Вирок № 53508461, 16.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/417/14-к

Провадження № 11-кп/779/299/2015

Категорія ч.2 ст.375 КК України

Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Дячука В.М., Хруняка Є.В.,

секретаря с/з Василаш Х.М.,

з участю прокурора Мотринця Є.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Антошка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Львівської області Єфремова С.О. та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2014 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.375 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, працює суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, несудимий, громадянин України, -

визнаний винуватим і засуджений за:

- ч.1 ст.366 КК на один рік обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк два роки;

- ч.1 ст.375 КК із застосуванням ч.2 ст.55 цього ж Кодексу - на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді на три роки.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишено попередньо обраний - заставу, розмір якої постановлено повернути обвинуваченому після набрання вироком щодо нього законної сили.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 1 475 грн. 04 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він 07 грудня 2009 року прийняв присягу судді, де урочисто присягнув об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Проте ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, у 2011-2012 роках вчинив умисні злочини проти правосуддя за таких обставин.

Влітку 2011 року, організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, розробили злочинну схему із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м.Львова шляхом звернення до Дрогобицького міськрайонного суду із фіктивними позовними заявами, що містили завідомо недостовірні відомості щодо предмета спору та інших суттєвих обставин, визначених ст. 119 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК).

Ініціювавши в ході розгляду указаних цивільних справ укладення мирових угод, що містили завідомо недостовірні відомості про наявність договірних відносин між сторонами у справі, суддя ОСОБА_3 ухвалив 5 (п'ять) завідомо неправосудних рішень про закриття провадження у справах у зв'язку з визнанням мирових угод, на підставі яких за фізичними особами, що виступали фіктивними сторонами у справах, визнано право власності на 12 приміщень, загальною площею 2452,4 м2 та загальною вартістю 3 502 862 грн., розташованих на території м. Львова та належних територіальній громаді м.Львова, після чого здійснено реєстрацію права власності на об'єкти в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО» та в Реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції.

Зокрема, указана група 08 грудня 2011 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вхідним №25321 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на 6 (шість) об'єктів нерухомості, розташованих у м.Львові на вулицях Личаківській, Зеленій, Городоцькій, Замарстинівській та Простій. 08 грудня 2011 року згаданій цивільній справі присвоєно №2-2899/11. Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3 виніс ухвалу від 08 грудня 2011 року про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 12 грудня 2011 року.

12 грудня 2011 року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, клопотання від імені ОСОБА_7 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, згідно з якою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погоджуються про визнання за ОСОБА_7 права власності на нежитлові приміщення в м.Львові за адресами: АДРЕСА_13, загальною площею 369,2м2 , вул.АДРЕСА_14, загальною площею 79,4 м2 , вул.АДРЕСА_15, загальною площею 54,1 м2 , - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В той же день зазначені вище документи подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 12 грудня 2011 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що знаходяться по вул.Війтівська Гора, 39 у м.Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника, прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м.Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 12 грудня 2011 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_7 право власності на нежитлові приміщення в м.Львові за адресами: по вул.Простій, 12а, загальною площею 369,2м2, вартістю 1 млн. 10 тис. грн., по вул. Замарстинівській, 20, загальною площею 79,4 м2, вартістю 316 тис. 632 грн. по вул.Городоцькій, 89, загальною площею 54,1 м2 , вартістю 78 тис. 53 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови для вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20. протокол судового засідання від 12 грудня 2011 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_6

За заявою органів прокуратури Львівської області про перегляд судового рішення Дрогобицького міськрайонного суду, апеляційним судом Львівської області 17 вересня 2013 року зазначену ухвалу судді ОСОБА_3. скасовано у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3 також, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, 28 березня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №5449 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна ? нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_2.

28 березня 2012 року вказаній цивільній справі присвоєно №1306/3038/2012. Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3. в той же день виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 02 квітня 2012р.

В день розгляду вказаної справи 2 квітня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8, договір оренди з правом викупу від 01 березня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_9 передає в строкове платне користування ОСОБА_8 приміщення по АДРЕСА_2, повідомлення від ОСОБА_9 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_9 права власності на нежитлове приміщення, площею 767,4 м2 по АДРЕСА_2, які підписані від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду вказаної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3., будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст.210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 02 квітня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_9 право власності на нежитлові приміщення в м.Львові за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 767,4 м2, вартістю 170 394 грн. та одночасно зобов'язав ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», яке не було стороною у справі, зареєструвати право власності на вказане приміщення за ОСОБА_9

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20. протокол судового засідання від 02.04.2012року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_8 та ОСОБА_9

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 25 квітня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Також апеляційним судом Львівської області 25 квітня 2013 року на адресу голови Дрогобицького міськрайонного суду скеровано окрему ухвалу щодо порушення суддею ОСОБА_3. в ході розгляду указаної цивільної справи норм закону.

Крім того, організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, справи щодо яких виділені в окреме провадження, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, 13 серпня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №12373 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_10, підписи якого підробив особисто Особа 1, до ОСОБА_11 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6653/2012. Визначений в порядку ст.11-1 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3. 13 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 18 серпня 2012 року, а згідно з ухвалою від 09 жовтня 2012 року про виправлення описки ? на 17 серпня 2012 року.

В день розгляду зазначеної справи в Дрогобицький міськрайонний суд подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: клопотання від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про заперечення використання звукозапису під час розгляду цивільної справи, зустрічний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10, договір оренди з правом викупу від 01 серпня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_11 передає в строкове платне користування ОСОБА_10 приміщення на вулицях АДРЕСА_6, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 у м. Львові, повідомлення від ОСОБА_11 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ними, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_11 права власності на нежитлові приміщення по вул.АДРЕСА_6, вул.АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 у м. Львові, які підписані та подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду даної цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3., будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 17 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст.210, 213, 214 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 17 серпня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_11 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: вул. АДРЕСА_6, загальною площею 150,6 м2, вартістю 233 686 грн., АДРЕСА_5, загальною площею 47,5 м2 , вартістю 52 153 грн., та АДРЕСА_4, загальною площею 382,6 м2 , вартістю 575 583 гривні.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20. протокол судового засідання від 17 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_10 та ОСОБА_11

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 27 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м.Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, 22 серпня 2012 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №12674 подала фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на об'єкт нерухомості, розташований у м. Львові по вул. АДРЕСА_17. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/6380/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3. 22 серпня 2012р. виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив 29 серпня 2012 року її розгляд.

29 серпня 2012р. до Дрогобицького міськрайонного суду подано пакет підроблених необхідних документів для укладення мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_12, клопотання від імені ОСОБА_13 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, заяву про укладення мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_13 та ОСОБА_12, згідно з якою вони погоджуються на визнання за ОСОБА_13 права власності на приміщення по АДРЕСА_7 м. Львові, загальною площею 15,2 м2, які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки ОСОБА_13 і ОСОБА_12 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3., будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст. 115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 29 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м.Львова і з грубим порушенням вимог ст.ст.213, 214, 210 ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст. 175 цього ж Кодексу у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 29 серпня 2012р., якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_13 право власності на приміщення по АДРЕСА_7 м. Львові, загальною площею 156,2 м2 вартістю 175 639 грн.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20. протокол судового засідання від 29 серпня 2012р., який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_12 та ОСОБА_13

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 29 травня 2013 у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затверджені судом, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Також організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_10 та ОСОБА_14, до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №17114 подала 28 листопада 2012 року фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_10 до ОСОБА_14 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові по вул. АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12. Вказаній цивільній справі присвоєно №1306/9103/2012.

Визначений в порядку ст. 11-1 ЦПК для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_3. 28 листопада 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 04 грудня 2012р.

До Дрогобицького міськрайонного суду в день розгляду справи 04 грудня 2012 року подано пакет підроблених документів, необхідних для укладання мирової угоди, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_10, заяву від ОСОБА_10 та ОСОБА_14 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ними, згідно з якою ОСОБА_10 та ОСОБА_14 погоджуються про визнання за ОСОБА_14 права власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: м. Львів, вул. АДРЕСА_8, вул. АДРЕСА_6, вул. АДРЕСА_11 та вул. АДРЕСА_12, - які підписані та подані до суду невстановленими особами від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_14, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_14 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи не перебували.

Надалі суддя ОСОБА_3., будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст. 114 та ст.115 ЦПК правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 04 грудня 2012р. у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов і з грубим порушенням вимог ст.ст. 210, 213, 214, ЦПК щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст. 175 цього ж Кодексу, у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу від 04 грудня 2012 року, якою закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_14 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресою: вул. АДРЕСА_8, загальною площею 131,2 м2, вартістю 250 898 гри., вул. АДРЕСА_10, загальною площею 147,5 м2, вартістю 290 855 грн., вул. АДРЕСА_11, загальною площею 53,5 м2 вартістю 176 074 гри., вул. АДРЕСА_12, загальною площею 113,2 м2, вартістю 172 895 грн.

Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_3., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя ОСОБА_3., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_20. протокол судового засідання від 04 грудня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_10 та ОСОБА_14

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу апеляційною інстанцією скасовано 28 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова.

Внаслідок подальшої протиправної реєстрації в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» права власності за фізичними особами на підставі зазначених неправосудних ухвал з права власності територіальної громади м. Львова незаконно вибули приміщення у м. Львові за адресами: АДРЕСА_13, вул.АДРЕСА_14, вул.АДРЕСА_15, АДРЕСА_18, АДРЕСА_10, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4, АДРЕСА_17, АДРЕСА_8, АДРЕСА_16, АДРЕСА_12, АДРЕСА_6, загальною площею 2 тис. 452,4 м2 та загальною вартістю 3 502 862 грн.

Ухвалою Болехівського міського суду від 20 листопада 2014 року задовольнено заяву прокурора та виправлено описку у вироку цього ж суду від 07 листопада 2014року щодо ОСОБА_3, вказавши у вступній частині дату народження обвинуваченого - 24 серпня 1977 року.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2015 року апеляційні скарги прокурора Єфремова С.О. та обвинуваченого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Болехівського міського суду від 07 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 - без зміни, і у відповідності до ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання за цим же вироком суду у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді протягом трьох років.

В подальшому, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) від 27 травня 2015 року, касаційну скаргу прокурора Єфремова С.О. задоволено, касаційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Антошка Р.В. - задоволено частково, а вищевказану ухвалу апеляційного суду від 06 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. Як зазначено в ухвалі ВССУ, суд апеляційної інстанції поверхово дослідив матеріали кримінального провадження та не спростував доводи апеляцій прокурора і захисту щодо неправильного застосування кримінального закону в частині перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_3 з ч.2 на ч.1 ст.375 КК. Окрім цього, поза увагою апеляційного суду залишились доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_3 корупційної складової, а також що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК. Враховуючи те, що за наявності таких порушень судом апеляційної інстанції норм кримінального закону, призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого, і що обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК тісно пов'язане з його звинуваченням у вчиненні злочину за ст.375 цього ж Кодексу, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що ухвалу апеляційного суду слід скасувати в повному обсязі, оскільки вона не відповідає закону, та призначено новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі прокурор Єфремов С.О., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорює доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 КК, однак покликається на безпідставність перекваліфікації протиправних дій обвинуваченого з ч.2 на ч.1 ст.375 цієї ж статті КК, що призвело до неправильного застосування судом норм Закону України про кримінальну відповідальність та неправильного визначення йому міри покарання, оскільки до ОСОБА_3 слід застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та суворіше покарання. Крім того, покликається, що суд першої інстанції безпідставно не визнав в діях ОСОБА_3 корупційної складової.

Просить вирок скасувати, та постановити новий, яким ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити покарання за ч.2 ст.375, ч.2 ст.55 КК 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 (три) роки; за ч.1 ст.366 КК - на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 2 роки, і на підставі ст.70 цього ж Кодексу, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити йому остаточне покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 роки.

Обвинувачений ОСОБА_3 у своїй АС також покликається на незаконність вироку щодо нього, оскільки ні на досудовому слідстві, на в суді, не здобуто і не встановлено його умислу на вчинення злочинів, передбачених ст.375 та ст.366 КК.

Просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким виправдати його по всіх статтях інкримінованого йому обвинувачення.

В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від своєї апеляційної скарги, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати та врахувати усі обставини, що пом'якшує йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Мотринця Є.І., який підтримав АС подану прокурором Єфремовим С.О., просить вирок скасувати та визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити йому суворіше покарання за ч.2 ст.375, ч.2 ст.55 КК 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 (три) роки, за ч.1 ст.366 КК - на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 2 роки, і на підставі ст.70 цього ж Кодексу, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити йому остаточне покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 роки; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника, які заперечили доводи АС прокурора щодо суворості покарання; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви АС прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що АС прокурора підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Незважаючи на повне заперечення обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні інкримінованих йому в ході досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.375 та ч.1 ст.366 КК, вона підтверджується наступними доказами, які суд навів у вироку.

Факт того, що обвинувачений ОСОБА_15 ще до початку розгляду справ був усвідомлений в тому, що позовні заяви та наступні заяви про їх розгляд, затвердження мирової угоди без залучення до участі дійсного власника спірних приміщень, доводиться: показаннями самого обвинуваченого, під час розгляду справи по суті, зокрема в тій частині, де він підтвердив, що починаючи із 2009 року він був призначений на посаду судді Дрогобицького районного суду, і до функціональних обов'язків приступив у 2010 році, а протягом 2011-2012 років розглядав цивільні справи, по яких затверджував мирові угоди. Йому було відомо, що вказані справи згідно автоматизованого розподілу розподілялись між суддями Дрогобицького міськрайонного суду, але вони поверталися позивачам за підсудністю, однак після надходження справи йому, він відкривав провадження, та оскільки справи про визнання права власності не є складною категорією, він призначав їх до розгляду в найкоротші строки без проведення попереднього судового засідання. Сторони заявляли клопотання про здійснення судового розгляду без фіксації технічними засобами, і він їх задовольняв. В засіданнях брали участь особи, схожі до осіб, фотокартки з паспортів яких містились у матеріалах цивільних справ, однак встановлення їх особи шляхом звірки з паспортними даними він не вчиняв. Також, не вникав у суть справи, а тому, коли сторони подавали зустрічний позов разом із затвердженням мирової угоди, запити у відповідні органи ОБТІ не робив, хоча у всіх п'яти справах були відсутні правовстановлюючі документи щодо нерухомості, на які він визнавав право власності за мировими угодами. Окрім цього, всі дані, що містились у протоколах судового засідання, які він підписав, відповідають дійсності.

Окрім показань обвинуваченого, його вина об'єктивно підтверджується показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_6, що були допитані під час судового розгляду, і які надали аналогічні показання про те, що протягом 2011-2012 років вони не брали участі в розгляді цивільних справ про встановлення права власності на нерухомість, що знаходилась у м.Львові, і повісток із Дрогобицького міськрайонного суду вони не отримували, ніякої нерухомості на себе в органах БТІ не оформляли.

Показання свідків об'єктивно узгоджуються з фотокопіями матеріалів цивільних справ, зокрема: №2-2899/11 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, №1306/3038/2012 за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_9, №1306/6653/2012 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, № 130/6830/2012 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_7, №1306/9103/2012 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_14 З фотокопій матеріалі вищеперелічених справ вбачається, що суддя ОСОБА_3 не виносив ухвал про відкриття проваджень, не надсилав їх сторонам, оскільки такі дані в матеріалах відсутні, призначав справи в максимально короткі терміни, клопотання про розгляд справи без звукозаписуючого пристрою в канцелярії суду не реєструвалось. Окрім цього, до зустрічних позовних заяв не подавались документи на підтвердження доводів зустрічних вимог, не оплачувався судовий збір, були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомості, з приводу яких між сторонами виникали спори про право.

На підтвердження фіктивності цивільно-правові відносин по вищевказаних цивільних справах, про які обвинуваченому ОСОБА_3 було відомо, свідчать також наявні в матеріалах кримінального провадження судово-технічні експертизи документів та почеркознавчі експертизи, за результатами яких встановлено, зокрема, що по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 текстові частини договору між сторонами, клопотання по справі та мирова угода виготовлені за допомогою одного і того ж друкуючого пристрою, а виконавцями підписів є не безпосередньо сторони, а інші особи (Т.3, а.с.130; 158, 211); аналогічно, по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 позовна заява, договір оренди, повідомлення про розірвання договору, зустрічний позов, клопотання до суду, мирова угода виконані за допомогою одного і того ж лазерного принтера, а виконавцями підписів сторін є інші особи (Т.3, а.с.182-202); по справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_7 виконавцем підпису ОСОБА_7 є інша особа, а ОСОБА_12 не могла брати участь у засіданні за станом здоров'я (Т.3, а.с.159-166, 213-214); по цивільній справі ОСОБА_10 до ОСОБА_14 документи по справі, надані сторонами, виготовлені за допомогою одного і того ж лазерного принтеру, а виконавцями підписів від імені сторін є інші особи; а по цивільній справі за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_9 у документах стоїть особистий підпис ОСОБА_16, який ствердив під час розгляду справи по суті, що підписував їх в стані алкогольного сп'яніння за проханням свого знайомого «ОСОБА_21» (Т.4, а.с.115-116).

Окрім цього, з матеріалів цивільних справ вбачається, що жоден із зустрічних позовів по цивільних справах не подавались через канцелярію суду, тобто офіційно не реєструвались. Документи були оформлені не у відповідності до вимог ЦПК, однак ОСОБА_3 умисно приймав їх.

Окрім цього, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги про визнання права власності стосувались нерухомості, що знаходилась у м.Львові, а тому обвинувачений ОСОБА_3 з порушенням правил підсудності, встановлених ст.114 ЦПК, розглянув їх в Дрогобицькому міськрайонному суді.

Як вірно зазначено у вироку, обвинуваченим ОСОБА_3 взагалі не з'ясовувалась правова належність нерухомості даних приміщень, оскільки в цивільних справах відсутні правовстановлюючі документи на них, і ним як головуючим по справі не було з'ясовано, чи визнання мирових угод не зачіпатиме права третіх осіб, права яких зачіпає спір, що призвело до неправомірного вилучення із власності територіальної громади м.Львова 12 нежитлових приміщень загальною площею 2 454 034 кв.м.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у винесенні неправосудних рішень є обґрунтованими.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не знайшла свого підтвердження така кваліфікуюча ознака, як спричинення тяжких наслідків за ч.2 ст.375 КК.

На виконання вимог ухвали ВССУ, колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, зазначає, як в ході досудового розслідування слідчими органами, так і під час апеляційного розгляду, повністю доведена вартість усіх дванадцяти об'єктів нерухомості, по яких обвинуваченим було винесено завідомо неправосудні рішення, що спричинили тяжкі наслідки.

Зокрема, в матеріалах справи є наступні письмові докази щодо вищевказаної нерухомості, яка знаходиться у м.Львові, а саме: Наказ про затвердження результату незалежної експертизи суб'єкта приватизації від ПП «Оцінка» від 30 вересня 2010 року по об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_13, загальною площею 369,2 кв.м., вартість якого становила 1 000 010 грн. (Т.3, а.с.246); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якої нерухомість по вул.Замарстинівській, 20, площею 79,4 кв.м., вартість 316 632 грн. (Т.1, а.с. 187, а.с.208); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до якої нерухоме майно по вул.Городоцькій, 89, має площу 54,1 кв.м. та вартість 78 053 грн. (Т.1, а.с.201); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої нежитлове приміщення за адресою вул.Коновальця, 4, має площу 767,4 кв.м., та вартість 170 393 (Т.1, а.с.191); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, яке знаходиться за адресою вул.АДРЕСА_6, має площу 150,6 кв.м. і вартість 233 686 грн. (Т.1, а.с.176); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що находиться по вул.АДРЕСА_5, площею 47,5 кв.м., вартістю 52153 грн. (Т.1, а.с.197); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться по вул.АДРЕСА_4, загальною площею 382,6 кв.м. і вартість якої становить 575 583 грн. (Т.1., а.с.197, а.с.199); Інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул.АДРЕСА_17, площею 156, 2 кв.м., вартість якого становить 175 639 грн. (Т.1, а.с.180); Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої нежитлове приміщення за адресою вул.АДРЕСА_8, загальною площею 131,2 кв.м., має вартість 250 898 грн. (Т.1, а.с.194); Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,у відповідності до якого нерухоме майно, що розташоване по вул.АДРЕСА_10, площею 147, 5 кв.м., має вартість 290 855 грн. (Т.1, а.с.194); Інформаційна довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що знаходиться по вул. АДРЕСА_16, площею 53,5 кв.м., має вартість 176 074 грн. (Т.3, а.с.29); Інформаційна довідка з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з яким нерухомість, що розташована по вул.Генерала Юнакієва, площею 113,2 кв.м., має вартість 172 895 грн. (Т.1, а.с.195). Всього майна на загальну суму 3 502 862 грн.

Таким чином, як в ході досудового розслідування, так і під час апеляційного розгляду, було точно встановлено загальну вартість нерухомості на підставі доказів - офіційних документів, сумніватися в достовірності яких в колегії суддів немає.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що незаконні дії обвинуваченого ОСОБА_3 не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК.

Так, кримінальна відповідальність за ч.1 ст.375 КК настає за винесення суддею завідомо неправосудного рішення, а кваліфікуючою ознакою за ч.2 цієї статті КК є, зокрема, спричинення тяжких наслідків.

Дійсно, законодавець не визначив правових критеріїв встановлення наявності тяжких наслідків за ч.2 ст.375 КК. Однак, визначення наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до виключної компетенції суду, за винятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини КК. Тому, враховуючи це, а також фактичні обставини даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне застосувати аналогію закону, і констатує, що на час вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, загальна вартість вищевказаного майна більш ніж у 206 050 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян. На переконання апеляційного суду, це беззаперечно свідчить про спричинення територіальній громаді м.Львова тяжких наслідків в контексті ч.2 ст.375 КК.

Окрім цього, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.375 КК, є злочином із матеріальним складом, тобто його об'єктивна сторона передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як обов'язкову ознаку вчинення правопорушення. Тому, висновки суду першої інстанції про те, що тяжкі наслідки як такі відсутні, оскільки майнова шкода, яка спричинена неправосудними рішеннями, усунута шляхом їх скасування в судових інстанціях, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Слід зазначити, що всіма вищевказаними доказами також підтверджується, що вищевказана нерухомість на час вчинення злочину належала на праві власності територіальній громаді м.Львова, і тому саме їй було завдано значної шкоди завідомо неправосудними рішеннями обвинуваченого ОСОБА_3 Виходячи з цього, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що невизнання по даному кримінальному провадженні потерпілою саме територіальну громаду м.Львова, тобто формально потерпілий у справі відсутній, і що це впливає на правову кваліфікацію протиправних дій ОСОБА_3 в сторону пом'якшення. Фактично, захист інтересів територіальної громади в ході розгляду справи здійснювався прокурором, і визнання когось потерпілим не є обов'язковим.

Аналізуючи всі вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував протиправні дії ОСОБА_3 з ч.2 на ч.1 ст.375 КК.

Оскільки в ході досудового розслідування обвинуваченому було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК і дане обвинувачення знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, то колегія суддів вважає за необхідне застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення з постановленням нового вироку.

Колегія суддів також зазначає, що окрім вищезазначених доказів, вина ОСОБА_3 у скоєнні службового підроблення, що виразилось у підписанні ним протоколів судових засідань по всіх 5-ти цивільних справах, які виготовлені секретарем судового засідання і містили неправдиві відомості про присутність сторін, додатково підтверджується показаннями самого обвинуваченого про те, що в судовому засіданні були присутні особи, які зовні були схожими з особами, фотокопії з документів яких містились в матеріалах справи, однак їх особи він не встановлював. Також, матеріалами справи доведено, і як правильно зазначено у вироку, сторони по цивільних справах не могли бути присутніми в засіданнях, оскільки вони фактично не могли отримати судових повісток через неправильно зазначені адреси їх проживання в позовних заявах, і такі повістки їм не надсилались.

Слід зазначити, що колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про недоведеність корупційної складової в протиправних діяннях обвинуваченого ОСОБА_3, а саме що член організованої групи Особа 3, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження у зв'язку з його розшуком, використовував свої зв'язки із обвинуваченим, який діяв в інтересах першого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в основі звинувачення ОСОБА_3 в корупційних діяннях є копії роздруківок телефонних з'єднань ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (Т.4, а.с. 136-143, 144-148). З вказаних документів не вбачається, щоб у телефонних розмовах ці особи згадували про використання ними корумпованих зв'язків з обвинуваченим ОСОБА_3 Як вірно зазначено у вироку, стороною обвинувачення долучено протоколи про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, однак без розкриття їх змісту. Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано визнав дані протоколу допиту як підозрюваного ОСОБА_3, в якому він зізнався в корумпованих зв'язках з Особою 3 (Т.4, а.с.163-166), як неналежний доказ, оскільки в силу ст.95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки тільки на показаннях, які він сприймав під час судового засідання.

Доводи прокурора щодо корупційної складової при вчиненні злочинів ОСОБА_3 є безпідставними.

Однак, у зв'язку із перекваліфікацією протиправних дій ОСОБА_3 на менш сувору частину статті - ч.1 ст.375 КК, суд першої інстанції призначив надто м'яке покарання за цією частиною, яке не відповідає тяжкості скоєному ним злочину внаслідок м'якості.

У відповідності до положень ст.65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.375 КК, апеляційний суд враховує тяжкість цього злочину, який у відповідності до ст.12 цього ж Кодексу, є тяжким злочином.

Окрім цього, колегією суддів враховується, що злочинна діяльність ОСОБА_3 тривала протягом значного часу - у 2011-2012 роках, та налічує 5 (п'ять) епізодів злочинної діяльності, і спричинила тяжкі наслідки територіальній громаді м.Львова.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 зокрема, що він щиро розкаявся у скоєному та відмовився від своєї апеляційної скарги, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався та позитивно характеризується за місцем мешкання.

До обставин, які пом'якшують ОСОБА_3 покарання, апеляційний суд відносить те, що в нього на утриманні двоє малолітніх дітей, а також незадовільний стан його здоров'я.

Обставин, що обтяжують ОСОБА_3 покарання, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 вчинив злочини, перебуваючи на посаді судді, з урахуванням характеру вчинених злочинів, апеляційний суд визнає за неможливе збереження за обвинуваченим права обіймати посаду судді. Враховуючи положення ч.2 ст.55 КК, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.375 КК додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду судді, яке не передбачене санкцією інкримінованої йому статті.

Таким чином, колегія суддів вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 (три) роки.

Однак, беручи до уваги наявність кількох обставин, які пом'якшують ОСОБА_3 покарання, а також даних про його особу, та за відсутності обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, і що до визначення покарання слід застосувати положення ст.75 цього ж Кодексу, тобто звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк.

На переконання колегії суддів, таке покарання буде справедливим, співмірним скоєним ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, достатнє та необхідне для попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи все вищенаведене, АС прокурора підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ст.ст. 404, 407, 408, 411, 413, 418, 419 КПК, колегія суддів, -

засудила :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області Єфремова С.О. - задовольнити частково.

Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 в частині кваліфікації неправомірних дій та призначеного покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.375 КК (в редакції від 5.04.2001року) і ч.1 ст.366 КК (в редакції від 7.04.2011року) та призначити йому покарання: за ч.2 ст.375 КК із застосуванням положень ч.2 ст.55 цього ж Кодексу - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посаду судді на строк три роки;

за ч.1 ст.366 КК - два роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк два роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_3 - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК, ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно п.2,4 ст. 76 КК, на ОСОБА_3 покласти такі обов'язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; - періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді В.М. Дячук

Є.В. Хруняк