Ухвала суду № 53496919, 10.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5601/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Домусчі С.Д.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта - Кулинича К.С.

представника позивача - Пущенської О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015 року №0001842202, 0001852202,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № №0001842202, 0001852202 від 27.08.2015 року прийняті Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на підставі акту перевірки № 1731/15-54-22-02/19349403 від 10.08.2015 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" має статус юридичної особи.

Позивач є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у період з 21.07.2015 року по 03.08.2015 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства позивача за період: лютий 2015 року по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ "Лабриус-Ю", ТОВ "Маштехімпорт", а також з покупцями товарів, робіт, послуг, які були придбані у вищевказаних підприємств.

10.08.2015 р. Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 1731/15-54-22-02/19349403, за висновками якого було встановлено порушення з боку позивача положень п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було нарахований податок на додану вартість в сумі 504370 грн. та зменшено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 2 202 915 грн.

Відповідач на підставі на акту № 1731/15-54-22-02/19349403 від 10.08.2015 р. прийняв та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № №0001842202, 0001852202 від 27.08.2015 року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 304370 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями - 152185 грн. 00 коп., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 2202915 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по господарським операціям здійсненим з контрагентами до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за період, який перевірявся ґрунтуються на тому, що угоди між позивачем та його контрагентами були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

Колегія суддів зазначає, що угоди між позивачем та його контрагентами у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ТОВ "Лабриус-Ю" та ТОВ "Маштехімпорт" як платники податків самостійно відповідають за дотримання достовірності та повноти визначення сум податку на додану вартість, своєчасність їх декларування, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з своєчасного подання податкової декларації та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, колегія суддів важає правильним висновок суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі за основним платежем у розмірі - 304370 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 152185 грн. 00 коп. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 2202915 грн., а також винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015 року №0001842202, 0001852202,- без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39578136) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 1218,50 ( одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11 листопада 2015 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Домусчі С.Д.