Вирок № 53515306, 16.11.2015, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 713/1619/12

Провадження № 1/309/8/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого: Кемінь В.Д.

при секретарі: Плиска Т.Ю.

з участю прокурора: Верховської С.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має одну малолітню дитину, не працюючого, на момент вчинення правопорушення обіймав посаду завідувача виробничого сектора ОСОБА_5 районного відділу ДП «Центр ДЗК», раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 будучи призначеним відповідно до наказу № 206-к від 02.10.2009 р., на посаду завідувача виробничим сектором ОСОБА_5 районного відділу Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», та перебуваючи на займаній посаді, являючись службовою особою, в обов'язки якої згідно довіреності № 168 від 04.01.2010 р. входило представництво інтересів підприємства в органах державної влади і управління, установах, організаціях усіх форм власності, пов'язаних з діяльністю відділу, з правом підписання дозволів, погоджень та інших документів відділу, укладання та підписання договорів на проведення робіт із землеустрою та виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та інші функції, 19 березня 2010 року, знаходячись в адміністративному приміщенні установи де працював в м. Хуст по вул. І.Франка, 8, в порушення п.2 Постанови КМ України № 844 від 05.08.2009 року, за оформлення технічної документації із землеустрою та прискорення виготовлення державних актів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_3 в якості неправомірної винагороди кошти в сумі 1800 гривень, як завдаток. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_2 решту суми в розмірі 1800 гривень як неправомірну вигоду отримав від ОСОБА_3 17 травня 2010 року близько 15.00 години, на своєму робочому місці в адміністративному приміщенні підприємства, як завідувач виробничим сектором ОСОБА_5 районного відділу Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та службова особа, за виконання роботи по виготовленню технічної документації вищевказаним громадянам, після чого був затриманий працівниками міліції.

В ході розгляду даної справи, прокурором винесено постанову від 09 липня 2015 року про зміну обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 368 КК України, у звязку із внесеними останніми змінами ЗУ №1698-VII від14.10.2014 року і викладенням даної статті в новій редакції Закону - «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою». За своїм змістом нова редакція вказаної норми виключає поняття « хабар» і вводить новий термін «неправомірну вигоду». Крім цього, нова редакція Закону передбачає помякшення покарання в порівнянні зі старою редакцією, що діяла на час вчинення правопорушення. Тому, відповідно до положень ст. 5 КК України, в даному випадку нова редакція Закону - ч. 1 ст. 368 КК України має зворотну дію в часі і поширюється на діяння яке інкриміноване ОСОБА_8В в обвинуваченні.

З наведеними обставинами та підставами зазначеними в постанові прокурора від 09.07.2015 року, про зміну обвинувачення щодо ОСОБА_2 суд погоджується і вважає цю зміну обвинувачення такою, що відповідає правильній кваліфікації дій обвинуваченого в межах діючої редакції ч.1 ст. 368 КК України та фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_2 заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння як за старим так і за зміненим обвинуваченням. В своїх показах обвинувачений стверджував, що протокол явки з повинною та всі подальші зізнавальні покази він писав та надавав під психологічним тиском з боку працівників ОСОБА_5 Всі обставини пригоди зазначені в обвинуваченні, а саме в отриманні 19 березня та 17 травня 2010 року від потерпілого ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3600 грн. за виготовлення технічної документації на земельні ділянки вважає провокаційними діями самого потерпілого, оскільки їхнє підприємство дійсно проводило розробку та виготовлення технічної документації на приватизацію земельних ділянок потерпілого та його близьких родичів. Частину з цих ділянок потерпілий та його близькі родичі мали право оформити в безоплатному порядку, а за решту необхідно було сплатити відповідні кошти. Заперечує факт отримання грошових коштів в сумі 1800 грн. 19.03.2010 року від ОСОБА_3 через свого підлеглого ОСОБА_9 Потім, 17.05.2010 року ОСОБА_3 у нього на робочому столі в адміністративному приміщенні їхньої установи залишив грошові кошти в сумі 1800 грн. нібито в якості хабара за виконану роботу з виготовлення технічної документації на земельні ділянки. Ніяких грошових коштів від ОСОБА_3 не вимагав, але не на всі земельні ділянки документація виготовлялась безоплатно, тому він попереджував потерпілого про необхідність сплатити кошти за виготовлення Державного акту на ту земельну ділянку, яка підлягала оплатній приватизації. В своїх пояснення підсудний ОСОБА_2 просив взяти до уваги обставини встановлені під час судового розгляду по даній кримінальній справі і в сукупності з цими обставинами дати належну оцінку всі доказам, поведінці самого потерпілого та прийняти обєктивне і справедливе рішення

Однак, такі твердження ОСОБА_2 суд вважає спростованими, оскільки докази зібрані під час досудового слідства та перевірені в судовому засіданні дають підстави зробити висновок про наявність та доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому діяння за даними матеріалами кримінальної справи, в межах обвинувачення яке змінено прокурором та підтримано в судовому засіданні за ч. 1 ст.368 КК України.

В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 не погоджувався з винесеною прокурором постановою від 20.10.2011 року, про зміну обвинувачення ОСОБА_2 з ч.2 на ч.1 ст. 368 КК України та підтримував обвинувачення, що було предявлено ОСОБА_2 на початку досудового розслідування за ч. 2 ст. 368 КК України. В своїх показах потерпілий наполягав на тому, що він у січні 2010 року звертався в ДЗК про оформлення технічної документації на виготовлення трьох Державних актів на землю. Його питанням займався ОСОБА_2, який очолював ОСОБА_5 районний відділ ДЗК. Під час збирання матеріалів останній постійно просив донести різні додаткові документи і зволікав у оформленні технічної документації. У їхній черговій розмові яка відбулася 18.03.2010 року ОСОБА_2 повідомив йому про необхідність оплати за кожний Державний акт на землю по 1200 грн., що складало загальну суму за три справи 3600 грн. Тому він звернувся наступного дня до правоохоронних органів з повідомленням про вимагання від нього з боку підсудного хабара. Після його звернення в ОСОБА_5 він отримав від працівників міліції спочатку суму 1800 гривень, яку 19 березня 2010 року відніс в ОСОБА_5 відділ в ДЗК і передав їх працівнику цього відділу ОСОБА_9 з подальшою їх передачею ОСОБА_2 Але після цих подій, йому так і не виготовили документації на земельні ділянки. Тому 17.05.2010 року він повторно звернувся ОСОБА_5 де отримав від працівника міліції ОСОБА_10 диктофон для запису їхньої розмови з ОСОБА_2, в якій останній вимагав від нього хабара у сумі ще 1800 грн. Отримавши вказану суму від працівників міліції він близько 16.00 год. передав її у робочому кабінеті ОСОБА_5 відділу ДЗК громадянину ОСОБА_2, якого потім затримали працівник міліції. Крім цього, потерпілий просив суд призначити ОСОБА_2 покарання саме за частиною 2 ст. 368 КК України, оскільки на його переконання таке обвинувачення є доведеним не дивлячись на постанови прокурора про зміну обвинувачення. Також потерпілий вимагав задовольнити його позовні вимоги та стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в сумі 7137 гривень 55 коп., які він витратив на поїздки в судові засідання, придбання ліків та квитків а також на поштові відправлення. Розмір цих витрат він підтвердив наданими письмовими доказами доданими до його позовної зави від 30.10.2015 року. У вказаній заяві потерпілий просив стягнути з обвинуваченого і моральну шкоду в розмірі 20000 грн. яка на його думку заподіяна діями обвинуваченого та полягає у виникненні у нього психотравматичних факторів, що спричинили шкоду його здоровю і потягли за собою тривале лікування, яке підтверджено ним поданими чеками про придбання ліків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 посилаючись на значний проміжок часу з дня події 19.03.2010 року, зазначив, що не памятає детально всіх обставини щодо виготовлення та розробку технічної документації на замовлення ОСОБА_3, у якій він був технічним виконавцем. Однак, заперечив факт отримання від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 1800 грн. 19 березня 2010 року та передачу цих грошей на той час своєму безпосередньому начальнику ОСОБА_2 Попередні покази в яких він зізнавався органам досудового слідства та підтверджував їх у судовому засіданні про нібито отримання частини коштів від ОСОБА_3 та передачу їх ОСОБА_2 він надавав через постійних психологічний тиск на нього з боку працівників ОСОБА_5 В день затримання підсудного, 17.05.2010 року він був на робочому місці, до них в кінці робочого дня в кабінет заходив ОСОБА_3 та залишив на столі у ОСОБА_2 грошові кошти. Після виходу потерпілого з кабінету до них увійшли працівники міліції та провели затримання ОСОБА_2

Під час судового розгляду судом допитані в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які ствердили факт їх участі в якості понятих під час проведення оперативних та слідчих заходів, що проводилися ОСОБА_5 у березні 2010 року, коли їх було запрошено при складанні протоколу по маркуванню грошей в сумі 1800 грн. купюрами по 200 грн., вказані кошти передавалися ОСОБА_3 разом з диктофоном. Всі дії були зафіксовані та внесені до протоколу, який вони підписували. Крім цього, вказані свідки ствердили, що 17.05.2010 року вони повторно були запрошені в якості понятих при проведенні працівниками ОСОБА_5 аналогічних дій та в подальшому приймали участь у документуванні факту отримання хабара з боку ОСОБА_2 в сумі 1800 грн. які передав ОСОБА_3 за прискорення у виготовленні технічної документації на землю.

Допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в судовому засіданні ствердили, що 17 травня 2010 року, в кінці робочого дня вони знаходились разом в одному кабінеті з підсудним ОСОБА_2, до якого заходив ОСОБА_3 Між ними відбулася нетривала розмова після якої ОСОБА_3 вийшов з кабінету, а за ним слідом увійшли працівники міліції, для документування факту отримання ОСОБА_2 хабара від ОСОБА_3 На столі у ОСОБА_2 були виявлені гроші, про які він говорив що їх залишив ОСОБА_3 за виготовлення технічної документації на земельні ділянки. Про обставини вимагання або передачі від ОСОБА_3 в якості хабара грошових коштів їм нічого не відомо.

Аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_16 ствердивши суду, що на час вказаної пригоди він займав посаду завідувача виробничого сектору ДЗК і підсудний ОСОБА_2 був його підлеглим. Про обставини взаємовідносини між потерпілим та підсудним йому відомо, що ОСОБА_3 укладав договори з ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на земельні ділянки. Про саму подію 17 травня 2010 року йому стало відомо від його підлеглих після 16.00 години, хоча точного часу не памятає.

Судом допитано також свідка ОСОБА_10 який ствердив, що потерпілий ОСОБА_3 звертався до нього 19.03.2010 року з повідомленням про факт вимагання від нього хабара з боку ОСОБА_2 як працівника ДЗК, за замовлення на виготовлення технічної документації на три земельні ділянки, і за кожну технічну документацію просить по 1200 грн. При чому ОСОБА_2 вимагав сплати ти половину суми зразу а решту після повного виконання робіт та виготовлення Державних актів. Тому він, як працівник правоохоронного органу прийняв таку заяву і вжив заходів для документування факту вказаного у заяві ОСОБА_3, забезпечивши потерпілого засобами для звукозапису його розмови з ОСОБА_2 та оформив видачу готівки, її маркування з каси ОСОБА_5 в розмірі 1800 грн. Дану суму ОСОБА_3 передав через працівника ДЗК ОСОБА_9 ОСОБА_5 через два місяці, 17.05.2010 року у такий же спосіб ОСОБА_3 було повторно надано засіб для проведення звукозапису та відповідно грошові кошти в сумі 1800 грн. для передачі в якості хабара підсудному ОСОБА_2 Під час затримання ОСОБА_2 не заперечував факту отримання та вимагання хабара від ОСОБА_3 і зізнавався у вчиненому злочині та написав явку з повинною.

В якості свідків судом були допитані працівники УДСБЕЗ в Закарпатській області ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які підтвердили свою участь, в якості надання практичної допомоги працівникам ОСОБА_5 у проведенні оперативно слідчих заходів 17.05.2010 року в м. Хуст, під час проведення документування факту отримання хабара працівником ДЗК ОСОБА_2 За показами цих свідків підсудний зізнавався у вчиненні ним кримінального правопорушення та надавав показі про ці обставини.

Даючи оцінку зміненим показам підсудного та свідка ОСОБА_19, про дачу ними зізнавальних показів нібито під психологічним тиском з боку працівників ОСОБА_5, суд визнає їх необґрунтованими та недоведеними. Про такі обставини підсудний ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_9 повідомили в судовому засіданні через значний проміжок часу після пригоди, при цьому не вказуючи на конкретні обставини при яких на них чинився тиск і ким саме з працівників ОВС.

Окрім цього, дослідженими матеріалами справи, оглянутими речовими доказами та проведеними прослуховуваннями з аудіо записів та оглянутими відеоматеріалами з фіксацією слідчих дій по даній кримінальній справі, доводиться вина підсудного в отриманні неправомірної вигоди (хабара), за обставин зазначених у зміненому прокурором обвинуваченні:

- протоколом явки з повинною ОСОБА_20 від 17.05.10 року в якому він

власноручно описує факт отримання хабара від ОСОБА_3 в сумі 1800 грн. - 19 березня 2010 року та 1800 грн. 17 травня 2010 року (т.1, а. с. 6 );

- щиросердечним зізнанням ОСОБА_9 від 17.05.10 року, в якому останній вказує про те, що він 19.03.10 року за вказівкою ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 та передав підсудному хабара в сумі 1800 грн. (т.1, а. с. 7);

- протоколами від 19.03.10 та 17.05.10 року огляду та вручення грошових коштів, друга частина яких в подальшому була виявлена на столі в робочому кабінеті у ОСОБА_2 (т.1, а. с. 10-20);

- протоколом огляду кабінету ОСОБА_2 від 17.05.2010 року, в якому описано виявлення на столі перед ОСОБА_2 другої частини помічених коштів хабара в сумі 1800 грн. ( т.1, а. с. 22-23);

- довіреністю № 168 від 04.01.2010 року в якій описані службові повноваження ОСОБА_2, що характеризує його як службову особу ( т.1 а. с. 24);

- технічною документацією з землеустрою ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які завірені підписами ОСОБА_2 та наявні договори про виконання робіт з Держкомземом (т.1, а. с. 25-33, 48-69);

- технічною документацією з землеустрою ОСОБА_6, яка завірена підписами ОСОБА_2, при відсутності підпису в документації та договорі самої ОСОБА_6, з обумовленою сумою оплати в розмірі 638, 20 грн. ( т.1, а. с. 34-47);

- матеріалами оплати за оренду приміщення ДЗК, згідно яких оплату за оренду приміщення з лютого по 28.04.2010 року ДЗК не проводила і ОСОБА_2 отримані від ОСОБА_3 кошти в рахунок оренди не вносив (т.1а.с. 105-114);

- протоколом огляду документації від 27.05.10., оглянуто підшивку квитанцій про оплату за виготовлення технічної документації в які виявлено відсутність оплати в сумі 638,20 грн. від імені ОСОБА_6, оглянуто також журнал записів безоплатних договорів, в якому не виявлено записи про реєстрацію договорів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Оглянуто журнал реєстрації оплатних договорів та виявлено реєстрацію договору ОСОБА_6 без підпису останньої та не внесення нею зазначеної суми 638,20 грн. (т.1, а. с. 133-139);

- протоколами ознайомлення з відеозаписами допитів підозрюваного та обвинуваченого, а також відтворень обстановки і обставин події з підозрюваним та захисником, згідно яких при понятих переглянуто відеозаписи вказаних слідчих дій та підтверджено їх правильність (т.1, а. с. 156, 159, 202, 210, 256);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події, в процесі яких ОСОБА_2 на місці події із застосуванням відео фіксації повідомляв про обставини одержання ним від ОСОБА_3 неправомірної вигоди, (т.1, а. с. 157-158, 208-209);

- наказом № 206-к від 02.10.09 року згідно якого ( п. 28) ОСОБА_2 на момент

отримання неправомірної вигоди (хабара) перебував на посаді завідувача виробничого сектора ОСОБА_5 районного відділу ДП «Центр ДЗК» та мав статус службової особи ( т. 1, а. с. 226-229).

Дослідженні характеристики за місцем праці та проживання також характеризують підсудного ОСОБА_2 з позитивної сторони (т.1, а. с. 221, 225).

Вперше на розгляд до Хустського районного суду дана кримінальна справ надсилалася прокурором 14.06.2010 року з обвинувальним висновком відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 368 КК України. В ході судового слідства по даній справі прокурором винесено постанову про зміну обвинувачення від 20.10.2011 року, за якою прокурор виходячи із встановлених доказів у судовому засіданні перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 з частини 2 на частину 1 ст. 368 КК України, через недоведеність доказами у справі факту вимагання хабара в діях останнього, а також відсутність з боку потерпілого чітких та логічних пояснень де, при яких обставинах і в чому полягало вимагання щодо нього.

Таку зміну обвинувачення суд вважає обґрунтованою, і такою що підтверджується фактичними обставинами у справі та доказами встановленими під час судового розгляду даної кримінальної справи.

Сама постанова від 20.10.2011 року, про зміну обвинувачення оголошувалася в судовому засіданні прокурором, її копія вручалася всім учасникам судового розгляду, потерпілий не погоджувався зі зміною обвинувачення і просив надати йому час на ознайомлення з постановою та можливість її оскарження, про що відображено в протоколі судового засідання. (т.2 а.с.157-158, 162). Надалі, ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 277 КПК України (1960 року) в судовому засіданні подав клопотання про підтримання ним обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України та призначення за цією статтею покарання ОСОБА_2 (т.2, а.с.166,184).

Підсудний та його захисник з постановою прокурора про зміну обвинувачення від 20.10.2011 року погоджувалися і в подальшому в межах нового обвинувачення здійснювали захист інтересів підсудного.

Потерпілий ОСОБА_3 вказану постанову прокурора про зміну обвинувачення підсудному також не оскаржував, залишивши за собою право підтримувати попереднє обвинувачення. Під час судового слідства потерпілий підтримував обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України, стверджуючи про те, що обвинувачений ОСОБА_8В вимагав у нього хабара за виготовлення технічної документації із землеустрою та оформлення державних актів на право приватної власності на землю і такий хабар ним передавався обвинуваченому 19.03.2010 р. та 17.05.2010 р. В своїх поясненнях потерпілий посилався на наявність у справі достатніх доказів про фіксування факту вимагання ОСОБА_2 хабара, а саме проведеного звукозапису їхньої розмови 17.05.2010 року за допомогою звукозаписувального пристрою наданого працівниками СДСБЕЗ ОСОБА_5 Однак, дана обставина в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження. Суд під час прослуховування аудіо запису з наданого звукозаписувального пристрою, що приєднаний до матеріалів справи в якості речового доказу встановив, що зміст розмов, які зафіксовані на пристрої практично майже нерозбірливі, їх важко зрозуміти. Учасниками даних розмов за твердженнями потерпілого був він сам та обвинувачений ОСОБА_2 В частині розмови звукозапису, яка має розбірливий текст не має жодних слів з вимогами про отримання винагороди (хабара) за виконання робіт, скоріше за все там прослуховуються прохання потерпілого допомогти йому у прискоренні по виготовленню технічної документації із землеустрою, за що він пропонує відповідну оплату. Крім цього, як доказ у даній справі, цей звукозаписувальний пристрій слідчий приєднав із протоколами прослуховування аудіо запису, що складалися тим же працівником СДСБЕЗ ОСОБА_5, який видав потерплому цей пристрій. Про місце і дату проведення цього прослуховування протоколи не містять жодної інформації. Самі тексти протоколів прослуховування за змістом не відповідають тексту тих розмов, які фактично було чути під час прослуховування в судовому засіданні. При цьому, потерпілий впродовж судового розгляду так і не пояснив де і при яких обставинах ОСОБА_2 вимагав від нього хабара. На час розгляду даної справи постанова прокурора від 20.10.2011р. про перекваліфікацію дії обвинуваченого ОСОБА_2 з частини 2 на частину 1 ст. 368 КК України, ніким не відмінена і наведені в ній обставини підтримані представником обвинувачення в судовому засіданні.

Виходячи з вище наведених обставин, з врахуванням доказів здобутих та перевірених в судовому засіданні, у суду відсутні підстави вважати доведеним та обґрунтованим обвинувачення у даній справі, яке підтримує потерпілий ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 368 КК України, вимагаючи визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні вимагання та отримання хабара, з призначенням йому покарання за такий злочин.

З огляду на вище наведене, оцінивши в сукупності встановлені та здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння за ч. 1 ст. 368 КК України є доведеною. Зокрема показами самого підсудного, які він надавав на початку досудового слідства та під час неодноразових судових розглядів про обставини пригоди 19.03.2010 року та 17.05.2010 року, дослідженими показами потерпілого ОСОБА_3 в частині передачі ним грошових коштів ОСОБА_2, показами допитаних вище свідків та дослідженими матеріалами і речовими доказами у кримінальній справі.

За таких обставин дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди за виконання в інтересах того хто пропонує неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Суд враховує при обранні покарання підсудному обставини, що помякшують покарання його позитивну характеристику та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного за вчинення даного злочину судом не встановлено.

З врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його ставлення до вчиненого правопорушення суд приходить до висновку про призначення підсудному ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу, в межах санкції ч.1 ст. 368 КК України, якого буде достатньо для його виправлення та недопущення вчинення нових правопорушень.

Суд також констатує, що інкриміноване діяння від 17.05.2010 року за ч.1 ст.368 КК України, у вчинені якого ОСОБА_2 доведено вину, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Виходячи з строку, коли було вчинено правопорушення підсудним, та беручи до уваги визначені п.3 ч.1 ст.49 КК України, підстави звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності, суд вважає, що ОСОБА_2, як засуджена особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. В ході розгляду справи не встановлено перериву перебігу давності і особа не вчинила інших правопорушень.

По матеріалах кримінальної справи ОСОБА_3 заявляв позов про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 7137 гривень 55 коп., які він витратив на поїздки в судові засідання, придбання ліків та квитків а також на поштові відправлення та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. яка на його думку заподіяна діями обвинуваченого та полягає у виникненні у нього психотравматичних факторів, що спричинили шкоду його здоровю і потягли за собою тривале лікування. В кінці судового слідства, перед судовими дебатами, потерпілий ОСОБА_3 30.10.2015 року знову подав позовну заяву на обґрунтування заявлених позовних вимого та додав письмові докази на підтвердження своїх витрат.

Однак, суд виходячи з встановлених у судовому засіданні доказів та відсутності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого у даній кримінальній справі, за обвинуваченням що підтримує потерпілий ОСОБА_3 за ч.2 ст. 368 КК України, констатує, що вина підсудного по даному обвинуваченню є недоведеною і не має підстав вважати, що з його боку потерпілому завдано шкоду, яку останній просить стягнути з підсудного.

Керуючись ст. ст. 323, 324,328 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права обіймати керівну посади в державних установах ДЗК на 2 роки, без застосування спеціальної конфіскації.

На підставі ч.1, п.3 ст.49 КК України засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити, через закінчення строків давності, передбачених для притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити заставу до вступу вироку в законну силу, після набрання вироком законної сили суму застави в розмірі 17000 грн. повернути заставодавцю - ОСОБА_8.

Речові докази: диктофон марки «Dainet» модель «RVR 1640» - залишити власнику ОСОБА_10; грошові кошти в сумі 1800 грн., вилучені від ОСОБА_2 повернути установі, яка їх видала; підшивку квитанцій про оплату за роботи, технічні документації ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, книгу реєстрації безоплатних договорів, книгу реєстрації оплатних договорів, кадрову справу ОСОБА_2, оригінали вилучених технічних матеріалів з оригіналами примірників Державних актів на право приватної власності на землю повернути Закарпатській регіональній філії ДП «Центр ДЗК»; марлевий тампон зі змивами знищити; 5 відеокасет, компакт диск з аудіозаписами залишити на зберіганні з матеріалами кримінальній справі.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддя

Хустського районного суду підпис ОСОБА_21

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_21