Рішення № 53525467, 12.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2015 Справа № 905/2224/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Про-сток, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Норд, м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення основного боргу у розмірі 875148,34грн., 3% річних у розмірі 46320,13грн., пені в розмірі 83380,87грн., інфляційних втрат в розмірі 549203,29грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 31.07.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю №283/2015-юр від 30.09.2015р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 12.11.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Про-сток, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства Норд, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 900148,34грн., інфляційних нарахувань 549203,29грн., відсотків річних 42150,20грн., пені 83380,87грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №13/28 від 29.11.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 599, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 44, 54, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №13/28 від 29.11.2013р. з додатками; акти приймання-передачі обладнання: №1 від 27.12.2013р., №2 від 03.01.2014р., №3 від 06.01.2014р., №4 від 06.01.2014р., №5 від 10.01.2014р., №6 від 10.01.2014р., №7 б/д, №8 б/д, №9 від 13.01.2014р.; акт приймання стелажного обладнання до експлуатації від 10.02.2014р.; видаткову накладну №РН-0000056 від 07.02.2014р.; банківські виписки по рахунку №26005060294188: від 03.12.2013р. на суму 732600,00грн., від 23.12.2013р. на суму 100000,00грн., від 08.01.2014р. на суму 184900,00грн., від 27.02.2014р. на суму 352055,00грн., від 26.03.2014р. на суму 200000,00грн., від 11.04.2014р. на суму 150000,00грн., від 16.04.2014р. на суму 200074,17грн., від 19.05.2014р. на суму 350074,16грн. від 17.06.2014р. на суму 450074,17грн., від 16.07.2014р. на суму 200000,00грн., від 23.07.2014р. на суму 250074,17грн.; претензії: №2603/15-1 від 26.03.2015р., №0406/15-1 від 04.06.2015р. та докази їх направлення відповідачу; договір про надання правової допомоги №514 від 31.07.2015р.; довіреність б/н від 31.07.2015р. на представника.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: пояснення від 06.10.2015р., зокрема, щодо відсутності в провадженні судів або інших компетентних органів спору між сторонами даної справи та відсутність рішення таких органів з предмету й підстав, що у цій справі, а також щодо того, що позивач не звертався до установи банку для виконання гарантії з додатками; заяву про збільшення розміру позовних вимог від 12.10.2015р.; клопотання про стягнення судових витрат з відповідача від 12.10.2015р. з додатками; клопотання про надсилання документів електронною поштою від 28.10.2015р.; клопотання про стягнення судових витрат з відповідача від 28.10.2015р. з додатками; додаткові пояснення від 27.10.2015р. з додатками; заява про збільшення позовних вимог від 05.11.2015р. та докази її направлення відповідачу; письмові пояснення від 05.11.2015р. з додатками; клопотання про стягнення судових витрат з відповідача від 12.11.2015р. з додатками; клопотання від 12.11.2015р. про долучення до матеріалів справи банківської виписки за 23.04.2015р. з додатком.

12.10.2015р. на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву №01-199 від 06.10.2015р. з додатками, в якому останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке: за період дії договору, свої зобовязання, від яких залежав початок виконання постачальником робіт, замовником були виконані в строк, а саме на рахунок постачальника була перерахована сума передоплати у розмірі 1017500,00грн., складений та підписаний представниками двох сторін акт від 10.02.2014р. свідчить про прострочення зобовязання за договором саме постачальника; позивачем невірно вказана сума основного боргу 900148,34грн., тоді як заборгованість складає 875148,3грн.; прострочення оплати сталось у звязку з настанням форс-мажорних обставин, а саме проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, призупинення здійснення всіх видів фінансових операцій в населених пунктах, що не контролюються українською владою, призупиненням господарської діяльності відповідача на підставі наказів №№218-221 від 18.08.2014р. Також надав: виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження відповідача; правоустановчі документи; довіреність №273/2015-юр від 20.08.2015р.

Представник позивача у судове засідання 12.11.2015р. зявився, підтримав свою позицію, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2015р. зявився, проти позову заперечив та зазначив, що у нього немає заборгованості перед позивачем, оскільки оплата відповідно до умов договору здійснюється на підставі виставлених рахунків, враховуючи те, що рахунки відповідач не отримував, у останнього не виникло зобовязання з їх оплати.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №13/28 (далі договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця конструкцію складських збірно-розбірних палетних стелажів (далі-товар), у асортименті та кількості за кожною асортиментною позицією та по ціні згідно Специфікації, що є невідємною частиною даного договору, та здійснити роботу з монтажу стелажів (далі монтажні роботи, вартість яких включена у вартість товару, а покупець прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно з ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), місце поставки: склад покупця, що знаходиться за адресою: Украна, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 43а (п.2.1. договору).

Відповідно п. 1.7. договору, постачальник зобовязаний здійснити доставку товару, збірні та монтажні роботи стосовно товару та передати змонтоване та готове до експлуатації за призначенням стелажне обладнання у строк до 26.01.2014р. Вартість збірних та монтажних робіт включена у вартість товару.

Згідно п. 2.3. договору, зобовязання постачальника вважаються виконаними по закінченню збірних та монтажних робіт стосовно товару, про що сторонами складається ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації.

У розділі 8 договору, сторони передбачили ціну та порядок розрахунків:

п.8.2. - Загальна сума договору становить 4070000,00грн., в т.ч. ПДВ 678333,33грн.

п.8.2.1. - Сума передоплати (18% загальної суми договору) у сумі 732600,00грн. у тому числі ПДВ-122100,00грн. повинна бути сплачена покупцем на підставі рахунку постачальника не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами договору.

п.8.2.2. - Загальна сума другої передоплати (7% загальної суми договору) у сумі 284900,00грн. у т.ч. ПДВ-47483,3грн., сплачуються на підставі рахунку постачальника у строк двох робочих днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, частинами, пропорційно кількості товару, що відвантажується партією, про яку йдеться у такому повідомленні.

п.8.2.3. Оплата 8,65% загальної суми договору, у сумі 352055,00грн.у тому числі ПДВ 58675,83грн. повинна бути сплачена покупцем на підставі рахунку постачальника не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації.

п. 8.2.4. Остаточний розрахунок (66,35% загальної суми договору) у сумі 2700445,00грн.у тому числі ПДВ- 450074,17грн. здійснюється покупцем шістьма рівними платежами на підставі рахунків постачальника:

450074,16грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня першого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/ дата строку* 28.02.2014р.;

450074,16грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня другого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/ дата строку* 31.03.2014р.;

450074,17грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня третього місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/ дата строку* 30.04.2014р.;

450074,17грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня четвертого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/ дата строку* 31.05.2014р.;

450074,17грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня пятого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/ дата строку* 30.06.2014р.;

450074,17грн. у т.ч. ПДВ-75012,36грн. не пізніше останнього дня шостого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 31.07.2014р.

Відповідно п.11.1., даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

Згідно п. 12.4., за несвоєчасну оплату товару покупець має сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

Позивач 07.02.2014р. поставив товар відповідачу на суму 4070000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000056 від 07.02.2014р.

10.02.2014р. сторонами був підписаний акт приймання стелажного обладнання до експлуатації до договору поставки №13/28 від 29.11.2013р.

Відповідач своє зобовязання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

12.10.2015р. позивач через канцелярію суду надав заяву про збільшення позовних вимог б/н від 12.10.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 875148,34грн., 3% річних у розмірі 44090,30грн., пені в розмірі 83380,87грн., інфляційних втрат в розмірі 549203,29грн. Суд зазначає, що вказана заява є одночасно заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

10.11.2015р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог б/н від 12.10.2015р., в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 875148,34грн., 3% річних у розмірі 46320,13грн., пені в розмірі 83380,87грн., інфляційних втрат в розмірі 549203,29грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви про збільшення позовних вимог від 05.11.2015р., а саме: про стягнення основного боргу у розмірі 875148,34грн., 3% річних у розмірі 46320,13грн., пені в розмірі 83380,87грн., інфляційних втрат в розмірі 549203,29грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №13/28 від 29.11.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки поставки №13/28 від 29.11.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №13/28 від 29.11.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію в строк, який визначений в договорі., поставки №13/28 від 29.11.2013р., а саме:

- Передоплата (18% загальної суми договору) у сумі 732600,00грн. - не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами договору;

- ОСОБА_1 передоплата (7% загальної суми договору) у сумі 284900,00грн. -у строк двох робочих днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, частинами, пропорційно кількості товару, що відвантажується партією, про яку йдеться у такому повідомленні;

- Оплата 8,65% загальної суми договору, у сумі 352055,00грн.- не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації;

- Остаточний розрахунок (66,35% загальної суми договору) у сумі 2700445,00грн. здійснюється покупцем шістьма рівними платежами на підставі рахунків постачальника:

450074,16грн. не пізніше останнього дня першого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 28.02.2014р.;

450074,16грн. не пізніше останнього дня другого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 31.03.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня третього місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 30.04.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня четвертого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 31.05.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня пятого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 30.06.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня шостого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації/дата строку* 31.07.2014р.

* - дата не пізніше якої виконуються грошові зобовязання, якщо зобовязання постачальника зі збірки монтажу та введення в експлуатацію товару (стелажного обладнання) виконані із дотриманням строку, встановленого п. 1.7. договору.

Акт приймання стелажного обладнання до експлуатації був підписаний сторонами 10.02.2014р.

Оскільки змонтоване та готове до експлуатації за призначенням стелажне обладнання було передано з порушенням строку, встановленого п.1.7. договору до 26.01.2014р., повинен застосовуватись наступний порядок оплати, який сторони передбачили у договорі, а саме:

Передоплата (18% загальної суми договору) у сумі 732600,00грн. - не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами договору;

Друга передоплата (7% загальної суми договору) у сумі 284900,00грн. -у строк двох робочих днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, частинами, пропорційно кількості товару, що відвантажується партією, про яку йдеться у такому повідомленні;

Оплата 8,65% загальної суми договору, у сумі 352055,00грн.- не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації;

Остаточний розрахунок (66,35% загальної суми договору) у сумі 2700445,00грн. здійснюється покупцем шістьма рівними платежами на підставі рахунків постачальника:

450074,16грн. не пізніше останнього дня першого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 31.03.2014р.;

450074,16грн. не пізніше останнього дня другого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 30.04.2014р. ;

450074,17грн. не пізніше останнього дня третього місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 31.05.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня четвертого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 30.06.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня пятого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 31.07.2014р.;

450074,17грн. не пізніше останнього дня шостого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації - 31.08.2014р.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000969-1 від 29.11.2013р. на суму 732600,00грн., №СФ-0000969-2 від 19.12.2013р. на суму 284900,00грн., №СФ-0000969-3 від 29.02.2014р. на суму 352055,00грн., №СФ-0000969-4 від 26.03.2014р. на суму 450074,16грн., №СФ-0000969-5 від 16.04.2014р. на суму 450074,16грн., №СФ-0000969-6 від 30.05.2014р. на суму 450074,17грн., №СФ-0000969-7 від 03.07.2014р. на суму 450074,17грн., №СФ-0000969-8 від 07.08.2014р. на суму 450074,17грн.

Відповідач 03.12.2013р. здійснив передоплату у сумі 732600,00грн. (18% загальної суми договору), тобто в строк, передбачений п.8.2.1. договору.

19.12.2013р. позивач надіслав відповідачу електронною поштою повідомлення про готовність товару до відвантаження, тобто за умовами п. 8.2.2. договору друга передоплата (7% загальної суми договору 284900,00грн.) мала бути перерахована у строк до 23.12.2013р. включно. Позивачем було здійснено вказану передоплату двома платежами: 23.12.2013р. - 100000,00грн., 08.01.2014р. 184000,00грн.

Акт приймання стелажного обладнання до експлуатації був підписаний сторонами 10.02.2014р., отже за умовами п. 8.2.3. оплата (8,65% загальної суми договору 352,00грн.) повинна бути перерахована у строк до 17.02.2014р. включно. Позивачем було здійснено платіж у розмірі 352055,00грн. з порушенням визначеного договором строку, а саме 27.02.2014р.

Остаточний розрахунок (66,35% загальної суми договору 2700445,00грн.) був виконаний відповідачем частково за пятьма платежами з шости, визначених п. 8.2.4. договору, у наступному порядку: 200000,00грн. 26.03.2014р., 150000,00грн. 11.04.2014р., 200074,17грн. 16.04.2014р., 350074,16грн. 19.05.2014р., 450074,17грн. 17.06.2014р., 200000,00грн. 16.07.2014р., 250074,17грн. 23.07.2014р., 25000,00грн. 23.04.2015р.

Проведені відповідачем платежі підтверджуються банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідач свої грошові зобовязання за договором поставки №13/28 від 29.11.2013р. належним чином не виконав.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 07.02.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4070000,00грн.

Відповідач свої обовязки з оплати поставленого товару належним чином не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім, що не оспорюється відповідачем.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості не надано.

Заперечення відповідача щодо виставлення рахунків, судом приймається частково, щодо останнього платежу, визначеного п. 8.2.4 договору, за яким дійсно рахунок на оплату не виставлявся. В решті заперечення відповідача не приймається, оскільки спростовуються матеріалами справи.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 425074,17грн.

Нарахована позивачем заборгованість в сумі 450074,17грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до договору поставки №13/28 від 29.11.2013р. оплата за поставлений товар здійснюється саме на підставі рахунків, виставлених позивачем (п.8.2.4. договору). Рахунок для здійснення останнього платежу за договором у розмірі 450074,17грн. не виставлявся.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторони у п. 12.4. договору передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець має сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від загальної вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочки платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 83380,87грн., 3% річних в розмірі 46320,13грн., інфляційні втрати в розмірі 549203,29грн.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили порядок, термін та графік оплати за поставлений товар:

Передоплата (18% загальної суми договору) у сумі 732600,00грн. - не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання сторонами договору, отже право вимоги у позивача виникло 15.12.2013р. Відповідач здійснив оплату у розмірі 732600,00грн. в строк, визначений договором, а саме 03.12.2013р., отже нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляції на цю суму є безпідставним та необгрунтованим.

Друга передоплата (7% загальної суми договору) у сумі 284900,00грн. -у строк двох робочих днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, частинами, пропорційно кількості товару, що відвантажується партією, про яку йдеться у такому повідомленні. Позивач надав роздруківку з електронної пошти листа від 19.12.2013р., у якому відповідач повідомлявся про завантаження товару, у звязку з чим у позивача право вимоги за другою передоплатою виникло 24.12.2013р. Відповідач здійснив оплати: 100000,00грн.- 23.12.2013р., 184900,00грн. 08.01.2014р. Отже, обґрунтованим може бути нарахування пені та 3% річних на суму 184900,00грн. за період з 03.01.2014р. по 07.01.2014р. (в межах заявленого позивачем періоду).

Оплата 8,65% загальної суми договору, у сумі 352055,00грн.- не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, тобто у позивача право вимоги виникло 18.02.2014р. Відповідач здійснив оплату 27.02.2014р. Отже, обґрунтованим є нарахування пені та 3% річних на суму 352055,00грн. за період з 18.02.2014р. по 26.02.2014р.

Остаточний розрахунок (66,35% загальної суми договору) у сумі 2700445,00грн. здійснюється покупцем шістьма рівними платежами:

- 450074,16грн. не пізніше останнього дня першого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, отже право вимоги у позивача виникло 01.04.2014р. Відповідач здійснив оплати: 200000,00грн. 26.03.2014р., 150000,00грн. 11.04.2014р., 200074,17грн. 16.04.2014р., у звязку з чим обґрунтованим є нарахування пені та 3% річних на суму 250074,16грн. за період з 01.04.2014р. по 10.04.2014р. та на суму 100074,16грн. з 11.04.2014р. по 15.04.2014р.

- 450074,16грн. не пізніше останнього дня другого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, отже право вимоги у позивача виникло 01.05.2014р. Відповідач здійснив оплату в розмірі 350074,16грн. 19.05.2014р. Оскільки відповідач 16.04.2014р. здійснив переплату за попереднім платежем, надлишок коштів у розмірі 100000,00грн. зараховується в рахунок наступного платіжу, отже обґрунтованим є нарахування пені та 3% річних на суму 350074,16грн. за період 01.05.2014р. по 18.05.2014р.

- 450074,17грн. не пізніше останнього дня третього місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, отже право вимоги у позивача виникло 01.06.2014р. Відповідач 17.06.2014р. здійснив оплату в розмірі 450074,17грн., у звязку з чим обґрунтованим є нарахування пені та 3% річних на вказану суму за період з 01.06.2014р. по 16.06.2014р. та на суму 450074,17грн .

- 450074,17грн. не пізніше останнього дня четвертого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, отже право вимоги у позивача виникло 01.07.2014р. Відповідач здійснив оплати: 200000,00грн. 16.07.2014р., 250074,17грн. 23.07.2014р. Відповідно обґрунтованим є нарахування пені та 3% річних на суму 450074,17грн. за період з 01.07.2014р. по 15.07.2014р. та на суму 250074,17грн. за період з 16.07.2014р. по 22.07.2014р.

- 450074,17грн. не пізніше останнього дня пятого місяця, що слідує за місяцем підписання ОСОБА_2 приймання стелажного обладнання до експлуатації, отже право вимоги у позивача виникло 01.08.2014р. Відповідач 23.04.2015р. здійснив оплату у розмірі 25000,00грн. Відповідно обґрунтованим є нарахування пені - на суму 450074,17грн. за період з 11.09.2014р. по 31.12.2014р. (в межах заявленого позивачем періоду) та 3% річних - на суму 450074,17грн. за період з 01.08.2014р. по 22.04.2015р.; на суму 425074,17грн. за період з 23.04.2015р. по 12.11.2015р.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат (а.с. 116), суд відзначає що обгрунтованим є нарахування інфляції лише на суму 450074,17грн. (передостанній платіж за договором) за період серпень 2014р.- березень 2015р. та на суму 425074,17грн. за період травень 2015р. вересень 2015р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог у сумах 19321,91грн., 166580,13грн., 50566,41грн. відповідно.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з: судового збору в розмірі 23310,79грн., оплати вартості адвоката у розмірі 23000,00грн. та інших судових витрат, повязаних з розглядом справи у розмірі 4288,28грн. (вартість отримання витягів з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження сторін в розмірі 97,36грн., вартість поштовго відправлення листа з актом звірки, направленого на адресу відповідача в розмірі 16,62грн., вартість бандеролі з документами, направленої на адресу суду поштовою службою «Нова пошта» в розмірі 35,00грн., вартість залізничних квитків в розмірі 1985,70грн., вартість проживання представника позивача в розмірі 500,00грн., добові в розмірі 1653,60грн.). На підтвердження судових витрат позивач надав: заявку 2-ЖД про надання правової допомоги від 31.07.2015р.; акт 1-ЖД надання правової допомоги від 07.09.2015р.; банківську виписку на підтвердження сплати гонорару згідно акту 1-ЖД від 07.09.2015р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2271 ОСОБА_3; посвідчення адвоката ОСОБА_3; Статут "Адвокатського бюро «Прагнум» ОСОБА_3"; виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження адвокатського бюро; довідку №002-02-2/1140 від 11.09.2013р. про відкриття поточного рахунку №26009202363548; ордер на надання правової допомоги серії КВ №206306 від 11.09.2015р.; експрес-накладну №59000135357324 від 06.10.2015р.; опис вкладення в цінний лист та чек з УДПЗ "Укрпошта" від 03.10.2015р. про направлення відповідачу акту звірки; копії квитанцій про оплату запитів:№1000324878, №1000324868; посадочні документи ДП "Укрзалізниця"; рахунки фактури про сплату проживання: №04056 від 12.10.2015р., №04658 від 12.11.2015р.; наказ №27 від 10.11.2015р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтею 6 якого визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2271.

31.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Про-сток (Клієнт) та Адвокатським бюро «Прагнум» ОСОБА_3» (Бюро) укладено договір №514 про надання правової допомоги, згідно п.2.1 Бюро зобовязується надати Клієнту правову допомогу на умовах, передбачених цим договором, а клієнт сплатити бюро гонорар та супутні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно п.п.7.1.1., 7.1.2., гонорар Бюро узгоджується до надання правової допомоги та є однією з умов заявки клієнта. Якщо сторони не визначили гонорар у заявці, він вказується в акті надання правової допомоги в залежності від обсягу витраченого спеціалістами Бюро часу на надання правової допомоги.

В акті 1-ЖД від 07.09.2015р. сторони узгодили гонорар у розмірі 23000,00грн., який був перерахований позивачем 06.09.2015р. на рахунок Бюро, що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, враховуючи, вищенаведені факти, суд згідно з приписами статті 44 ГПК України вважає витрати на оплату послуг адвокату на підставі договору №514 від 31.07.2015р. в сумі 23000,00грн. судовими.

Судові витрати (судовий збір, витрати на оплату послуг адвоката) у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо понесених позивачем інших витрат суд зауважує наступне:

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи те, що в ухвалах суду від 17.09.2015р., 28.10.2015р. явка сторін не визнавалась обовязковою, вимоги про відшкодування понесених витрат позивача (залізничні квитки, вартість проживання, добові) задоволенню не підлягають. Крім того, позивач не був позбавлений можливості використати інший вид транспорту, інший розклад транспорту, що позбавило б необхідності нести додаткові витрати на проживання в м. Харкові.

Що стосується витрат, понесених у звязку з одержанням електронних витягів з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження сторін, суд зауважує на таке: у договорі поставки №13/28/ від 29.11.2013р. визначено місцезнаходження відповідача - м. Донецьк, у позовній заяві позивач зазначає місцезнаходження відповідача м. Краматорськ, тому при зверненні до суду з позовною заявою, позивач був зобовязаний надати докази на підтвердження зміни юридичної адреси відповідача, а також докази на підтвердження статусу та місцезнаходження позивача. Оскільки такий обовязок згідно приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача, зазначені витрати не можуть бути покладені на відповідача.

Витрати, понесені позивачем у звязку з надсиланням на адресу суду бандеролі з документами, також не підлягають відшкодуванню, оскільки використання позивачем послуг поштової служби «Нова пошта» є виключно правом позивача, а не обовязком.

Витрати, понесені позивачем у звязку з направленням відповідачу цінного листа з актом звірки взаєморозрахунків на виконання вимоги ухвали суду у розмірі 7.07грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Про-сток, м. Київ до Публічного акціонерного товариства Норд, м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 875148,34грн., 3% річних у розмірі 46320,13грн., пені в розмірі 83380,87грн., інфляційних втрат в розмірі 549203,29грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Норд (84322, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкільна, 117, ЄДРПОУ 13533086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Про-сток (03194, м. Київ, Святошинський район, пр. Леся Курбаса, 9-Г, 73, ЄДРПОУ 36391779) суму основного боргу у розмірі 425074,17грн., пеню в розмірі 50566,41грн., 3% річних в розмірі 19321,91грн., інфляційні втрати в розмірі 166580,13грн., також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 9923,14грн., витрат на правову допомогу в розмірі 9790,84грн., інших витрат в розмірі 7.07грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 450074,17грн., пені в розмірі 32814,46грн., 3 % річних в розмірі 26998,22грн., інфляційних втрат в розмірі 382623,16грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 11471/15

надруковано 1 прим.:

1 - ГСДО

1-позивачу

1-відповідачу