Ухвала суду № 53496621, 11.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6528/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Безименної Н.В., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участі представників позивача Разваляєва Д.С., Жуковського К.В., представника відповідача Катамай Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Торговельна Компанія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (надалі - ТОВ "МТК") звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.12.2013 року №112526552208, №112626552208, №112726552208.

Позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами є хибними, оскільки позивач у перевіряємий період здійснював діяльність з імпорту товарів на митну територію України, висновки податкового органу спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015р. справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд.

В ухвалі касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій не витребували у контролюючого органу докази на підтвердження його позиції щодо використання імпортованого позивачем товару в операціях, що не пов'язані з його господарською діяльністю. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано доводи позивача про те, що господарські взаємовідносини між ним та ТОВ "ЕворіІнвестмент", ТОВ "Істіон Менеджмент", ТОВ "Деван Альянс" мали місце у серпні 2012 року, у той час як охопленим перевіркою періодом є виключно жовтень 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.06.2015р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27.12.2013 року: № 112526552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 821445,00 грн. (Вісімсот двадцять одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень 00 копійок) та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 205361,00 грн. (Двісті п'ять тисяч триста шістдесят одна тисяча 00 копійок); № 112626552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 59335923,00 грн. (П'ятдесят дев'ять мільйонів триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок), визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 59335923,00 грн. (П'ятдесят дев'ять мільйонів триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок) та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14833981,00 грн. (Чотирнадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 00 копійок); № 112726552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду "рядок 24 Декларації з податку на додану вартість", у розмірі 3542450,00 грн. (Три мільйони п'ятсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції за участю позивача за період, що перевірявся, мали реальний характер.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства.

В судовому засіданні представник державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (ухвалою суду визнаний як процесуальний правонаступник) підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 19.12.2013 р. складено акт №807/26-55-22-08/37701112 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та правильності формування від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року (т.1 а.с.18-42).

В акті зазначено, до перевірки позивачем не надано актів (накладних) про приймання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують факт отримання товару. Крім того, у відповідача відсутня інформація та підтверджуючі документи щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей (до перевірки не надано інформації щодо наявності власних або орендованих складських приміщень для зберігання імпортованої продукції). Також у позивача відсутні фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей (на письмовий запит щодо проведення інвентаризації позивачем не надано відповіді).

Отже, відповідач в акті зазначив висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 ПК України у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 587167,00 грн. з підстав не відображення у податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 до них взаємовідносин із ТОВ "ЕворіІнвестмент", ТОВ "Істіон Менеджмент", ТОВ "Деван Альянс", а також допущення арифметичних помилок у листопаді-грудні 2012 року при перенесенні залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 234278,00 грн. Також, відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із протиправним включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 62878373,00 грн., сплаченої у складі ціни імпортованих товарно-матеріальних цінностей, які не використано у господарській діяльності позивача.

На підставі вказаного акту відповідачем 27.12.2013 р. були прийняті рішення:

- №112526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 821445,00 грн. за основним платежем та у розмірі 205361,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.65);

- №112626552208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 59335923,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14833981,00 грн. (т.1 а.с.44);

- №112726552208, яким позивачу зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 3542450,00 грн. (т.1 а.с.45).

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав, як при першому розгляді справи в суді першої інстанції так і після повернення справи на новий розгляд, наступні документи щодо підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕворіІнвестмент", ТОВ "Істіон Менеджмент", ТОВ "Деван Альянс": договір поставки № МТК100812-5 від 10.08.2012р. між позивачем та ТОВ «Еворі Інвестмент», договір поставки № МТК 150812-5від 15.08.2012р. укладений між позивачем та ТОВ «Істіон Менеджмент», договір поставки № МТК 130812-5 від 13.08.2012р. укладений між позивачем та ТОВ «Деван Альянс», копії документів щодо руху активів, копії зовнішньоекономічних договорів на купівлю товару у нерезидентів, договори на брокерські та експедиційні послуги, акти виконаних робіт, податкові накладні.

На підтвердження подальшого продажу товару надано копії відповідних договорів купівлі-продажу імпортованого товару, податкових накладних, реєстрів податкових накладних, видаткових накладних, реєстрів видаткових накладних та банківські виписки.

Факт оплати послуг відповідачем не заперечувався, зауважень щодо недоліків оформлення первинних документів відповідачем не зазначались.

Згідно змісту акту перевірки відповідач посилався на наявність кримінального провадження № №32013110060000247, внесеного 21.11.2012 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою директора ТОВ "МТК" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Проте, апелянт надав суду належні та допустимі докази щодо скоєння директором ТОВ "МТК" злочину, яким може бути лише обвинувачений вирок суду.

Крім того, апелянт на вимогу суду не надав документи (копії) фінансово-господарської діяльності позивача, які були вилученні правоохоронними органами 19.11.2012р. у позивача в ході обшуку на підставі Солом'янського районного суду м. Києва від 14.11.2012р.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги висновки касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень. Враховуючи наявні в матеріалах справи документи (т.1-т.11) господарські операції за участю позивача за період, що перевірявся, мали реальний характер.

Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева Торговельна Компанія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Безименна Н.В.