Рішення № 53521176, 10.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7416/15

Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Процик М.В.,

при секретарі - Решетник М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем 26.04.2007 року про надання коштів у розмірі 60600,00 доларів США на строк до 25.04.2012 року з розрахунку 11,50% річних на покупку автомобіля.

За умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинен був щомісяця здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування коштами, однак останній своєчасно зобов'язання не виконував, внаслідок чого утворився борг в розмірі 664262,22 грн. станом на 24.09.2014 року, який складається з тіла кредиту, відсотків та комісії. Право вимоги до відповідача було передано ТОВ «Український промисловий банк» ПАТ «Дельта Банк» за угодою від 13.06.2010 року, посвідченою нотаріально.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси 04.02.2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 341801,44 грн., судові витрати.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 08.09.2014 року заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2015 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

У апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представив оригіналів кредитного договору між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, платіжних та розрахунково-касових документів, що свідчили б про отримання коштів від ТОВ «Укрпромбанк», договору про передачу активів між ТОВ «Укпромбанк», Національним Банком України та ПАТ «Дельта Банк» та всіх додаткових угод до нього, що не дало підстав вважати позов доведеним. Крім того, боржника не було повідомлено про заміну кредитора, тому він може не виконувати зобов'язання.

Проте погодитися із такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.64 ЦПК письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Таким чином, правило про надання доказів у вигляді оригіналів не є безумовним, і за логікою цивільно - процесуальних норм справжність копій та достовірність викладених в них відомостей може бути піддана сумніву лише із зазначенням об'єктивних доводів про це.

До позовної заяви позивачем були долучені копія кредитного договору між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, копія заявки на видачу готівки, копія договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, витяг з додатку до договору на підтвердження переходу права вимоги за зобов'язанням саме ОСОБА_2, досудові вимоги із реєстром поштових відправлень, які посвідчені посадовою особою ПАТ «Дельта Банк» із проставленням печатки (а.с.6-12,15,16-19,22-24).

За доводами відповідача ОСОБА_2 факт укладання кредитного договору, отримання ним коштів у визначеній сумі від ТОВ «Укрпромбанк» не оспорювався, а клопотання про витребування оригіналів кредитного договору та решти доказів обґрунтовувалося лише сумнівами щодо наявності таких у позивача, а також ймовірним клопотанням в подальшому призначити у справі будь - які експертизи: почеркознавчі, бухгалтерські та інші (а.с.156-157).

З тексту ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 05.03.2015 року встановити мотиви витребування у відповідача оригіналів вищезазначених документів неможливо, оскільки про таке в ній не зазначено (а.с.161).

Водночас склад доказів у справі в незмінному вигляді одночасно із тими ж запереченнями проти позову ОСОБА_2 не став перешкодою для ухвалення 04.02.2014 року заочного рішення про задоволення позову у цьому ж складі суду.

Таким чином, не зазначення в рішенні суду змістовних висновків з приводу того, як відсутність оригіналів кредитного договору та документів про отримання коштів за умов визнання цих обставин відповідачем, відсутність оригіналу договору про відступлення активів та оригіналу додатку про перехід зобов'язань відповідача без посилань на об'єктивні підстави піддавати сумніву достовірність викладених відомостей у посвідчених копіях, не дають підстав вважати обґрунтованими висновки суду про унеможливлення встановлення фактичних обставин у справі та не доведення позову позивачем.

Більш того, з виписки ПАТ «Дельта Банк» по особовим рахункам ОСОБА_2 вбачається, що після відступлення права вимоги ОСОБА_2 погашав борг на користь нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» (а.с.127-129), проте жодна оцінка таким обставинам судом першої інстанції не надана.

Суд першої інстанції також вважав неможливим задоволення позову через недотримання позивачем процедури повідомлення боржника про заміну кредитора, передбаченої п. 4.8 договору від 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», проте не звернув увагу на нелогічність таких доводів, адже якщо копія договору не може свідчити про факт виникнення між сторонами зобов'язань, то невиконання його умов не може бути одночасно підставою для відмови у позові.

Викладені обставини свідчать про те, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК, тому підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким банк надав кошти в розмірі 60600,00 доларів США з розрахунку 11,50% річних на строк з 26.04.2007 року по 25.04.2012 року для покупки автомобіля.

Факт укладання кредитного договору, отримання коштів, покупки автомобіля, і не повернення коштів підтверджений відповідачем в судовому засіданні, визнання цих обставин вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 до Приморського районного суду м.Одеси від 15.05.2013 року (а.с.71) про оспорення договору відступлення прав вимоги, та із заяви про скасування заочного рішення у справі (а.с.100-102).

Таким чином, факт виникнення зобов'язальних відносин між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 слід вважати встановленим.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Дельта Банк», договір посвідчено нотаріально, посвідчена копія наявна в матеріалах справи і сумнівів у достовірності не викликає.

Витягом з Додатку №2 до Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року підтверджено, що зобов'язання за кредитним договором №148/ФКВ-07 ОСОБА_2 перед ТОВ «Укпромбанк» передано ПАТ «Дельта Банк» (а.с.24). Зазначений витяг посвідчено посадовою особою ПАТ «Дельта Банк» із печаткою і обґрунтованих доводів для піддання сумніву достовірності наданого доказу не наведено.

В судовому засіданні апеляційного суду сторонам в порядку ч.4ст.10 ЦПК було роз'яснено про обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються, проте неявка в останнє судове засідання представника відповідача через відрядження і ненадання оригіналів доказів, за таких фактичних обставин справи не дає підстав для відмови у задоволенні позову.

Дійсно, за умовами договору про передачу активів від 30.06.2010 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укпромбанк» були зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу боргу шляхом направлення їм спільного повідомлення за встановленою формою впродовж 5 робочих днів з дати укладання договору рекомендованим листами із повідомленнями про вручення або цінними листом із описом вкладення.

В матеріалах справи наявні листи вимоги нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 про погашення боргу (а.с.16,17), наданий реєстр поштових відправлень, в якому є прізвище ОСОБА_2 (а.с.18-19), проте відсутність зворотного повідомлення із підписом останнього не дає підстав вважати в повній мірі дотриманими умови про порядок сповіщення про факт укладання договору.

Водночас самі по собі такі обставини не свідчать про наявність правових підстав для звільнення від виконання зобов'язання боржника.

Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_2 не заперечував, що зобов'язання перед ТОВ «Укрпромбанк» у передбачений строк не виконав, доказів на підтвердження погашення боргу також не надав, доводів про незгоду із розміром боргу не пред'являв.

Відповідно до ст.516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, на заміну кредитора згода боржника не потрібна, а несприятливими наслідками для нового кредитора може бути виконання зобов'язання іншому кредитору, але у цій справі доказів належного виконання ОСОБА_2 первісному кредитору ТОВ «Укрпромбанк» не надано, і вимоги про стягнення з нього боргу не можуть вважатися подвійним стягненням.

З іншого боку, з виписки ПАТ «Дельта Банк» по особовим рахункам ОСОБА_2 (а.с.127-129) вбачається, що після відступлення права вимоги ОСОБА_2 частково погашав борг на користь нового кредитора, що спростовує доводи щодо необізнаності про зміни, які відбулися.

Протягом розгляду справи в апеляційній інстанції пояснення відповідача з приводу здійснення виплат на користь ПАТ «Дельта Банк» носили суперечливий характер, оскільки первісно він вказував на примусове списання коштів, та збирався надати докази про це, а згодом пояснив це тиском банку та його добросовісністю як позичальника, але незалежно від мотивів правове значення має факт обізнаності про зміни і визнання, таким чином, нової особи кредитора.

Відповідно до ст.517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання божникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, проте таке право в цілому від обов'язку виконати зобов'язання не звільняє, тим більш, коли вимоги про стягнення боргу вже є предметом судового розгляду.

Вбачається з матеріалів справи, що на час переходу прав до нового кредитора зобов'язання відповідачем належним чином не виконувалось, доказів на підтвердження того, що саме заміна кредитора стала об'єктивною перешкодою для виконання зобов'язання ним не надано, ПАТ «Дельта Банк» звернувся із позовом до ОСОБА_2 у липні 2012 року, тобто після того, як строк виконання зобов'язання наступив, обмежився вимогами щодо тіла кредиту, відсотків та комісії, жодних вимог у вигляді санкцій не пред'явив, відтак і з цього боку доводи про порушення його прав як боржника є неспроможними.

Як встановлено, спір з приводу розміру боргу відсутній, і у разі належного виконання зобов'язання до виникнення спору ОСОБА_2 не був позбавлений можливості виконати зобов'язання первісному кредитору.

Відхиляючи доводи відповідача про незаконність переходу боргу, колегія звертає увагу і на те, що правом на оспорення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ОСОБА_2 скористався на власний розсуд, звернувшись із позовом до суду про визнання його недійсним, а в подальшому погодившись із ухвалою суду про залишення його позову без розгляду (а.с.82).

Таким чином, позов є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.

З розрахунку боргу та виписки з особового рахунку вбачається, що борг складає 664262,22 грн., з яких тіло кредиту 431431,05 грн., відсотки 231929,20 грн., комісія 901,97 грн. (а.с.126,127-129), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки відповідач є інвалідом 2 групи, судові витрати стягненню з нього не підлягають.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 664262,22 грн., яка складається з : 431431,05 грн. - тіла кредиту, 231929,20 грн. - боргу за відсотками, 901,97 грн. комісії.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: