Ухвала суду № 53516901, 12.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 336/9067/13 Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М.А.

№ провадження 22-ц778/4743/15 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М. С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення.

В обґрунтування позову зазначало, що 15.05.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у вигляді кредитної лінії у розмірі 43 925,00 доларів США, строком до 15.05.2028 р., з зобов'язанням повергнення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15.05.2008 року між банком та відповідачами був укладений договір іпотеки, згідно умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 34,17 кв.м., житловою площею 20,30 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Відповідач ОСОБА_3 своєчасно та належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість.

З цих підстав банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням суду від 07.02.2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири загальною площею 34,17 кв. м., житловою площею 20,30 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» .

Зазначає, що відповідачів на підставі ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та с. 109 ЖК України - підлягають виселенню з квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд виселити відповідачів з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року доповнено резолютивну частину рішення від 26.03.2014 року наступним: «Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, в якій зареєстровані та фактично проживають відповідачі».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви щодо ухвалення додаткового рішення суду.

В судове засіданні апеляційного суду сторони апеляційного провадження, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, не з'явились, надали суду апеляційної інстанції письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, що у відповідності до приписів ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року було ухвалено рішення, яким позов ПАТ КБ „Приватбанк" про виселення відповідачів задоволено, виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у квартирі, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Проте, суд, вирішивши питання про виселення відповідачів, не зазначив точної адреси приміщення у звільненні якого полягає виселення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної цивільної справи, судом досліджувались обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Крім того позов було заявлено про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, в якій зареєстровані та фактично проживають відповідачі. Під час розгляду справи сторонами надавались з цього питання пояснення, та у рішенні суду від 24 листопада 2014 року, містяться висновки суду про мотиви з яких суд виходив задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Оскільки у резолютивній частині рішення суду не зазначено точно приміщення з якого виселяються відповідачі, суд обґрунтовано ухвалив додаткове рішення щодо точної адреси приміщення з якого необхідно виселити відповідачів.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності додаткового рішення місцевого суду є необґрунтованими і не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення .

Підстав для скасування додаткового рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 220,307,308, ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: