Ухвала суду № 53497922, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/66517/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а/0470/6271/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе-Тайм»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофе-Тайм» звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012 № 0000711541 та № 0000201542 Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кофе-Тайм» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Крініум» за період з 01.09.2010 по 28.02.2011, складено акт № 124/152/34315806 від 21.05.2012, в якому зафіксовано порушення: ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України, а саме: нереальність здійснення господарських операцій між TOB «Кофе-Тайм» з TOB «Крініум» та встановлено юридичну дефектність первинних документів; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 412 517 грн.; порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 669 813 грн.

29.05.2012 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000711541 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 824 507,75 грн., в т.ч.: 669 813 грн. основного платежу та 154 694,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000201542 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 873,50 грн., в т.ч.: 412 517 грн. основного платежу та 79 356,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки актів перевірок ДПІ Кіровського району м. Дніпропетровська від 05.04.2011 № 605/236/36960706, від 08.04.2011 № 691/236/36960706, від 04.05.2011 № 945/236/36960706 відносно ТОВ «Крініум», якими встановлено, що угоди укладені між ТОВ «Крініум» та контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Також під час проведення перевірки позивача використано інформацію Баз даних ОДПС.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «Крініум» укладено договори купівлі-продажу № 01/10-1 від 01.10.2010, № 14/10-1 від 14.10.2010, № 01/09-1 від 01.09.2010 та договір про надання послуг № 342 від 15.01.2011.

Факт реальності господарських операцій за фінансово-господарськими взаємовідносинами з контрагентом ТОВ «Крініум» в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, технічними паспортами на придбане обладнання, реєстрами отриманих податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними; документальна перевірка позивача проведена без дослідження первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Крініум», а тому висновки про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок господарських операцій з ТОВ «Крініум» є помилковими, а донараховані зобов'язання - протиправними.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. пп. 21.1.1, 21.1.2 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як встановлено в судовому порядку, відповідачем під час проведення перевірки не досліджувалось питання товарності та фактичних поставок по господарським операціям між ТОВ «Кофе-Тайм» і ТОВ «Крініум», а висновки про порушення податкового законодавства ТОВ «Кофе-Тайм» обґрунтовані лише обставинами виявленими в ході перевірок ТОВ «Крініум».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу» (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у контексті наведених приписів та за наявності належної первинної документації, яка складена за фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/послуг та подальшого використання товарів/послуг у власній діяльності, позивачем правомірно включено до податкового обліку спірного періоду операції з контрагентом ТОВ «Крініум».

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний