Постанова № 53509502, 12.11.2015, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа № 423/841/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 р. м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Соловйовій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача від 19.06.2015 р. «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 14 ч.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» гр. ОСОБА_1» та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу його звернення до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області із відповідною заявою (10 червня 2015 р.). Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст.14 ч.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки він має відповідний стаж роботи за професіями, що надають йому право на пенсію на підставі указаної норми. Проте зарахувавши весь стаж його роботи до загального стажу, відповідач не зарахував стаж роботи позивача на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. та стаж роботи у ТОВ «Інтер-Інвествугілля» з 04.06.2008 р. до 14.09.2008 р. до стажу, що надає право на пенсію на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на відсутність уточнюючих довідок з цих підприємств, які знаходяться на окупованій території. Позивач вважав це рішення незаконним.

У судовому засіданні позивач надав аналогічні пояснення, додавши, що не має можливості надати уточнюючі довідки з підприємств, оскільки вони знаходяться на території, що не контролюються органами влади України, а контролюються незаконними збройними формуваннями, проте наявність у нього відповідного стажу на вказаних підприємствах, що надає право на пенсію відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», може бути підтверджено як записами в трудовій книжці, так і показаннями свідків, які працювали разом із ним і вже отримали пенсію на підставі зазначеної норми закону.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позивач дійсно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але перевіркою документів встановлено, що його стаж роботи на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. та стаж роботи на у ТОВ «Інтер-Інвествугілля» з 04.06.2008 р. до 14.09.2008 р., як такий, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не підтверджується відповідними довідками підприємств. Хоча цей стаж було враховано до загального трудового стажу, відповідно до записів у трудовій книжці позивача, його не можна автоматично визнати пільговим, оскільки не відомо, чи були на підприємстві страйки, чи перебував позивав у безоплатній відпустці, чи не було у позивача невиходів на роботу з інших причин, адже ці періоди включаються до загального трудового стажу, але виключаються зі стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах. У таких випадках відповідач вимагає уточнюючу довідку підприємства за формою, затвердженою Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637. Однак позивач не надав таку довідку, а так само не надав будь-які інші документи, які б дозволили підтвердити періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до порядку, затверджений постановою Правління ПФУ від 10.11.2006 р. № 18-1. При цьому представник відповідача зазначив, що це є єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії, зокрема, якщо буде встановлено, що указані вище періоди роботи позивача слід зарахувати до стажу, який надає право на пенсію згідно ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то у відповідача не буде підстав для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи те, що сторонами визнано відсутність інших перешкод для призначення пенсії на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», крім спірного періоду роботи позивача на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. та стаж роботи на у ТОВ «Інтер-Інвествугілля» з 04.06.2008 р. до 14.09.2008 р., перед судом доказувалася тільки можливість зарахування цих періодів роботи позивача до трудового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, що і становило суть спору.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача (а.с.10-16) з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. він працював на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» на таких посадах:

- 06.12.1993-18.03.1994 - учень гірника підземного з повним робочим днем під землею;

- 19.03.1994-12.10.1995 - гірник підземний з повним робочим днем під землею;

- 13.10.1995-23.01.1996 - учень прохідника підземного з повним робочим днем під землею;

- 23.01.1996-25.08.1997 - прохідник підземний з повним робочим днем під землею;

- 26.08.1997-22.11.1998 - гірник очисного вибою з повним робочим днем під землею.

Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці позивача (а.с.10-16) з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. він працював на шахті ТОВ «Інтер-Інвествугілля» на посаді прохідник підземний з повним робочим днем під землею, при цьому, як зазначено в трудовій книжці, в результаті атестації робочих місць з умов праці підтверджується право на пільгову пенсію за віком по списку №1.

При цьому згідно положень ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, робота за професією гірника підземного (учня гірника підземного) дає право на пенсію, якщо працівник був зайнятий на цій роботі не менше 25 років, тоді як робота за професіями прохідника підземного (учня прохідника підземного) та гірника очисного вибою дає право на пенсію, якщо працівник був зайнятий на цій роботі не менше 20 років.

Оскільки відповідач ставить під сумнів можливість зарахування часу роботи позивача за вказаними професіями до стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на те, що записів в трудовій книжці недостатньо для встановлення цих обставин, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ висловив схожу правову позицію: «Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам».

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

З огляду на вищезазначені стандарти суд приходить до висновку, що встановивши на законодавчому рівні право людини на пенсію за умови наявності певного стажу роботи за визначеними професіями, держава повинна передбачити ефективний механізм підтвердження наявності такого стажу в різних ситуаціях.

Зокрема, відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5), а в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. На виконання цієї норми постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 р. № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Однак у ситуації позивача цей порядок не може бути застосований у зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості отримати й надати відповідачу будь-які документи щодо його роботи на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» (м.Стаханов Луганської області) та на шахті ТОВ «Інтер-Інвествугілля» (м.Первомайськ Луганської області), оскільки внаслідок збройної агресії проти України та активних бойових дій ці міста знаходяться на території, що контролюються незаконними збройними формуваннями, і органи влади України на цій території не діють (останнє є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказуванню).

За цих обставин застосуванню підлягає п.17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, згідно якого за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що з 1982 по 2000 рік він працював на шахті «Пролетарська», на даний момент є пенсіонером. Свідок пояснив, що позивач працював на шахті «Пролетарська» приблизно з 1993 року, у 1997 році він став працювати гірником очисного вибою, ходили з ним в одну зміну, разом їздили на роботу. Свідок стверджував, що у позивача не було прогулів чи невиходів на роботу з інших причин, страйків не було.

Факт роботи свідка ОСОБА_2 разом із позивачем на шахті «Пролетарська» підтверджується записами в трудовій книжці останнього під номерами 17-23 (а.с.51-52). При цьому згідно довідки відповідача та розрахунку стажу (а.с.53-54) за даними електронної пенсійної справи стаж роботи ОСОБА_2 за період з 20.02.1984 р. до 19.06.1997 р. зараховано до пільгового стажу 13 років 07 місяців 10 днів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що з 1984 по 2000 рік він працював на шахті «Пролетарська», на даний момент є пенсіонером. Свідок пояснив, що позивач працював на шахті «Пролетарська» з 1993 року, з 1995 року позивач став учнем прохідника, а свідок у той час був прохідником на тій же ділянці, разом із позивачем вони працювали на цій ділянці до того часу, коли позивача перевели на посаді гірника очисного вибою. Свідок стверджував, що у позивача не було прогулів чи невиходів на роботу з інших причин, страйків і простоїв на підприємстві не було.

Факт роботи свідка ОСОБА_3 разом із позивачем на шахті «Пролетарська» підтверджується записами в трудовій книжці останнього під номерами 12-17 (а.с.50). При цьому згідно довідки відповідача та розрахунку стажу (а.с.55-56) за даними електронної пенсійної справи стаж роботи ОСОБА_3 за період з 13.09.1984 р. до 21.12.2000 р. зараховано до пільгового стажу 16 років 01 місяць 29 днів.

Допитаний в судому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що з 2007 р. до 2010 року він працював на шахті ТОВ «Інтер-Інвествугілля» прохідником з повним робочим днем під землею, після чого вийшов на пенсію на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Свідок підтвердив, що позивач з червня до вересня 2008 р. працював прохідником на цій шахті в одній з ним бригаді та підпорядковувався йому. Позивач працював повний робочий день під землею, страйків на підприємстві у той час не було, невиходів на роботу у позивача не було, оскільки трудова дисципліна була суворою.

Факт роботи свідка ОСОБА_4 разом із позивачем підтверджується записами в трудовій книжці останнього під номерами 10-13 (а.с.84). Під №11 у трудовій книжці свідка здійснено запис: «У результаті атестації робочих місць з умов праці підтверджується право на пільгову пенсію з віку по списку №1». Крім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_4 (а.с.94-95, 100-101), наданих Управлінням Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, ОСОБА_4 за 2008 рік по коду підприємтсва 32458462 - «Інтер-Інвествугілля» має пільгового стажу за списком №1 (шахтарі) - 12 місяців.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що з 2007 по 2010 рік він працював на шахті ТОВ «Інтер-Інвествугілля» прохідником з повним робочим днем під землею, на даний момент працює на шахті «Тошківська» прохідником, стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, ще не має. Свідок підтвердив, що позивач з червня до осені 2008 р. працював прохідником на цій шахті в одній з ним ланці однієї бригади. Позивач працював повний робочий день під землею, невиходів на роботу у нього не було.

Факт роботи свідка ОСОБА_5 разом із позивачем підтверджується записами в трудовій книжці останнього під номерами 20-13 (а.с.85) Під №21 у трудовій книжці свідка здійснено запис: «У результаті атестації робочих місць з умов праці підтверджується право на пільгову пенсію з віку по списку №1».

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_5, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо неможливості врахування цих показань, мотивоване тим, що свідок не перебуває на пенсії. При цьому суд виходить з того, що свідок надав пояснення, які підтверджують обставини, що мають значення для вирішення справи, і узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. Крім того, п.17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві. Таким чином, ця норма не містить вимоги стосовно того, щоб свідки обов'язково були пенсіонерами.

Таким чином, враховуючи те, що всі записи в трудовій книжці позивача про його роботу на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 06.12.1993 р. до 22.11.1998 р. та на шахті ТОВ «Інтер-Інвествугілля» з 04.06.2008 р. до 14.09.2008 р. за професіями, які дають право на пенсію на пільгових умовах згідно ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», містять фразу «з повним робочим днем під землею», беручи до уваги те, що допитані в судовому засіданні свідки, які працювали разом з позивачем на одному підприємстві та трьом з яких стаж роботи за аналогічними професіями та за аналогічний період було зараховано як пільговий, підтвердили факт роботи позивача в указаний період на відповідних професіях з повним робочим днем, спростувавши припущення відповідача про те, що позивач міг не виходити на роботу у зв'язку зі страйками, простоями, перебуванням у безоплатних відпустках тощо, а з огляду на відсутність будь-яких доказів, які б указали на зворотне, суд приходить до висновку, що зазначені спірні періоди роботи позивача необхідно зарахувати до стажу, що надає йому право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв'язку з цим позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 105, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області від 19.06.2015 р. "Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 14 ч.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гр. ОСОБА_1".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ч.1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу його звернення до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області із відповідною заявою (10 червня 2015 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, постанова у повному обсязі складена 13.11.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.В. Мазур