Ухвала суду № 53496899, 12.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 876/8413/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.

суддів: Дяковича В.П., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) в березні 2013 року звернувся з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області №Ф80 від 15 лютого 2013 року про сплату боргу в розмірі 2 316,57 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в справі №807/648/13а адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в справі №807/648/13а та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що в друге засідання призначене на 14 липня 2015 року надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, однак суд з невідомих йому причин, це клопотання до уваги не взяв.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст. 33 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Частиною 1-4 ст. 35 КАС України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.

Статтею 36 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації.

За змістом статей 128, 155 КАС України необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та без його заяви про розгляд справи за його відсутності.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, за умови, що він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що судові засідання з розгляду цієї справи відбулись 30.06.2015 року та 14.07.2015 року.

У друге судове засідання 14 липня 2015 року позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, яка зареєстрована в суді першої інстанції 14.07.2015 року, тобто в день судового засідання.

Отже, повторність в даній ситуації не має місце, так як позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Судом першої інстанції долучено до матеріалів справи, витяг з системи діловодства спеціалізованого суду, про те, що заява про розгляд справи без участі позивача зареєстрована 14.07.2015 року об 14 год. 47 хв., тобто вже після години на яку була призначена справа, про те це аж ніяк не спростовує помилки суду першої інстанції при прийнятті цієї ухвали зважаючи на таке.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, останній виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» суд вказав, що положення стосовно сплати державного мита для подачі скарги та про забезпечення сторін у справі копіями цієї скарги слугує меті забезпечення належного адміністрування правосуддя. Сторони, яких це стосується, можуть резонно сподіватися що ці правила будуть реалізовуватись на практиці. Не дивлячись на це, такі правила чи їх застосування не повинно радикально позбавляти сторін у справі можливості скаржитись до суду.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992р.).

В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.199, ст.204, п.6 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в справі №807/648/13а - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді В.П. Дякович

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 13.11.2015 року