Ухвала суду № 53497900, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/52533/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі № 806/1670/14

за позовом Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

до Публічного акціонерного товариства «Радомишльський машинобудівний завод»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулась до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Радомишльський машинобудівний завод» податкового боргу в сумі 230 612,18 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 позов задоволено, стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство «Радомишльський машинобудівний завод», на користь Державного бюджету України 230 612,18 грн. податкового боргу.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Підставою для подання позову про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих товариство, слугував висновок про наявність у товариства непогашеної суми узгоджених зобов'язань за прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та самостійно поданими деклараціями.

В судовому порядку встановлено, що станом на 31.03.2014 у товариства існує заборгованість у сумі 230 612,18 грн., з якої плата за землю у сумі 74 381,20 грн. (56 676,85 грн. основний платіж, 17 704,35 грн. пеня), податок на прибуток у сумі 11 350,07 грн. (11 284,95 грн. основний платіж та 65,12 грн. пеня); податок на додану вартість у сумі 144 880,91 грн. (основний платіж 143 735,93 грн. та 1 144,98 грн. пеня).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума заборгованості в розмірі 230 612,18 грн. платником податків не сплачена, тому підлягає стягненню в примусовому порядку з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд посилався на те, що податковим органом не було направлено податкову вимогу на новий податковий борг позивача в порядку ст. 59 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Згідно розрахунку податкового боргу станом на 31.03.2014, до суми, заявленої до стягнення, увійшов податковий борг, що начебто став узгодженим у 2012, 2013, 2014 роках, при цьому пеня позивачем нарахована за період з 02.02.2009 по 29.12.2013.

З даних, наведених у розрахунку податкового органу встановлено, що сума податкового боргу була погашена, оскільки станом 20.08.2002 вона складала 41 843,51 (згідно податкової вимоги № 2/103 від 20.08.2002), а станом на 31.03.2014 вона складала 230 612,18 грн. (тобто до зазначеної суми увійшов виключно борг в сумі 230 612,18 грн., що начебто став узгодженим з 2012 року).

Згідно з пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Тобто, разом із погашенням суми податкового боргу, раніше надіслана платнику податків податкова вимога є відкликаною, та не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення нового податкового боргу.

Оскільки, податковий борг був погашений за вищевказаною податковою вимогою, а через деякий час виник новий податковий борг, тому судом апеляційної інстанції вірно зазначено про обов'язок податкового органу направити (вручити) платнику податкову вимогу на новий податковий борг, а лише через 60 днів із дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, податковий орган має право звернутись до суду з позовом про стягнення суми такого податкового боргу.

За відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний