Рішення № 53518688, 16.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/3931/14 Головуючий у 1 інстанції: Варениця В.С.

Провадження №22-ц/783/5159/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.

Категорія:41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретар: Симець В.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03 червня 2015 року у задоволені вищевказаних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати, посилаючись на те, що суд не вірно застосував правові норми при розгляді справи та прийшов до хибного висновку про відмову у задоволені позову. Крім того, апелянт зазначає, що судом досліджено лише один епізод з трьох епізодів, в яких відповідач висловлювалась про вчинення ним (позивачем) злочинів - викрадення майнових паїв; судом відхилено клопотання про долучення до справи відеозапису від 15 березня 2015 року, де зафіксовані аналогічні висловлювання ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - позивача ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відмовляючи у задоволені вимог позивачу районний суд виходив з того, що твердження позивача про поширення відповідачем 20.11.2014 р. недостовірної інформації про незаконне заволодіння ним майновими паями жителів с. Краковець не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Встановлено, що 20 листопада 2014 року в приміщенні Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, де в цей час перебували позивач, працівники сільської ради, інші громадяни, в тому числі працівники правоохоронних органів, відповідач неодноразово обвинувачувала позивача у незаконному заволодінні майновими паями односельчан, в тому числі заявляла, що у позивача маються вкрадені майнові паї.

Зазначені обставини підтверджуються показами свідків та відеозаписом події від 20.11.2014 року.

Таким чином, встановлено, що малось поширення інформації, яка була доведена більш як одній особі - широкому кругу людей, і ця інформація стосувалась позивача.

Будь-яких даних про те, що наведена вище інформація, яку поширила відповідач, відповідає дійсності в справі немає, а на її підтвердження відповідач доказів не надала.

Порушення кримінальної справи за фактом по заяві голови Краковеької селищної ради щодо перевірки законності придбання ТзОВ «Матриця», керівником якого є позивач, майна в ТзОВ «Перемога» та в ВАТ «Краковецький завод «Ритм» в серпні 2014 року, не є тим доказом, який підтверджує правдивість інформації, яку поширила відповідач, оскільки вина особи у вчиненні злочину може бути доказана лише рішенням суду.

Аналізуючи обставини при яких була поширена інформація відповідачем відносно позивача та матеріали справи колегія судів приходить до висновку, що дії відповідача не можна розцінювати як звернення до правоохоронного органу в контексті права особи на таке звернення, оскільки як такого звернення не було, а була констатація відповідачем факту.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Проте неправдиві відомості відповідач поширювала поміж людей, які не зобов'язані на них реагувати.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України. Це право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

З урахуванням наведеного висловлення відповідача не є такими, оскільки була констатація відповідачем факту, вони відносяться до образливих висловлювань, таких що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача та, як встановлено судом, не відповідають дійсності.

Зазначені висловлювання ставлять під загрозу громадську довіру до позивача в контексті додержання ним законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, а тому колегія суддів приходить до висновку, що зазначене вище слід віднести до відомостей, що ганьблять особу і це принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача як громадянина в громадській думці, думці окремих громадян та є образливим для позивача, оскільки виходить за межі критики, нормального спілкування та подання достовірної інформації та не є оціночними судженнями.

Крім того, колегія суддів вважає, що висловлювання відповідача були непропорційними цілі, яка переслідувалася - захисту прав громадян шляхом доведення в такій обстановці про неправомірні дії позивача правоохоронним органам.

Що стосується спростування відповідачем недостовірної інформації, яку просить обрати відповідач - спростування в приміщенні Краковецької сільської ради та в присутності осіб, які були в приміщенні, то такі до задоволення не підлягають, оскільки зазначене буде втручанням у внутрішній світогляд як відповідача, так і вказаних осіб, які були присутні.

Колегія суддів вважає, що достатнім способом захисту права позивача буде визнання таких відомостей, що ображають позивача, принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

А тому колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду й ухвалення нового рішення.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди з відповідача та розміру такого грошового відшкодування, колегія суддів виходить з того, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, у приниженні його честі та гідності, а визначаючи її розмір - колегія суддів виходить з характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. і що такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Посилання апелянта на те, що районний суд досліджував лише один епізод з трьох епізодів, в яких відповідач висловлювалась про вчинення ним (позивачем) злочинів та судом відхилено клопотання про долучення до справи відеозапису таких висловлювань від 15 березня 2015 року, то ці обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. А вказані позивачем епізоди виходять за межі заявлених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до сплати судовий збір в сумі 465,40 грн. (243,60 грн. за подачу позову (а.с.1) та 221,80 грн. за подачу апеляційної скарги (а.с.60)), який був сплачений позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 червня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди та сплачений судовий збір в розмірі 465 (чотириста шістдесять п'ять) грн. 40 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.