Ухвала суду № 53496478, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року

справа № 808/211/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі №808/211/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» 15 січня 2015 року звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, згідно з яким просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000272/2 від 17.07.2014 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00461 від 17.07.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з огляду на те, що ним було надано усі необхідні документи, які підтверджують застосування основного методу за ціною контракту для митного оформлення товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року адміністративний позов – задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного з’ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Зазначає, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Митним кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між позивачем та Ocean Product Sales AS, Норвегія укладено контракт №119S/2014О на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах, визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно з даними контракту, позивачем на митну територію України був ввезений вантаж: морожена сайда. Згідно з інвойсом постачальника № 00300614 від 25.06.2014 року, товар постачався за ціною 1,84 доларів США за кг., на умовах FCA Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 14.07.2014 року позивачем по електронній системі "MD Office™. MDDeclaration" до М/п "Запоріжжя – центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/016359 довідковий №2921 (згідно з графою 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 428143,71 грн. (тобто, 21,98 грн. або 1,88 доларів США за 1 кг.).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт № 119S/2014О від 16.05.2014 року; інвойс №00300614 від 25.06.2014 року; калькуляція постачальника від 25.06.2014 року; прайс-лист від 23.06.2014 року; платіжне доручення № 468 від 02.07.2014 року; міжнародні товарно-транспортні накладні № 038985, № 0512379; дві довідки про транспортні витрати б/н від 04.07.2014 року; фінансові довідки від 07.07.2014 року № 06/02-1264, № 06/02-1265; договір міжнародних перевезень № 100501 від 01.05.2010 року; експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-329 від 14.07.2014 року; дублікат ветеринарного свідоцтва від 07.07.2014 року серії ГРД-00 №138379; сертифікат відповідності №UA1.041.Х005172-14 від 14.07.2014 року; ветеринарний (санітарний) сертифікат №40600004268 від 30.06.2014 року; сертифікат походження від 30.06.2014 року; сертифікат якості № 2-2014 від 25.06.2014 року; експортні декларації № 14LTLUB000EK00CE84 від 03.07.2014 року, № 14LTLUA000EK006E78 від 04.07.2014 року.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності.

У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару.

Декларантом додатково надано лист б/н від 16.07.2014 року, лист б/н від 16.07.2014 року з поясненням виявлених розбіжностей в первинно поданих документах та інформацію щодо неможливості надання додаткових документів.

За результатами аналізу додатково поданих документів відповідач прийшов до висновку, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати не можливо, оскільки немає необхідної для цих методів інформації. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 2,1 дол. США за 1 кг. товару (МД №112050000/2014/013757 від 11.07.2014 року) (а.с.69).

У зв’язку з вказаним, відповідачем прийнято рішення від 17.07.2014 року №112050000/2014/000272/2 про коригування митної вартості товарів (а.с. 9). Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00461 (а.с. 10).

Правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме:

1) згідно з загальноприйнятої світової практики прас-лист має містити відомості, серед яких є контактна інформація про продавця, але в наданому прайсі зазначена інформація відсутня;

2) висновок ТПП не містить характеристик товару (харчові добавки та приправи), що не дає повної інформації стосовно оцінюваного товару;

3) відповідно до умов контракту серед товаросупровідних документів наявний оригінал страхового полісу чи копія генерального договору страхування, але до митного оформлення даний документ наданий не був;

4) копія декларації країни відправлення не містить умов поставки товару, що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товару;

5) калькуляція містить інформацію щодо витрат на транспортування, але згідно обраних умов поставки товару дані витрати додаються окремо.

Між тим, зазначені відповідачем розбіжності не стосуються розрахунку митної вартості товару.

При цьому позивачем було надано відповідачу пояснення листом від 16.07.2014 року про те, що: з інформацією про компанію Ocean Product Sales AS можливо ознайомитись на її сайті,

- в калькуляції від 25.06.2014 року до інвойсу № 00300614 від 25.06.2014 року слід розуміти витрати на транспортування з Мидсун, Норвегія до Клайпеда, Литва (а.с.47);

- умови поставки FCA не передбачають страхування товару (а.с.45,46);

- форма експортних декларацій не передбачає графу з зазначенням умов поставки (а.с.48).

Крім того позивачем було надано відповідачу довідки про вартість транспортних послуг та відсутність страхування вантажу (а.с.19,20,42,43).

При цьому, відповідач зазначаючи у спірному рішенні про ненадання позивачем в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товарів, та про відмову в наданні додаткових документів не зазначив, які саме документи не було надано позивачем і які відомості про митну вартість товарів залишилися неповними або недостовірними.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що виявлення розбіжностей в інших, ніж зазначено в ч. 2 ст. 53 МК України, документах не надає митниці права на витребування додаткових документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача відносно того, що ненадання ним додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним методом, а отже відповідач безпідставно відмовив позивачу в митному оформленні товару за цим методом.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем у графі 33 цього рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000272/2 від 17.07.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00461 від 17.07.2014 року.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі №808/211/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 16 листопада 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко