Рішення № 53525194, 09.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.15р. Справа № 904/8166/15

За позовом Колективного (народного) виробничого підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОМБАЙНОВИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ

про повернення безпідставно отриманих коштів

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Данчул К.В., дов. від 18.09.15р.

від відповідача: Коваль І.О., дов. № 370/1001 від 01.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Колективне (народне) виробниче підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОМБАЙНОВИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" про стягнення 58 700,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неправомірним завищенням тарифу на постачання електроенергії в гуртожиток за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5а. Позивач вважає, що при розрахунках відповідач повинен був застосовувати тарифи, встановлені постановою НКРЕ як для гуртожитку.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що згідно умов договору №1-34-А/09 від 20.08.2010р. споживачем електричної енергії є К(н)ВП "Дніпропетровський комбайновий завод", на балансі якого знаходиться житловий будинок, електричні установки якого використовуються фізичними особами, тобто населенням, а тому електрична енергія, спожита цим будинком, оплачувалась за тарифом для населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, крім гуртожитків. Для застосування тарифу на електричну енергію як для гуртожитків споживачу необхідно було мати документи, що підтверджують реєстрацію будівлі як гуртожитку. Оскільки ст.127 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що будівлі гуртожитків підлягають державній реєстрації, то за відсутності такої реєстрації відсутні правові підстави вважати будівлю гуртожитком, незалежно від того, як вона обліковується власником будівлі. Відповідач вважає, що кошти в сумі 58 700,34грн. не є безпідставно отриманими і не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки кошти отримані на підставі укладеного між сторонами договору.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2015р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010р. між Колективним (народним) виробничим підприємством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОМБАЙНОВИЙ ЗАВОД" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1-34-А/09, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 290,835 кВт у буд.5а по пров. Альпійський, величини якої по площадках вимірювання в точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п.2.2.2. - 2.2.3. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару; повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію, з урахуванням ПДВ, та зміни розрахункових зон доби письмово або через засоби масової інформації, а саме: в газеті "Вісті Придніпров'я" за п'ять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.п.2.3.5. - 2.3.6. договору споживач зобов"язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків перетікання реактивної електроенергії".

Згідно умов договору постачальник проводив відпуск електричної енергії для потреб споживача, в тому числі для приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5а, а позивач - Колективне (народне) виробниче підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ КОМБАЙНОВИЙ ЗАВОД" - сплачував за це грошові кошти.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 58 700,34 грн.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачем для розрахунку вартості спожитої мешканцями гуртожитку електроенергії застосовувався тариф 0,52500грн./кВт.год, замість тарифу 0,30500 грн./кВт.год, встановленого для гуртожитків. Внаслідок цього позивачу заподіяно шкоду на суму 58 700,34грн., яку він просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуте майно відповідачем.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу даної норми права випливає, що зобов'язання, які виникають за цією нормою права, є позадоговірними і підставою для їх виникнення є такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Оскільки між сторонами укладений договір на постачання електричної енергії і кошти, які просить стягнути позивач, сплачувались ним за спожиту електроенергію і відповідачем отримані як плата за відпущену електроенергію, то такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору.

Тому кошти в сумі 58 700,34 грн. не є безпідставно отриманими і не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказував, що йому завдано шкоду у сумі 58 700,34 грн. внаслідок застосування відповідачем неправильних (завищених) тарифів (як для населених пунктів та як для споживачів, прирівняних до населення, замість тарифів, встановлених для гуртожитків).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)…

Статтею 224 Господарського кодексу України також встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За вищенаведеними нормами права відшкодування шкоди (збитків) особою, яка її заподіяла, можливе лише за наявності сукупності умов, що складають цивільне правопорушення, а саме: 1) дії (бездіяльність) останньої повинні бути неправомірними, 2) в результаті цих дій завдається шкода, 3) між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, 4) є вина зазначеної особи.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача по застосуванню тарифів, слід вирішити питання правового статусу гуртожитку позивача по пров. Альпійський, 5а, і який тариф повинен застосовуватись за спожиту електроенергію.

Згідно ст.6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст.127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986р. №208 затверджено Примірне положення про гуртожиток (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 2, 5 Положення гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно п.4 Положення гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

Відповідно до абз.9 п.18 Положення робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.

Пунктом 38 Положення встановлено, що плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

З урахуванням вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що будівля по пров. Альпійська, 5а, забезпечення електроенергією якої здійснювалось за договором № 1-34-А/09 від 20.08.2010р., не має статусу гуртожитку.

Розмір тарифів, які застосовувались у розрахунках за договором № 1-34-А/09 від 20.08.2010р., встановлений НКРЕ, а не відповідачем, тому твердження позивача про завищення тарифів за спожиту електричну енергію є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт реєстрації будівлі як гуртожитку та безпідставно отриманих відповідачем коштів у сумі 58 700,34грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Повне рішення складено 16.11.2015р.

Суддя В.І. Петрова