Ухвала суду № 53497925, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/50611/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 816/1594/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Техвагонмаш» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.04.2014 № 0000041555/567 та № 0000051555/568.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, складено акт № 806/16-03-15-02-08/32686844 від 21.03.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року на розрахунковий рахунок в сумі 48 849 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року на 397 199 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.04.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000041555/567 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 48 849 грн. ;

- № 0000051555/568 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на 397 199 грн.

Підставою для зменшення товариству від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 397 199 грн. слугував висновок контролюючого органу про те, що податковий кредит у жовтні та листопаді 2010 року сформований за рахунок господарських операцій щодо купівлі товарів (загальна сума ПДВ 397 199 грн.), вартість яких після завершення строку позовної давності (1095 днів) підприємством не оплачена, а відтак, такі товари вважаються безплатно отриманими.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами Податкового кодексу не передбачено списання кредиторської заборгованості та коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок, отже співставлення безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок на протязі 1095 днів, не відповідає законодавству у сфері справляння податків та зборів.

Крім того, перевіркою не було встановлено, що за товари, придбання яких вплинуло на формування від'ємного значення ПДВ за жовтень та листопад 2010 року, позивачем дійсно не проведено повний розрахунок, такого висновку податковий орган дійшов виключно на підставі проставлення позивачем прочерків у додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2013 року в рядках 1, 2 «звітний (податковий) період, у якому виникла сума» (жовтень, листопад 2010 року) графи 4 «частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам...».

Враховуючи підтвердження матеріалами справи правомірності формування позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року на суму 397 199 грн., у податкового органу були відсутні підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 397 199 грн., з огляду на оплату підприємством послуг поза межами строку 1095 днів.

Щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року на 48 849 грн., слід зазначити наступне.

Суди встановили, що за результатами господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фроніус Україна» на підставі договору поставки зварювального обладнання від 18.06.2012 № 04/06/12, останнім 12.11.2012 виписано позивачу рахунок-фактуру № ФУ-0008045.

19.11 та 24.12.2012 позивач перерахував ТОВ «Фроніус Україна» передоплату в рахунок погашення частини вартості товарно-матеріальних цінностей, зазначених у рахунках-фактури.

На підставі виписаних ТОВ «Фроніус Україна» податкових накладних № 4920 від 19.11.2012 на суму 291 741,88 грн., в тому числі ПДВ - 48 623,65 грн., та накладної № 5444 від 24.12.2012 на суму 1 351,85 грн., в тому числі ПДВ - 225,31 грн., вказані накладні включені до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2012 року та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

За листопад, грудень 2012 року позивачем перераховано на користь ТОВ «Фроніус Україна» передоплату за товари згідно рахунків-фактур на загальну суму 293 093,73 грн., в тому числі ПДВ - 48 848,96 грн.

Листом від 04.11.2013 № 1099/1, у зв'язку зі зміною проекту і комплектації зварювального обладнання, позивач повідомив ТОВ «Фроніус Україна» про анулювання замовлення та необхідність повернення на його рахунок передоплати в сумі 293 093,73 грн., платіжним дорученням від 06.11.2013 № 131 ТОВ «Фроніус Україна» здійснило повернення коштів у розмірі 293 093,73 грн., в тому числі ПДВ - 48 848,96 грн., на користь позивача, що підтверджено банківською випискою.

З огляду на повернення коштів ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» було виписано та надано позивачу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, останнім відповідні розрахунки та показники відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року.

В зв'язку з поверненням коштів у розмірі 293 093,73 грн., в тому числі ПДВ - 48 848,96 грн. позивачем складено та подано до контролюючого органу розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Додаток 1) за листопад 2013 року.

Крім того, 06.11.2013 платіжним дорученням № 3169 з рахунку ТОВ «НВФ «Техвагонмаш», який відкритий в АТ «СберБанк Росії», здійснено перерахунок на користь ТОВ «Фроніус Україна» коштів в сумі 293 093,73 грн., в тому числі ПДВ 48 848,96 грн., в рахунок оплати за поставку товарів згідно рахунків на оплату № 4677 та № 4678 від 01.08.2013, що підтверджено банківською випискою.

Отже, кошти в розмірі 293 093,73 грн., в тому числі ПДВ 48 848,96 грн. були перераховані позивачем на користь ТОВ «Фроніус Україна» в рахунок оплати за інші товари (відмінні від товарів, визначених у податкових накладних № 4920 від 19.11.2012 та № 5444 від 24.12.2012).

В судовому порядку встановлено, що в складі податкового кредиту жовтня 2013 року ТОВ «НВФ «Техвагонмаш» відображено податкові накладні, отримані від ТОВ «Фроніус Україна», сума яких становить 183 763,09 грн., а в складі податкового кредиту листопада 2013 року позивачем відображено податкові накладні, отримані від ТОВ «Фроніус Україна», сума яких становить 64 836,14 грн.

У листопаді 2013 року фактично проведено позивачем оплату на користь ТОВ «Фроніус Україна», яка може використовуватись при розрахунку бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на загальну суму 822 137,42 грн., в тому числі ПДВ 137 022,91 грн.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та відсутність завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року на 48 849 грн.

Крім того, в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний