Рішення № 53514916, 17.11.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/10506/15-ц

№ 2/243/5499/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Артемвугілля про стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати у звязку з несвоєчасною виплатою, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 р. до Словянського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства Артемвугілля про стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати у звязку з несвоєчасною виплатою, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебуває у трудових відносинах з 01 квітня 2009 року. В порушення вимог ст. 115 КЗпП України відповідач порушив строки виплати заробітної плати, заборгованість по заробітній платі на момент подання позовної заяви, згідно довідки № 06-904 від 12.10.2015 року, становить 12430 грн. 17 коп. Заборгованість по заробітній платі утворилася в період:

- липень 2014 року у сумі 2228 грн. 53 коп.

- серпень 2014 року у сумі 3209 грн. 58 коп.

- вересень 2014 року у сумі 2509 грн. 61 коп.

- жовтень 2014 року у сумі 2228 грн. 97 коп.

- листопад 2014 року у сумі 2253 грн. 48 коп.

У звязку з несвоєчасною виплатою заробітної плати сума заборгованості відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у звязку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року підлягає компенсації:

- липень 2014 року у сумі 1203 грн. 41 коп.

- серпень 2014 року у сумі 1668 грн. 98 коп.

- вересень 2014 року у сумі 1229 грн. 71 коп.

- жовтень 2014 року у сумі 1014 грн. 07 коп.

- листопад 2014 року у сумі 946 грн. 46 коп.

У добровільному порядку відповідач відмовляється виплатити їй заробітну плату, мотивуючи тим, що на підприємстві відсутні грошові кошти. Вважає, що відсутність грошей у підприємства не звільняє його від обовязку виплачувати їй заробітну плату та відшкодувати збитки. При цьому, не виплативши їй належні суми, відповідач порушив її законні права, заподіявши їй тим самим моральну шкоду. Вона повинна тратити свій час, особисті кошти, яких їй і так обмаль, не виплатив їй грошові кошти в період передбачений законом, відповідач лишив її тим самим можливість придбати речі першої необхідності. Усім цим порушений ритм і склад її життя і їй приходиться прикладати зусилля для їх відбудови. Моральна шкода, заподіяна їй відповідачем шляхом порушення її законних прав вона оцінює в 10000 грн., що є для неї значним збитком.

Просить суд стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на її користь

заборгованість по заробітній платі за період з липня по листопад, включно, 2014 року у сумі 12430 грн. 17 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати у сумі 6051 грн. 16 коп., моральну шкоду у сумі 10000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 850 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не була присутня, але надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства Артемвугілля в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працює у ДП Словянський керамічний комбінат з 01 квітня 2009 року (а.с.5-8).

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість по заробітній платі перед позивачем у сумі 12430 грн. 17 коп., що підтверджується довідкою № 06-904 від 12.10.2015 року (а.с.15), між сторонами відсутній спір з приводу розміру заборгованості по заробітній платі, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних

розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України « Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв»язку з індексацією за рахунок власних коштів ( стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року.

Положенням статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу ( особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати ( грошового забезпечення тощо).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв»язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із роз»яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов»язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв»язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 ( з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків ( величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв»язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 ( зі змінами, внесеними Постановою від 23 квітня 1999 року №692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати ( проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Однак, на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідачем позивачу не виплачена.

Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації заробітної плати в зв»язку з порушенням строків її виплати задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі відповідачем ДП Артемвугілля не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У звязку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 1000 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1218 грн.

Крім того, позивач в своїх позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 850 грн., при цьому позивач не надав суду ніяких документів, які б підтверджували дані витрати, тому суд вважає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 88, 192, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України. Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом України "Про судовий збір суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Артемвугілля про стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати у звязку з несвоєчасною виплатою, моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Артемвугілля, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66, (код ЄДРПОУ 32270533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі за період з липня по листопад, включно, 2014 року в розмірі 12430 (дванадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 17 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Державного підприємства Артемвугілля, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66, (код ЄДРПОУ 32270533) судовий збір на користь держави у розмірі 1218 гривень на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: