про примусове виконання виконавчого напису №167 від 09.02.2015 (а.с. 79, т. 1).

Згідно акту опису й арешту майна від 16.03.2015 було описано, накладено арешт та прийнято на зберігання представником позивача об'єкт лізингу (а.с. 80-82, т. 1).

Оскільки повернення об'єкта лізингу, згідно п. 13.6. Загальних умов, відбувалося у примусовому порядку, відповідно до вчиненого виконавчого напису нотаріуса, таке вилучення регулюється приписами Закону України "Про виконавче провадження", що виключає залучення третіх осіб, зокрема, ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", для вчинення цих дій.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір. Так, про наведене повідомлено боржника у п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2015 (а.с.79, т.1).

Зазначене також вказує на безпідставність вимог позивача в частині стягнення витрат, сплачених ним ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" за вчинення останнім дій по вилученню об'єкта лізингу.

Заявлені до стягнення витрати по оплаті позивачем витрат за стоянку автомобіля в розмірі 400,00грн. не узгоджуються з умовами п. 13.5 Договору, оскільки не пов'язані з вилученням предмета лізингу.

Як зазначалося вище, об'єкт лізингу, відповідно до акту опису й арешту майна від 16.03.2015 було описано, на нього накладено арешт та прийнято на зберігання представником позивача, що відповідає приписам ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження. 18.03.2015 державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Так, згідно ч.ч.1,3 вказаної статті, майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Оскільки 17.03.2015 об'єкт лізингу було передано позивачу, дії по його поверненню припинилися саме 17.03.2015, що свідчить про безпідставність заявленої на підставі п. 13.5 Загальних умов вимоги про стягнення 400,00грн. за стоянку автомобіля в період з 17.03.2015 по 17.04.2015. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що період стоянки вказаного транспортного засобу зумовлений його реалізацією (договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 20.04.2015).

Отже, у стягненні 400,00грн. за стоянку автомобіля, суд відмовляє.

Позивач, в обґрунтування стягнення збитків у розмірі 219656,27грн., заявлених згідно п. 12.9. Загальних умов, зсилається на те, що в п.8.4. Загальних умов лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені в цьому контракті, є прийнятними для виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, а п.8.6. передбачає, що будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом.

Відповідно до п. 12.9. Загальних умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також і н ш и м и п л а т е ж а м и, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі якщо об'єкт Лізингу запишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 Контракту не застосовується.

Відповідач, заперечуючи проти вказаних вимог зазначає, що: - в договорі не визначено за яким конкретно розрахунком позивач має визначати упущену вигоду; - за умови чинності договору до жовтня 2018 року та сплати відповідачем відповідних платежів, позивач не мав би можливості відчужити об'єкт лізингу та отримати 207793,25грн., які отримав 20.04.2015 за наслідками продажу транспортного засобу. Вважає, що доводи про можливість отримання позивачем доходів у розмірі 219656,27грн. не підтверджуються жодними доказами, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог про стягнення вказаної суми коштів в якості упущеної вигоди відсутні. Зауважив, що неможливо передбачити та визначити курс валют, який буде в майбутньому до 2018 року. При цьому в договорі не передбачено за яким курсом рахується упущена вигода. Наголосив, що позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати саме такі доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Суд вважає обґрунтованими вищенаведені твердження відповідача, оскільки позивачем не доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення для стягнення збитків у заявленому розмірі. При перевірці проведеного позивачем розрахунку, судом також встановлено, що останній здійснено без дотримання вимог п. 12.9. Загальних умов. До того ж, здійснити розрахунок за вказаним пунктом Договору не можливо, оскільки: сторонами чітко не обумовлено обсяг (склад) і н ш и х платежів, які, водночас із несплаченими лізинговими платежами, слід враховувати при визначенні упущеної вигоди; сторонами не визначено курс валют, який має бути застосований при такому розрахунку для визначення у гривні розміру лізингових платежів, строк сплати яких на дату розірвання договору, згідно графіку, не настав. При цьому визначити курс валют, який буде в майбутньому до 2018 року також не можливо.

За вказаного, у задоволенні вимоги про стягнення 219656,27грн. збитків на підставі п. 12.9. Загальних умов, слід відмовити.

Не доведено також позивачем обґрунтованість вимоги про стягнення 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг, заявлених на підставі п. 8.2, 8.2.3 та п. 16.1 Загальних умов, оскільки зі змісту цих пунктів вбачається, що такі витрати, зокрема г о н о р о р и, мають бути нараховані/виплачені з м е т о ю в і д ш к о д у в а н н я с у м, не в и п л а ч е н и х л і з и н г о о д е р ж у в а ч е м у відповідності до контракту.

Так, в обґрунтування вимог про стягнення 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг, позивач вказує та підтверджено матеріалами справи, що позивачем укладено договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015 року з ТОВ "КПД Консалтинг". 22.07.2015 позивачем укладено відповідну заявку на надання юридичних послуг №3, згідно п.1. (Обсяг послуг) якої виконавець зобов'язується забезпечити належне п р е д с т а в н и ц т в о і н т е р е с і в з а м о в н и к а у в і д п о в і д н и х с у д а х , в т о м у ч и с л і а п е л я ц і й н о ї т а к а с а ц і й н о ї і н с т а н ц і ї, по справі за позовом TOB "Порше Лізинг Україна" про стягнення заборгованості з TOB "ВКП "Інтертрансстрой" за Договором фінансового лізингу №00008847 від 29.10.2013 року. В п.4.1. вказаної заявки зазначається, що позивач зобов'язаний заплатити виконавцю за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції 6000,00грн. (з ПДВ). На виконання зазначених вище умов Договору позивачем сплачено виконавцю 6000,00 грн. (з ПДВ).

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача під час розгляду в суді справи про стягнення заборгованості з TOB "ВКП "Інтертрансстрой" за договором фінансового лізингу №00008847 від 29.10.2013 року здійснював ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої ТОВ "Порше Лізинг Україна" (а.с.170, т.1). Жодних доказів забезпечення належного представництва позивача в суді ТОВ "КПД Консалтинг" до справи не надано.

Отже, докази, які б свідчили про наявність причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача по неналежному виконанню умов договору та витратами позивача на юридичні послуги у розмірі 6000,00грн. відсутні.

Відповідач, заперечуючи проти зазначених вимог вказує, що можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

За вказаного слід зазначити, що в якості судових витрат заявлена сума юридичних послуг також не підлягає стягненню, оскільки за ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони надані адвокатом та сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" г о н о р а р є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

За вказаного, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача заявлених позивачем витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 6000,00грн.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 89622,68грн., з яких 48556,39грн. заборгованості за лізинговими платежами, 33319,77грн. інфляційних, 877,17грн. 3% річних, 3869,35грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, 3000,00грн. комісії. У стягненні 1038,21грн. інфляційних, 768,53грн. 3% річних, 2173,60грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, 290887,41грн. витрат згідно умов договору, 10740,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 6000,00грн. витрат на оплату юридичних послуг слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 106А, ід. код 30014709)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (02152, м.Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, ід. код 35571472)

- 48556,39 грн. заборгованості за лізинговими платежами;

- 33319,77 грн. інфляційних;

- 877,17 грн. 3% річних;

- 3869,35 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань;

- 3000,00 грн. комісії;

- 1792,45 грн. судового збору.

3. У стягненні 1038,21 грн. інфляційних, 768,53 грн. 3% річних, 2173,60 грн. штрафних санкцій за складені та надіслані відповідачу вимоги, 290887,41 грн. витрат згідно умов договору, 10740,14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 6000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна" (02152, м.Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, ід. код 35571472) з державного бюджету 1713,64грн. судового збору, сплаченого ним згідно платіжного доручення №50024111 від 19.08.2015.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви) рек. з пов.;

3 - відповідачу згідно заяви: 01032, м.Київ, бульвар Т.Шевченка 54/1, офіс 416 (рек. з пов.).