Ухвала суду № 53496873, 10.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 876/7013/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі - ЛОВК) у якому, просив визнати дії відповідача щодо відмови у визнанні статусу учасника бойових дій протиправними, визнати протиправним та скасувати рішення комісії ЛОВК по встановленню статусу учасника бойових дій від 14.02.2014, оформленого протоколом №2 щодо відмови у визначенні статусу учасника бойових дій (далі - Рішення), зобов'язати ЛОВК прийняти рішення про визначення йому статусу учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він дійсно брав безпосередню участь у виконанні бойового завдання, що полягало у забезпеченні бойової діяльності військ протягом 1962-1963 років на острові Куба під час Карибської кризи, зокрема приймав участь у військово-стратегічній операції «Анадир», що підтверджується відповідними документами та показами свідків, проте відповідач незважаючи на це, протиправно відмовив йому у визначенні статусу учасника бойових дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року у справі №813/3351/14 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив ЛОВК, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем не доведено його безпосередньої участі у бойових діях, а подані ним документи містять розбіжності. Більше того, ним залучено лише одного свідка, що не може вважатися достатнім в силу закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, які дають правові підстави для встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, проте такі протиправно не взяті до уваги ЛОВК при прийнятті рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28.01.2014 позивач звернувся до Самбірського об'єднаного (міського) районного військового комісаріату із заявою, в якій просив розглянути його документи на комісії щодо надання йому статусу учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення і талони на проїзд (а.с.5).

29.01.2014 вказана заява разом із долученими до неї документами була направлена до ЛОВК для прийняття рішення (а.с.6).

14.02.2014 комісією ЛОВК було прийнято Рішення, яким відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, у зв'язку із тим, що представлені ним документи не відображають факту безпосередньої участі заявника у бойових діях чи їх забезпеченні (а.с.4).

Не погодившись із таким Рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

У «Переліку держав і періодів бойових дій на їх території», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Постанова №63), зазначено о.Кубу за період з липня 1962 року по листопад 1963 року.

Також, відповідно до вказаної постанови на території Куби протягом зазначеного періоду відбувалися бойові дії.

Відповідно до архівних довідок Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 11.04.2012 №4/77679 та від 21.06.2012 №4/69680 позивач ОСОБА_1 у період з 23.09.1962 по 26.12.1962 проходив військову службу на посаді командира відділення в військовому званні «сержант понадстрокової служби» у військовій частині польова пошта 27829 на острові Куба. Згідно переліку військових частин ВС СССР, що приймали участь у військово-стратегічній операції «Анадир» в період Карибської кризи значиться військова частина 27829 з 01.07.1962 по 30.11.1963 (а.с.8-9).

Приналежність вказаних довідок, а також військового квитка саме позивачу встановлена разом рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2014 року у справі №452/1595/14-ц, яке набрало законної сили (а.с.32).

Для підтвердження своєї безпосередньої участі в бойовому завданні, що полягало у забезпеченні бойової діяльності військ (складання, ремонт та забезпечення належної роботи військової авіаційної техніки, бойове чергування), позивачем додатково до архівних довідок було надано: військовий білет, посвідчення до медалі « 50 років військово-стратегічної операції «Анадир», почесну грамоту за мужність і високий професіоналізм проявлені при виконанні завдань воєнної стратегічної операції «Анадир», облікову картку до військового білету (а.с.10-13).

Більше того, вищенаведені обставини також були підтверджені показами свідка, а саме ОСОБА_4, який зазначив про те, що позивач особисто ніс бойове чергування та приймав участь у виконанні бойового завдання військової частини (а.с.14, 36).

Відтак, матеріалами справи підтверджується участь військової частини польова пошта 27829 (де проходив військову службу позивач) на острові Куба у військово-стратегічній операції «Анадир» з 01.07.1962 по 30.11.1963, а тому доводи апелянта про відсутність доказів, які б підтверджували участь ОСОБА_1 у будь-яких бойових діях під час його перебування на о.Куба чи у забезпеченні бойової діяльності військ є надуманими та не заслуговують на увагу.

Також, безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування апеляційної скарги на те, що відсутні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях, оскільки у Постанові №63 відсутні будь-які обмеження щодо поширення її дії на військовослужбовців, які перебували в період ведення бойових дій на території Куби.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача щодо відмови у визнанні статусу учасника бойових дій протиправними, визнання протиправним та скасувати Рішення та зобов'язання ЛОВК прийняти рішення про визначення йому статусу учасника бойових дій з видачею посвідчення встановленого зразка.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 16 листопада 2015 року.