Ухвала суду № 53497703, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/42343/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача Червінського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства завод «Електроважмаш»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року

у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Харківське ОВФСЗІ) до Державного підприємства (далі - ДП) завод «Електроважмаш» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Харківське ОВФСЗІ звернулось з вказаним позовом, в якому зазначило, що у 2013 році відповідач не працевлаштував на роботу необхідну кількість інвалідів відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІ) та не сплатив адміністративно-господарські санкції за порушення вимог зазначеної норми. Вважаючи дії ДП завод «Електроважмаш» неправомірними, позивач просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 722 318,77 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ДП завод «Електроважмаш» на користь Харківського ОВФСЗІ адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 1 722 318,77 грн.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишенні в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, неправильно застосовано норми Закону № 875-ХІ.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що у 2013 році норматив щодо кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів для ДП завод «Електроважмаш» становив 259 робочих місць. На підприємстві працювало 228 особи, яким встановлено інвалідність. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 55557,67 грн.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

За умовами частини 1 статті 20 Закону № 875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку з вчиненням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19 грудня 2005 року №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (чинний до 12 липня 2013 року), відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Пунктом 2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Судами встановлено, що у 2013 році норматив щодо кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів для ДП завод «Електроважмаш» становив 259 робочих місць. На підприємстві працювало 228 особи, яким встановлено інвалідність, тобто у відповідача був обов'язок створити додаткові місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це орган, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Такий обов'язок відповідач почав виконувати лише з червня 2013 року, подавши до Харківського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН 17 червня 2013 року, 26 червня 2013 року, 22 серпня 2013 року, 10 вересня 2013 року, 04 жовтня 2013 року, 25 жовтня 2013 року, 06 листопада 2013 року, тобто вчинив господарське правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме: неподання звітів за формою №3-ПН протягом січня-травня 2013 року і у грудні 2013 року про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Тому, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державного підприємства завод «Електроважмаш» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак