Ухвала суду № 53497980, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/9991/69044/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 по справі №2а/0470/10094/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

за участі Прокуратури м. Дніпропетровська

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 24.05.2011 № 0000428822, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 на суму 1 906 686,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення рішення від 24.05.2011 № 0000428822 в частині зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 у розмірі 1 854 783,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасоване.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій, а Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше відшкодування від підтвердження сплати податку контрагентами по всьому ланцюгу постачання та від наявності чи відсутності контрагентів за їх юридичними адресами.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Вершина мрії" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 №784/08-03/2-24613799 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 на суму 1 906 686 грн., а відповідно і завищення значення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за грудень 2010 на вказану суму, що обґрунтовано відсутністю реального настання правових наслідків за господарськими операціями, проведеними між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Вершина мрії"), оскільки, вказаний контрагент (згідно акту перевірки) не перебуває за юридичною адресою, не має можливості (необхідних умов) для здійснення господарських операцій (трудових ресурсів, виробничого та будівельного обладнання, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), а отже, на думку контролюючого органу, укладені договори є нікчемними та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування податкового кредиту з ПДВ.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від подання звітності до контролюючого органу чи від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, як не залежить таке право і від перебування контрагентів за юридичною адресою.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальне виконання договорів, укладених з контрагентами (ТОВ "Вершина мрії"), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів (договори, податкові накладні, акти прийому - передачі, товарно - транспортні накладні, складські квитанції, платіжні документи).

Суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту і на підставі податкової накладної від 29.12.2010 № 65, оскільки господарські операції, за якими вказана податкова накладна була видана, відбулись, позивачем сплачено суму ПДВ в складі ціни придбаного товару, а фактичну видачу накладної на користь позивача було підтверджено в судовому засіданні директором ТОВ "Вершина мрії", згідно пояснень якого, вказана накладна не була ним підписана випадково через великий обсяг документів.

Крім того, необхідно зазначити, що певні недоліки, зокрема, і відсутність підпису, в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, у разі якщо фактично господарські операції відбулись та підтверджуються й іншими первинними документами.

Доводи відповідача про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єкта господарювання (контрагента ТОВ "Вершина мрії") достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Таким чином, враховуючи встановлені судами обставини справи, оцінка яким зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що норми законодавства не ставлять у залежність право платника податку на формування та заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування, від фактичної сплати ПДВ до бюджету іншими платниками податків - постачальниками товарів (послуг), подання ними звітності чи від перебування останніх за юридичною адресою, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 906 686,00 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 по справі № 2а/0470/10094/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко