Рішення № 53507802, 13.11.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17143/13-ц

Провадження № 2/344/2110/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 р. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Кріцак Г.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 21/12/2007 р. між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №469/ФКВ-07, відповідно до якого відповідачу надано позику в сумі 28836 доларів США під 8 % річних на час користування кредитом по 19/12/2013 р. для придбання автомобіля. В наступному кредитор здійснив уступку права вимоги на користь позивача. Позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, які складають заборгованість за зазначеним договором позики.

12/02/2014 р. позивач подав заяву про уточнення позову та просив стягнути з відповідача 252576,72 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, що в ньому зазначені. Будь-якого заперечення щодо застосування строку позовної давності представник позивача суду не надала; розрахунку суми зобов`язання відповідачки з урахуванням заяви про застосування позовної давності позивач та його представник суду не надали. Представник позивача надала перед судом пояснення про те, що в ухвалі касаційного суду зазначено, що право вимоги позивача до відповідача було вказаним судом встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позов з тих підстав, що сплив строк позовної давності щодо вимог позивача в межах трьохрічного строку. Також представник відповідача надав пояснення про те, що відповідачка погоджується сплатити позивачу вартість позики, яка становить різницю між сумою, стягнутою на її користь за позовом до ТзОВ «Український промисловий банк» та сумою вимоги заданим позовом. Також в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про те, що в даному спорі просить врахувати судове рішення ухвалене за позовом відповідачки до ТзОВ «Український промисловий банк». Крім цього представник відповідача просив відмовити в позові з тих підстав, що відповідачка не була повідомлена про заміну кредитора, вимогу про оплату грошових коштів на користь нового кредитора вона не отримувала. Представник відповідача надав пояснення про те, що звернення до суду з позовом до відповідача мало місце 28/10/2013 р., а тому до вимог, які виникли до 28/10/2010 р. необхідно застосувати позовну давність.

Судом встановлено наступні обставини.

21/12/2007 р. між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №469/ФКВ-07, відповідно до якого відповідачу надано позику в сумі 28836 доларів США під 8 % річних на час користування кредитом по 19/12/2013 р. для придбання автомобіля.

В додатку №1 до вказаного договору сторонами погоджено графік платежів за договором.

21/12/2007 р. відповідачка подала кредитора заяву про видачу готівки №3000/6.

Обставина отримання позики сторонами не заперечувалась. Обставина придбання заміни кредитора в зобов`язанні відповідачем та його представником в судовому засіданні не заперечувалась.

30/06/2010 р. ТзОВ «Український промисловий банк» та позивач уклали договір про передання активів та кредитних зобов`язань боржників кредитора.

20/09/2013 р. позивач склав вимогу на ім`я відповідачки про дострокове повернення позики.

Заочним рішенням від 09/12/2011 р. задоволено позов відповідачки до ТзОВ «Український промисловий банк» про стягнення 144143,80 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з цим відповідно до п. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

В ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

В ст. 179 ЦПК України вказано, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так під час підготовчої частини судового судом роз`яснено представнику позивача обов`язок подати докази щодо обґрунтування позову в тому числі в частині встановлення обставин щодо надіслання вимоги відповідачу про виконання зобов`язання на користь нового кредитора.

При цьому відповідно до п. 1 ст. 159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Однак жодного доказу того, що позивач повідомив відповідача про придбання права вимоги до неї за кредитним договором №469/ФКВ-07 від 21/12/2007 р. позивач суду не надав.

24/12/2014 р. постановлено ухвалу Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ в цій справі, якою встановлено, що на підставі п. 4.1. договору від 30/06/2010 р. позивач придбав право вимоги в порядку її відступлення. Однак договір позики передбачає сплату платежів на підставі графік платежів. Останній платіж здійснено відповідачкою в жовтні 2008 року. Відповідачем надано заяву про застосування позовної давності. Позов заявлено 28/10/2013 р. Повернення кредиту передбачено здійснити платежами не менше 400 доларів США щомісяця.

Відповідно до п. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В свою чергу відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13 відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Так, представник відповідача надав пояснення про те, що звернення до суду з позовом до відповідача мало місце 28/10/2013 р., а тому до вимог, які виникли до 28/10/2010 р. необхідно застосувати позовну давність.

Представник позивача не надала жодного пояснення щодо спростування вказаного заперечення позову.

За таких пояснень та з урахуванням п. 2.4, 2.5 договору та загального строку позовної давності заборгованість відповідачки за сумою позики становить 14400 доларів США.

Відповідно до п. 1.7., 2.10, договору щомісячна комісія за кредитом складає 0,1% від суми кредиту, що за трьох річний період до дати звернення до суду становить суму еквівалентну 1038,09 доларів США.

Проценти за користування кредитом за трьох річний період до дати звернення до суду становлять суму еквівалентну 3456 доларів США.

Всього заборгованість за спірним договором за строк, обчислений з урахуванням дати звернення до суду та строку позовної давності становить суму еквівалентну 18894,09 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ щодо долара США на 13/11/2015 р. встановлено на рівні 2291.7230 гривень за 100 доларів США. Тому заборгованість відповідача за спірним договором становить 433000,20 гривень.

Разом з цим, ні позивач, ні відповідач не надали суду їх власного розрахунку суми заборгованості. При цьому задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості, визначеної на день відступлення вимоги визнано в ухвалі касаційного суду незаконним.

Однак позивач пред`явив до відповідача позов лише про стягнення заборгованості в сумі 252576,72 гривень, а тому відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України при стягненні заборгованості за спірним договором суд не вправі вийти за межі позову.

При цьому посилання відповідача та його представника на необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем та його представником не доведено тієї обставини, що позивач зобов`язаний за деліктними зобов`язаннями ТзОВ «Український промисловий банк». Так само позивача не пред`явив до відповідача вимоги про стягнення з нього усієї суми заборгованості, інша частина якої перевищує суму зарахування.

Крім цього відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог за зобовязаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Тому відповідачем не доведено наявності правових підстав для припинення його зобов`язання за спірним договором на суму вимог до ТзОВ «Український промисловий банк».

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином з моменту звернення до суду позивача про стягнення з відповідача заборгованості на користь нового кредитора у відповідача була можливість здійснити погашення заборгованості в добровільному порядку. Однак відповідачем не було здійснено цього. Тому невиконання відповідачем його зобов`язань за договором позики не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань з урахуванням загального строку позовної давності, передбаченого в главі 19 ЦК України.

Так само відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позичальник не надав суду жодного доказу або обґрунтованого розрахунку на спростування позову.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В п. 1 ст. 60 ЦПК України вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином позов в частині стянення грошових коштів з позичальника обґрунтовано належними правовими підставами, а тому він підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за договором №469/ФКВ-07 від 21/12/2007 р. в сумі 252576,72 гривень, 2525,77 гривень витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя С.О. Бородовський