Ухвала суду № 53497407, 05.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17225/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «АНІГЕР» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Мале приватне підприємство «АНІГЕР» (надалі за текстом - «МПП «АНІГЕР») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003872202 від 08.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 227 849 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003882202 від 08.07.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 4 079 969 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.05.2015 р. по 12.05.2015 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі проведено позапланову виїзну перевірку МПП «АНІГЕР» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Запорізький коксохімремонт» за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період з 01.11.2012 р. по 30.10.2013 р., ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2568/26-58-22-02-18/30309961 від 19.05.2015р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 138, 139, 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 3 263 975 грн. та податок на додану вартість - на 3 382 279 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 17 від 02.04.2012 р. ТОВ «Запорізький коксохімремонт» зобов'язалось виконати роботи з розробки документації проекту прив'язки (тридцяти) шаф зовнішнього встановлення для системи моніторингу елегазових вимикачів на підстанціях, а МПП «АНІГЕР» - прийняти і оплатити їх.

За умовами договорів № 506-2 від 27.09.2012 р., № 72 від 01.10.2012 р., № 182 від 10.10.2012 р., №175-UE/008 від 01.10.2012 р., № 228 від 15.01.2013 р., № 230 від 16.01.2013 р., № 241 від 30.01.2014 р., № 244 від 01.02.2013 р., № 260 від 14.05.2013 р., № 275 від 24.06.2013 р., № 284 від 09.07.2013 р., № 285 від 09.07.2013 р. ТОВ «БК «Гефест Альянс», на замовлення позивача, взяло на себе зобов'язання з: виконання пусконалагоджувальних робіт системи моніторингу елегазових вимикачів; виконання проекту прив'язки системи моніторингу елегазових вимикачів 750, 500, 330 та 110 кВ на підстанціях 750 кВ Західноукраїнська, Вінницька, Північноукраїнська, Дніпровська, Запорізька, Донбаська та Південнодонбаська; виконання пусконалагоджувальних робіт АЗСІ від МП РЗА на ПС 330 кВ «Усатове»; монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури електророзподільної та контрольної Херсонських МЕМ; монтажу реєстраторів «РЕГІНА-Ч» на підстанціях 330кВ «Джанкой» та «Сімферополь» Кримської ЕС; розробки кошторисної документації по об'єкту «Підсилення системи контролю підстанцій Кримської ЕС»; встановлення периферійних пристроїв моніторингу на об'єктах (монтажні роботи); виконання пусконалагоджувальних робіт системи моніторингу елегазових вимикачів 7 шаф зовнішнього встановлення; виконання пусконалагоджувальних робіт периферійних пристроїв моніторингу на об'єктах Кримської ЕС; виконання пусконалагоджувальних робіт периферійних пристроїв моніторингу на ПС 330 кВ «Мелітополь».

Відповідно до договору № 27 від 03.12.2012 р. ТОВ «Сібол» зобов'язалось виконати монтаж 8-ми реєстраторів аналогових та дискретних сигналів «Регіна».

На підставі цих договорів були складені акти приймання-передачі робіт та податкові накладні, а зазначені в них суми позивач включив до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «Запорізький коксохімремонт». На товаристві обліковується 11 осіб, проте основні фонди відсутні.

Крім того, у липні 2012 р. ТОВ «Запорізький коксохімремонт» задекларувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Мелькор+» на суму 53 839 128 грн. 58 коп., однак останнє відобразило у податковій декларації з ПДВ лише 4 919 430 грн.

Згідно акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014 р. будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2, батько директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_3, спростував факт призначення свого сина на посаду директора товариства.

Також, із пояснень самого ОСОБА_3 вбачається, що він заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

За даними акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки» господарські операції між ТОВ «Сібол» не підтверджуються з урахуванням реального часу їх здійснення, наявності необхідних ресурсів.

Крім того, 16.12.2014 р. ТОВ «Сібол» було припинено.

На думку відповідача наведене свідчить про відсутність реальної поставки робіт та послуг за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Запорізький коксохімремонт», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Сібол» та, як наслідок, про завищення валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003872202 від 08.07.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 227 849 грн., у тому числі 3 382 279 грн. за основним платежем та 845 570 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003882202 від 08.07.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 4 079 969 грн., у тому числі 3 263 975 грн. за основним платежем та 815 994 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 17 від 02.04.2012 р., № 506-2 від 27.09.2012 р., № 72 від 01.10.2012 р., № 182 від 10.10.2012 р., №175-UE/008 від 01.10.2012 р., № 228 від 15.01.2013 р., № 230 від 16.01.2013 р., № 241 від 30.01.2014 р., № 244 від 01.02.2013 р., № 260 від 14.05.2013 р., № 275 від 24.06.2013 р., № 284 від 09.07.2013 р., № 285 від 09.07.2013 р., № 27 від 03.12.2013 р.; № 32 від 10.12.2012 р., № 47 від 15.01.2013 р., № 34 від 14.12.2012 р., № 56 від 18.02.2013 р., № 68 від 12.03.2013 р., № 75 від 15.04.2013 р., № 81 від 13.05.2013 р., № 98 від 17.06.2013 р., № 112 від 10.09.2013 р., № 132 від 14.10.2013 р., технічного завдання, календарного плану, зведеного кошторису, кошторисів на проектні (вишукувальні) роботи, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання-передачі робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних, а також докази використання отриманих робіт у власні господарській діяльності (копії договорів № 535 від 01.10.2012 р. з ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія», № 543 від 13.12.2012 р. з ТОВ «С-Інжиніринг», № 05/09 від 09.02.2009 р. з КП «Електропівденьзахідмонтаж-6», контракту з НЕК «Укренерго», договірних цін, актів виконаних робіт, довідок про вартість будівельних робіт), які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Запорізький коксохімремонт», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Сібол» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у МПП «АНІГЕР» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Запорізький коксохімремонт», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Сібол».

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Запорізький коксохімремонт» не мало необхідних ресурсів для виконання робіт обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки згідно акту перевірки на цьому підприємстві працює 11 осіб, а будь-яких складських приміщень чи транспортних засобів роботи з розробки документації проекту не потребують.

Помилковим є посилання ДПІ у Солом'янському районі на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2012 р. не містить відомостей про передачу ТОВ «Запорізький коксохімремонт» пояснювальної записки та структурної функціональної схеми.

Окремі недоліки первинних документів на можуть бути підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення і доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ТОВ «Запорізький коксохімремонт» незаконно формувало податковий кредит, а ТОВ «БК «Гефест Альянс» має ознаки фіктивності.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Також, факти вчинення злочину, у тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, тоді як доказів існування вироку у кримінальній справі щодо посадових осіб ТОВ «БК «Гефест Альянс» відповідачем не надано.

Очевидно необґрунтованим є посилання ДПІ у Солом'янському районі на те, що директор ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_3 заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства

Із матеріалів справи вбачається, що остання податкова накладна була виписана позивачеві від ТОВ «БК «Гефест Альянс» 31.10.2013 р.

Водночас, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 став керівником названого товариства лише з 26.12.2013 р.

Той факт, що у грудні 2014 р. ТОВ «Сібол» було припинено не впливає на правомірність формування ТОВ «АНІГЕР» витрат та податкового кредиту, оскільки подальше припинення суб'єкта господарювання не позбавляє правового значення видані ним за господарськими операціями первинні документи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про безтоварність укладених угод з огляду на відсутність у ТОВ «Сібол» можливостей для здійснення господарських операцій, є помилковим.

По-перше, таке твердження не підтверджується належними та допустимими доказами.

По-друге, контрагенти позивача не позбавлені можливості залучати субпідрядників.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ДПІ у Содом'янському районі відстрочено сплату судового збору, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та правил розподілу судових витрат визначених статтею 94 КАС України із скаржника підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 5 359 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 10 листопада 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.