Ухвала суду № 53498097, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/61992/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014

у справі № 826/11134/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Класична іпотечна компанія»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Класична іпотечна компанія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 № 00006292206 Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального прав.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатам проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 413/26-54-22-06-34538151 від 22.04.2014, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено збитки від операцій з іншими цінними паперами станом на 01.01.2013 на суму 9 000 грн.; пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. пп. 7.6.1, 7.6.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 158 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 575 269 грн., у т.ч.: І квартал 2011 року в сумі 90 314 грн., ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 208 306 грн., 2012 рік в сумі 276 649 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 28.05.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00006292206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 644 432 грн., в т.ч.: 575 269 грн. основного платежу та 69 163 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем здійснено погашення процентних векселів згідно з актами пред'явлення до сплати:

- від 22.03.2011, складеному та підписаному між ТОВ «Паритет-П» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 109 967,89 грн. (банківська виписка від 22.03.2011);

- від 22.03.2011, складеному та підписаному між ДП «ЛД-Україна» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 259 287,68 грн. (банківська виписка від 22.03.2011);

- від 08.07.2011, складеному та підписаному між ТОВ «Нова фінансова компанія» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 54 246,58 грн. (банківська виписка від 08.07.2011);

- від 13.07.2011, складеному та підписаному між ДП «ЛД-Україна» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 72 123,29 грн. (банківська виписка від 13.07.2011);

- від 14.09.2011, складеному та підписаному між ТОВ «Нова фінансова компанія» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 126 575,34 грн. (банківська виписка від 14.09.2011);

- від 14.09.2011, складеному та підписаному між ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 274 478,62 грн. (банківська виписка від 14.09.2011);

- від 10.07.2012, складеному та підписаному між ТОВ «ЦУП-Буча» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 37 950,34 грн. (банківська виписка від 10.07.2011);

- від 17.07.2012, складеному та підписаному між ТОВ «ЦУП-Буча» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 150 000 грн. (банківська виписка від 17.07.2011);

- від 24.07.2012, складеному та підписаному між ТОВ «ЦУП-Буча» (векселедержатель) та позивачем (векселедавець), відповідно до якого векселедержатель пред'явив векселедавцю прості процентні векселі, за якими позивачем нараховані та сплачені відсотки в сумі 750 000 грн. (банківська виписка від 24.07.2012).

Позиція контролюючого органу зводиться до того, що у складі витрат позивач має право враховувати лише ту суму коштів по вексельному зобов'язанню, яка ідентична вартості товару, в оплату якого цей вексель було емітовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з пп. 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України за борговими цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його витрат за правилами, визначеними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, а також те, що векселі власної емісії в даній справі були засобом розрахунку, а не товаром, сплата процентів пов'язана не з їх продажем, а з їх емісією. Отже, позивачем правомірно включено відповідні суми до витрат звітного періоду.

З урахуванням вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний