Ухвала суду № 53525043, 11.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4554/15-ц Провадження № 22-ц/795/2010/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Логвіна Т. В. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Скрипки А.А., Тагієва С.Р., при секретарі:Покладі Д.В., за участю:позивача ОСОБА_5, адвоката Полубня С.В., відповідача ОСОБА_7, адвоката Шевченка О.А., третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

треті особи - ОСОБА_9 та орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вказаним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2015 року позов ОСОБА_5 було задоволено. Визнано ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_7 вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до того, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неналежних доказах, зокрема Акті про непроживання відповідачів від 28.05.2015 року та довідці Смолинської сільської ради від 22 липня 2015 року №240 щодо проживання відповідачів без реєстрації у с. Смолин та навчання ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у Смолинській ЗОШ. Крім того, в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не дав оцінки поданим відповідачем доказам: довідці вуличного комітету №21 м. Чернігова від 15.01.2015 року №3, довідці від 26 травня 2015 року про навчання ОСОБА_10 у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 27 серпня 2015 року а також тій обставині, що ОСОБА_7 була взята на облік як безробітна Чернігівським міським центром зайнятості, а як отримувач соціальної допомоги - управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради саме за адресою місця її постійного проживання. Також, на думку апелянта, суд не взяв до уваги пояснення свідків з її сторони. Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що відповідачі не є членами сім'ї позивача, тому судом безпідставно було застосовано ст. 405 ЦК України. Визнання дітей такими, що втратили належне їм право користування житловим будинком, за підтвердженої наявними у справі доказами відсутності у них іншого житла, протизаконно позбавляє їх належних санітарно-гігієнічних та побутових умов проживання.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5, адвоката Полубня С.В., відповідача ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

По справі встановлено, що позивачу ОСОБА_5 належить 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.01.1992 року, виданого нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-865 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2010 року, виданого нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-184 (а.с.5-7). В засіданні суду апеляційної інстанції сторони пояснили, що вказана частина житлового будинку є відокремленою від іншої частини будинку, має окремий вихід; інша частина будинку належить сторонній особі.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстровані за спірною адресою - по АДРЕСА_2 (а.с.15-18).

За вказаною адресою зареєстровані та проживають (а.с.9):

- власник ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4.);

- ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_5.) - дочка позивача ОСОБА_5 та мати відповідача ОСОБА_7;

- ОСОБА_13 - онука позивача ОСОБА_5 та її син ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_6.);

Крім того, без реєстрації проживає ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_7) - малолітня дочка ОСОБА_13.

Відповідач ОСОБА_7 є онукою позивача та власника 3/5 частин житлового будинку ОСОБА_5, а неповнолітні ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - її правнуками.

З пояснень відповідача ОСОБА_7 в судових засіданнях вбачається, що вона з трьома неповнолітніми дітьми понад один рік за місцем реєстрації не проживають; вона проживає із своїм співмешканцем ОСОБА_16 та дітьми в АДРЕСА_1; вказаний будинок її співмешканець отримав у спадщину, але спадщину не оформив. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 пояснила також, що ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_3.) та ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_2), які є їх спільними дітьми із ОСОБА_16 навчаються в другому класі Смолинської ЗОШ; старший син ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1) також проживав з ними, а зараз навчається в Чернігівському ліцеї.

З акту вуличного комітету №21 м. Чернігова від 28.04.2015 року, складеного з пояснень господаря житла ОСОБА_5, вбачається, що в АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12, але не проживають за цією адресою з 2002 року (а.с.8).

Згідно інформації Смолинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.07.2015 року за № 240, ОСОБА_7 разом з дітьми ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не зареєстровані, але проживають в АДРЕСА_1. За вказаною адресою зареєстрований та проживає ОСОБА_16. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 навчаються в Смолинській ЗОШ І-ІІ ст. (а.с.75).

ОСОБА_13 навчається в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 27 серпня 2014 р. (а.с.47).

Факт не проживання відповідачки з дітьми у спірному житлі понад один рік в суді першої інстанції підтвердили свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_18

Наявні у справі докази у їх сукупності дали суду підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_7 та її неповнолітні діти ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за спірною адресою по АДРЕСА_2 не проживають понад один рік.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач ОСОБА_7 не надала суду доказів відсутності її з дітьми в спірній квартирі з поважних причин понад встановлені законом строки та створення їй позивачем перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням.

Факт отримання відповідачкою соціальної допомоги за спірною адресою не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такий факт пов'язаний з місцем реєстрації відповідачки та її дітей в спірній квартирі, а не з місцем їх фактичного проживання. Показання свідка ОСОБА_19 також не доводять наявність поважних причин не проживання відповідачки з дітьми у спірному житлі або створення їй позивачем перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_7 разом з дітьми добровільно залишила будинок АДРЕСА_2 і без поважних причин не проживає у ньому понад встановлені законом строки, а тому її та дітей належить визнати такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Та обставина, що акт від 21.04.2015 р. був складений головою вуличного комітету № 21 ОСОБА_20 з пояснень господаря житла ОСОБА_5, не спростовує правильності висновків суду щодо відсутності відповідача з дітьми в спірній квартирі понад встановлений ст.405 ЦК України строк один рік, оскільки зазначені обставини фактично були визнані самим відповідачем та підтверджені іншими доказами.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що не можна вважати допустимим доказом по справі відповідь на запит адвоката Полубня С.В., підписану секретарем виконкому Смолинської сільської ради (а.с.75), оскільки видача такої довідки не суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про захист персональних даних».

До спірного житлового приміщення відповідачку та її дітей зареєстрували як членів сім'ї власника житла ОСОБА_5, тому судом першої інстанції правильно була визначена норма матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а саме ст.405 ЦК України. Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на порушення Конвенції про права дитини, оскільки діти не були розлучені з батьками, з якими фактично постійно проживають.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для висновку про неправильну оцінку досліджених по даній справі доказів та фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: