Рішення № 53510452, 12.11.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1514/2015 Справа № 641/4871/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Ленінського відділення Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про визнання договорів припиненими, припинення обтяження майна, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просив визнати припиненим кредитний договір №825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008, укладений між АКІБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3; а також визнати припиненим іпотечний договір №825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008, укладений між АКІБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3; припинити обтяження нерухомого майна предмета іпотеки та визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.01.2014 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог зазначав, що він із ОСОБА_4 з 27.12.1990 перебувають у шлюбі. 26.08.2008 між його дружиною ОСОБА_3 та АКІБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») було укладено договір кредиту №825/1-40/1/8-012. В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 за кредитним договором між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» 26.08.2008 укладено іпотечний договір №825/4-40/9/8-093, відповідно до якого в іпотеку були передані нежитлові приміщення. ПАТ «Укрсоцбанк» реалізував наявне у нього право вимоги до позичальника 16.04.2009 шляхом направлення повідомлення вих.№11.4.1-01/96-1495, в якому встановлено термін повернення кредитних коштів протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення. ОСОБА_3 вимогу Банку не виконала. Оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» у межах строку позовної давності не скористався правом звернення до суду з відповідним позовом, зобовязання за договором кредиту припинилися. Вважає, що в звязку з припиненням основного зобовязання, іпотечний договір також є припиненим. При цьому, виконавчий напис, виданий ПН ХМНО ОСОБА_2 також має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при його вчиненні не врахував та не перевірив з якого дня у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право вимоги до ОСОБА_3 та чи дотриманий банком трирічний строк. Кредитний договір, договір іпотеки та виконавчий напис нотаріусу прямим чином стосуються його прав та інтересів, оскільки він є чоловіком ОСОБА_3, а стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у її письмових запереченням, долучених до матеріалів справи. Додатково зазначала, що ПАТ «Укрсоцбанк» не було реалізовано право вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту, оскільки кредитним договором кінцевий термін погашення кредиту встановлений 25 серпня 2018 року.

Відповідач ПН ХМНО ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги, зазначаючи, що ОСОБА_3 дійсною було отримано повідомлення Банку вих.№11.4.1-01/96-1495 від 16.04.2009 про дострокове повернення кредитних коштів. Після цього жодних повідомлень, вимог, позовів тощо від Банку вона не отримувала, жодних дій відповідно до кредитного договору та договору іпотеки не вчиняла.

Представник третьої особи - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Харківської області у судове засідання не зявився, про дату та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи дійшов висновку про наступне.

27 грудня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 1990 року XII місяця 27 числа зроблена запис за № 1131.

26 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») в особі виконуючої обовязки начальника Ленінського відділення Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладений договір кредиту №825/1-40/1/8-012, згідно п.1.1. якого банк зобовязався надати позивачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання в розмірі 290000,00 доларів США під 15 %, з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2018 року; кошти отримувалися на поточні потреби.

Відповідно пунктів 19, 22, 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере на себе зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином, виходячи з вказаних положень та цілей, на які надавалися кредитні кошти, договір кредиту №825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року, укладений між сторонами, є договором про надання споживчого кредиту.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед відповідачем за договором кредиту №825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») 26 серпня 2008 року укладено Іпотечний договір за №825/4-40/9/8-093.

Відповідно до пункту 1.1. Іпотечного договору в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 її зобов'язань перед іпотекодержателем за договором кредиту №825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвальної частини №І, 1-:-12; 1-го поверху №18-:-35, ІІ; загальною площею 533,4 м2, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, буд. 26-Б, що належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений 10.07.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за р.№2345, право власності зареєстроване Державним комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 14.07.2008 року за реєстровим за №19689996

Відповідно до п.1.1. договору кредиту повернення кредиту здійснюється рівними частинами періодично до 05 числа кожного місяця в сумі 2416,27 доларів США. Згідно п. 3.3.5 договору кредиту позивальник зобовязаний погашати Кредитору в повному обсязі Кредит в строк, встановлений пп. 1.1., 3.3.15. цього Договору. Пунктом 3.2.7. договору кредиту встановлено, що кредитор має право у випадках, передбаченому у пп. 2.10.3. цього Договору, у разі порушення Позичальником зобовязань, зазначених у пп. 3.3.3.-3.3.16. цього Договору, а також, у разі порушення Позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обовязків, встановлених договорами, зазначеними в п. 1.13. цього Договору, за письмовим повідомлення Кредитора до Позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора, виконання Позичальником всіх своїх зобовязань за Договором, а саме: повернення Кредиту, сплату процентів, комісії, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання.

ОСОБА_3 зобовязання за договором кредиту належним чином не виконала, у звязку з чим 16 квітня 2009 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав їй повідомлення із вимогою дострокового погашення кредиту в розмірі 270666,64 доларів США (в т.ч. прострочена заборгованість 9662,22 доларів США; заборгованість за відсотками, які є простроченими, 8653,34 доларів США; сума пені, нарахована відповідно до п.4.1. договору, 5253,52 грн.) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання цього повідомлення.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1050 параграфа 1 глави 71 ЦК України, норми якої поширюються і на кредитні відносини, визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд вважає недоведеним доводи відповідача ПАТ «Укрсоцбанк», що ним не було реалізовано своє право вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту. Вказані доводи спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням ПАТ «Укрсоцбанк» від 16 квітня 2009 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» реалізував наявне у нього право вимоги до позичальника ОСОБА_3 про дострокове повернення кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Тим самим ПАТ «Укрсоцбанк» встановив новий строк повернення кредиту, а саме, протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення, тобто до 16.05.2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, початок перебігу позовної давності за вимогою ПАТ «Укрсоцбанк» про дострокове погашення кредиту починається з 17.05.2009 року, а саме з дня, наступного за останнім днем погашення кредиту та виникненням у останнього права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ПАТ «Укрсоцбанк» був встановлений новий строк погашення несплаченої суми кредиту, тому початок позовної давності для стягнення цього кредиту необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання ОСОБА_3 зобовязання, тобто з 17.05.2009 року.

ПАТ «Укрсоцбанк» було пропущено трирічний строк позовної давності, який закінчився 17.05.2012 року. Лише у межах строку позовної давності ПАТ «Укрсоцбанк» мав право вимагати від ОСОБА_3 виконання зобовязань за кредитним договором. Зі спливом позовної давності матеріальне субєктивне право припиняє своє існування. Зобовязання за договором припиняється, відбувається його погашення.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однак, в частини визнання припиненим кредитного договору суд вважає необхідним відмовити позивачу, оскільки суду не надані докази на підтвердження порушення прав та інтересів ОСОБА_1 укладанням кредитного договору №825/1-40/1/8-012 від 26 серпня 2008 року, стороною якого він не є.

Позиція ПАТ «Укрсоцбанк» відносно того, що строк позовної давності був перерваний, через погашення 22 квітня 2012 року ОСОБА_3 заборгованості за кредитний договором у сумі 3000,00 доларів США, судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до пояснень представника ОСОБА_3 останній раз грошові кошти за кредитним договором ОСОБА_3 вносила у 2009 році, після цього жодних дій, спрямованих на виконання своїх обовязків по кредитному договору та договору іпотеки вона не вчиняла.

Відповідно до Висновку експертного почеркознавчого дослідження від 24.10.2014 року № 0976, проведеного Київським незалежним судово-експертною установою, зображення якого міститься у рядку «Підпис платника» у заяві на переказ готівки від 24.04.2012 року № FJB1211580500242 (ПАТ «Укрсоцбанк» Харківське відділення, 61057, м. Харків) виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд вважає доведеним той факт, що підпис у заяві на переказ готівки на погашення кредиту № FJB1211580500242 від 24.04.2012 року вчинений не ОСОБА_3.

Пунктом 2.1. Постанови Правління Національного Банку України №216 від 28.07.2008 року «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного Банку України» (в редакції яка діяла на час здійснення переказу), передбачено, що платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обовязково має містити такі реквізити, як серед іншого, відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ» вчинення боржником дій з виконання зобовязання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Представник ОСОБА_3 зазначив, що вона нікого не уповноважувала на здійснення будь-яких дій від її імені, не видавала жодній особі довіреностей на здійснення цих дій, у тому числі й на внесення від її імені за кредитним договору, за яким вона є позичальником, грошових коштів.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обовязку. Тобто вчинення боржником дій з виконання зобовязання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено особисто боржником або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншим особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

ПАТ «Укрсоцбанк» не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3, або уповноважені нею особи, вчиняли будь-які дії, якими строк позовної давності переривався, у тому числі шляхом внесення грошових коштів 24.04.2012 року.

Суд вважає, що заява на переказ готівки на погашення кредиту № FJB1211580500242 від 24.04.2012 року та переказ 3000,00 доларів США не перериває строки позовної давності за зобовязаннями ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року, оскільки ці дії були вчинені не ОСОБА_3

Судом встановлено пропуск строку позовної давності ПАТ «Укрсоцбанк» на звернення з вимогою до ОСОБА_3 за кредитним договором.

Згідно Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року №174, здійснення платежу через касу банку оформлюється прибутковим касовим ордером, який повинен бути підписаний клієнтом самостійно або, на підставі нотаріально посвідченого доручення, уповноваженою на те особою.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 1 частини 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою.

Згідно п. 6.3. Іпотечного договору цей договір набирає чинність з моменту його нотаріального Посвідчення і діє до припинення осново зобовязання. Дія цього Договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

Статтею 61 Сімейного кодексу України передбачено, що обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Приписами частини 1, 2 статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що правовідносини, які виникли з іпотечного договору, зачіпають права та інтереси ОСОБА_1, оскільки він є чоловіком позичальника та співвласником усього майна, у тому числі предмету іпотеки.

Суд дійшов висновку, що Іпотечний договір №825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року є припиненим. У звязку із припиненням іпотечного договору суд вважає необхідним задовольнити також позовні вимоги у частині зняття обтяжень та вилучення запису про іпотек.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.01.2014 року вчинено виконавчий напис, який зареєстровано у реєстрі за №33, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нежитлові приміщення, загальною площею 533,4 м2, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, 26-Б, які на підставі договору іпотеки №825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року були передані ПАТ «Укрсоцбанк» у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором кредиту №825/1-40/1/8-012 від 26.08.2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлових приміщень запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» станом за період з 11.04.2011 року по 14.12.2011 року у розмірі 3775916,93 грн.; витрати на здійснення виконавчого напису 3000,00 грн.

Згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 3.1 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього строку (п. 3.3 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив, з якого дня у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право вимоги до ОСОБА_3 і чи дотриманий банком трирічний строк, чим порушив приписи ч. 1 ст. 88 Закону "Про нотаріат" та п. 3.1 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином суд дійшов висновку, що вчинення спірного виконавчого напису суперечить вимогам законодавства України, а тому не може вважатися правомірними та законними.

Враховуючи викладене суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають часткового задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати припиненим Іпотечний договір за №825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3, посвідчений 26.08.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №6303 та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Припинити обтяження нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень підвальної частини №1, 1-:-12; 1-го поверху №18-:-35, II; загальною площею 533,4 м2, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, будинок 26-Б, зареєстровано в реєстрі №6304, та належать ОСОБА_3, накладені на підставі Іпотечного договору за №825/4-40/9/8-093 від 26.08.2008, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі №6303 та вилучити запис з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Визнати виконавчий напис, виданий 14.01.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за №33, про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвальної частини №1, 1-:-12; 1-го поверху №18-:-35, II; загальною площею 533,4кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, будинок 26-Б, зареєстровано в реєстрі №6304, які належні ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_11