Ухвала суду № 53523522, 12.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №647/468/15-ц Головуючий в І інстанції Волошин Р.Р.

Провадження №22-ц/791/2476/15 Доповідач: Стародубець М.П.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року листопада місяця «12» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі:Цулукіані І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої від імені ОСОБА_6, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 06 серпня 2015 року в справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання кредитного договору частково недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості, який в ході розгяду справи було уточнено, зазначаючи, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір, за умовами якого вказана фізична особа отримала кредит в розмірі 12 491,90 дол. США , який зобов'язалася повернути на умовах та в строки, передбачені договором.

Солідарними боржниками позичальника, які відповідають за належне виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі укладених банком з ними, з кожним окремо, договорів поруки.

07 листопада 2014 року банк уклав договір факторингу з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно якому останній набув право вимоги за вказаною вище кредитною угодою та укладеними в її забезпечення договорами поруки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 належним чином прийняті на себе зобов'язання не виконує, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 837,49 дол. США та пеню в розмірі 34493 грн., яка утворилася станом на 20 лютого 2015 року.

ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати недійним п. 2.1 кредитного договору від 11 квітня 2008 року та зобов'язати відповідачів перевести валюту кредитування з доларів США у гривню по курсу НБУ на час укладення договору, який обґрунтовано тим вказаний кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу, затверджених постановою НБУ від 25.05.2007 року № 168, зокрема, на момент його укладення він не був ознайомлений банком щодо істотних умов кредитування й валютних ризиків.

Рішенням суду від 06 серпня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь первісного позивача заборгованість за кредитним договором станом на 20 лютого 2015 року в загальній сумі 4837,49 дол. США, що еквівалентно 132 344,01 грн., та пеню в розмірі 34 493,23 грн.

Така ж грошова сума була стягнута на користь «ОТП Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_6 Та ОСОБА_8

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діюча від імені ОСОБА_6, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити повністю, зустрічні позови вимоги задовольнити. Вказує на те, що суд першої інстанції поверхово розглянув справу, неповно з'ясував обставини, які мають значення для її правильного вирішення, порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №CL-Н00/021/2008, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 12 491,90 дол. США зі сплатою 12,49% річних з кінцевим терміном повернення по 11 квітня 2014 року для придбання автотранспортного засобу.

У договорі сторони, крім всього, погодили порядок і строки погашення кредиту й сплати інших передбачених правочином платежів, визначили взаємні права та обов'язки, а також встановили відповідальність кожної із сторін у разі недотримання досягнутих домовленостей.

Згідно договору поруки №SR-Н00/021/2008, укладеному 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_7, останній поручився перед кредитодавцем відповідати за належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.

12 березня 2010 року сторони кредитного договору уклали до нього додатковий договір №2, за умовами якого строк остаточного повернення кредиту було змінено на 11 квітня 2016 року, а графік платежів у зв'язку з цим викладено у новій редакції.

Того ж дня кредитодавець уклав договір поруки №SR-Н00/021/2008/1 з ОСОБА_8, за яким вказана фізична особа прийняла на себе відповідальність за виконання ОСОБА_6 кредитних зобов'язань в солідарному порядку з боржником.

На підставі договору факторингу від 07 листопада 2014 року банк відступив права вимоги за кредитним договором №CL-Н00/021/2008 ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Позичальник належним чином прийнятих на себе зобов'язань не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком, яка згідно наданому позивачем розрахунку станом на 20 лютого 2015 року складає 4 441,63 дол. США заборгованості по кредиту, 395,86 дол. США - заборгованості по відсоткам за користування кредитом і 34 493,23 грн. пені.

Встановивши достовірно факт невиконання позичальником умов договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач за первісним позовом, як кредитодавець, відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_6, як позичальника, який прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з вказаної фізичної особи солідарно з кожним з поручителів з підстав, передбачених умовами договорів кредиту та поруки, та відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України на користь банку заборгованість: за кредитом, процентами та пеню, як різновид неустойки - юридичної відповідальності за певне порушення умов правочину, яке позичальником не спростоване.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог, враховуючи, що кредитний договір містить всі передбачені законом суттєві умови, які були погоджені сторонами, в тому числі й позичальником, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_6 як на кредитному договорі, так і на інформаційному листку щодо умов кредитування по програмі «Автомобіль в кредит» від 07 квітня 2008 року та розрахунку орієнтованої сукупної вартості кредиту, а тому підстави для визнання цього договору таким, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні /а.с.9,10/.

Твердження апелянта про те, що він не був обізнаний з можливими валютними ризиками, не можуть бути прийняти до уваги колегії суддів, оскільки діючим законодавством стабільність курсу гривні до іноземних валют не закріплена, натомість визначено, що цей курс визначається Національним банком України щоденно (ст.36 Закону України «Про Національний банк України», ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів», затверджене Постановою Правління НБУ №496 від 12.11.2003 року).

Таким чином, укладаючи договір про отримання кредиту в іноземній валюті й приймаючий на себе зобов'язання щодо його погашення та сплаті відсотків у валюті кредитування, ОСОБА_6 був обізнаний про те, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, а тому повинен був передбачити можливість валютного ризику, у тому числі, в зв'язку з підвищенням цього курсу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо не доведення первісним позивачем у встановленому законом порядку факту отримання ОСОБА_6 кредитних коштів також не можуть бути прийнятими до уваги колегії суддів, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 11 квітня 2008 року про перерахування з рахунку позичальника, номер якого відповідає номеру рахунку вказаному у кредитній заявці, та з огляду на те, що останній тривалий час виконував умови договору по поверненню кредитних коштів і сплаті відсотків за користування ними.

Місцевий суд з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані ними докази, яким дав правильну оцінку та ухвалив в оскарженій частині законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, натомість фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками місцевого суду та з їх оцінкою, і не містять посилань на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухваленого в справі рішення.

Інших доводів, які б підтверджували його вимоги та вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, апелянт в скарзі не виклав.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Рішення суду в частині вирішення первісних позовних вимог, пред'явлених ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, жоден із поручителів не оскаржував і на вчинення таких дій апелянта не уповноважував, а тому за правилами ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307-8 ЦПК України, колегія суддів, -

У ХВ А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої від імені ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 06 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: