Ухвала суду № 53497696, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/20709/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р.

у справі № 821/4906/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплотехніка»

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплотехніка» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Теплотехніка») звернулось до суду з позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, Цюрупинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ №0001412207 від 09.12.2014 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Цюрупинська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Фірма «Теплотехніка», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Цюрупинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Теплотехніка» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Тех Ойл Нафта», ТОВ «Укр-експо-сервіс», ТОВ «Нафт-Ойл» за період з 01.03.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2014 року № 698/22-0/22730590.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 20, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по ТОВ «Тех Ойл Нафта», ТОВ «Укр-експо-сервіс», ТОВ «Нафт-Ойл» на 460676 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0001412207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 691014 грн., в тому числі за основним платежем - 460676 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 230338 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Фірма «Теплотехніка» та ТОВ «Укр-експо-сервіс» 31.03.2014 року було укладено договір поставки № 31/03/2014/1, відповідно до якого предметом поставки є паливно-мастильні матеріали, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

31.03.2014 року, 01.04.2014 року, 02.04.2014 року, 17.04.2014 року, 26.05.2014 року між позивачем та ТОВ «Укр-експо-сервіс» були укладені додаткові угоди №№ 31/03/2014/1-1, 31/03/2014/1-2, 31/03/2014/1-3, 31/03/2014/1-4, 31/03/2014/1-5 до вказаного вище договору, в яких чітко визначено найменування, кількість поставляємого товару, умови оплати та ціну.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями.

Також між ТОВ «Фірма «Теплотехніка» та ТОВ «Нафт-Ойл» 07.07.2014 року було укладено договір поставки № 031- НО, відповідно до якого предметом поставки є паливно-мастильні матеріали, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Тех Ойл Нафта» 20.03.2014 року було укладено договір поставки № 2003/ПТ.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями.

Якість товару, що поставлявся позивачу його контрагентами, підтверджено сертифікатами відповідності, паспортами на отриманий товар.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відтак, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Тех Ойл Нафта», ТОВ «Укр-експо-сервіс», ТОВ «Нафт-Ойл», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області відхилити.

2.Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун