Постанова № 53496441, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2015 рокусправа № 804/5369/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 804/5369/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з урахуванням змінених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.01.2015 року № 0000022202 та № 0000032202 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 550980 грн. 30 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 275490 грн. 16 коп. та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 94865 грн. 34 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47432 грн. 68 коп., відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій контрагентами та придбання таких позивачем, та у зв'язку з чим вважає відповідачем неправомірно сформовані витрати та податковий кредит, проте такі твердження спростовуються первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, зокрема відсутні докази реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон», а укладання договорів із вказаним контрагентом позбавлені ділової мети.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 03.11.2014 по 28.11.2014 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Нікопрогресбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3812/22-02/34124403 від 05.12.2014р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.1. п. 138.2, п. 138.4 ст.138. пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 1.139.1 ст.139. гі.144.1 ст.144. п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 766180 грн. 31 коп.; ст.185. п.198.2, и.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового тексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 94865 грн. 34 коп., в т.ч. за жовтень 2013 року на суму 50022 грн. 49 коп., за грудень 2013 року на суму 44842 грн. 85 коп.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на відсутності реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД», ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Про - Елмон».

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12.01.2015 року №0000022202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 766180грн. 31коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 383090грн. 16коп. та №0000032202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94865грн. 34коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17432грн. 68коп.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, лише оспорює висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон», та правомірність формування за такими відносинами витрат та податкового кредиту. Не оспорює висновки щодо взаємовідносин з ТОВ «Інтермаркет Груп» та не надавав будь-яких доказів.

Також враховуючи досягнення податкового компромісу в частині суми - податку на прибуток, подано заяву про зміну позовних вимог (а.с. 14-19 Т3).

Відповідно до вимог ст.. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах заявлених вимог.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що подані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої зробленими без належного дослідження доказів, без дослідження їх змісту тощо.

Відповідно матеріалам справи, за перевіряє мий період між позивачем та ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон» були укладені договори підряду.

Так між позивачем (замовник) та ТОВ «Руд - Інвест» (виконавець) укладені наступні договори підряду:

№ 69/05/13 від 26.09.2013 про виконання робіт по ремонту у приміщенні відділення нікопольської філії ДРУ ПАТ КБ «Приватбанк» -а.с. 83-85 Т1;

№ 71/05/13 від 01.10.2013 про виконання робіт по обладнанню бетонного покриття полу будівель складів ПП «Брок Альянс» - а.с. 197-199 Т1.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» (виконавець) укладені наступні договори підряду:

№ 80/05/13 від 01.11.2013 про монтаж металоконструкцій вузла димососів, площадок і трас тощо, на ПАТ «НФЗ» - а.с. 224-226 Т1;

№ 99/05/13 від 27.11.2013 про виконання робіт з влаштування ростверків, фундаментів під рукавні фільтри, повітрозбірники тощо на ПАТ «НФЗ» а.с. 53-55 Т2;

№ 115/05/13 від 11.12.2013 про виконання робіт з реконструкції під зону самообслуговування відділення ПАТ КБ «Приватбанк» - а.с. 89-91 Т2.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Про - Елмон» (виконавець) укладені наступні договори підряду:

№ 72/05/13 від 08.10.2013 про виконання робіт з ремонту стін, антикорозійного захисту тощо на ВАТ «ПГЗК» - а.с. 117-119 Т2;

№ 106/05/13 від 02.12.2013 про проведення робіт по влаштуванню бетонного покриття підлоги будівель складів ПП «Брок-Альянс» а.с. 188-190 Т2.

Як на доказ виконання вказаних договорів позивач надав копії довідок про вартість виконаних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; платіжних доручень, податкових накладних.

Відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України, не зважаючи на те, що вказане поняття використовується у визначенні "розумна економічна причина (ділова мета)" (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, і так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Позивач як на необхідність укладання вищевказаних договорів підряду, обґрунтовує тим, що раніше ним були укладені договори підряду з ПАТ КБ «Приватбанк», ПП «Брок-Альянс», ПАТ «НФЗ» та ВАТ «ПГЗК», в яких позивач є підрядником - виконавцем таких робіт (а.с. 26 Т3).

Також надав копії таких договорів підряду з ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 32-38 Т3, а.с. 2-7 Т4), ПП «Брок-Альянс» (а.с. 141-143 Т3, а.с. 87-88 Т4); ПАТ «НФЗ» (а.с. 194-199, 225-229 Т3) та ВАТ «ПГЗК» (а.с. 30-33 Т4).

Як вбачається з договорів підряду укладених між позивачем та ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон», які по суті є договорами субпідряду, та саме в яких позивач є замовник робіт, а вказані контрагенти - підрядниками, та саме на виконання тих робіт, що визначені у вищезазначених договорах між позивачем (підрядник) та ПАТ КБ «Приватбанк», ПП «Брок-Альянс», ПАТ «НФЗ» та ВАТ «ПГЗК» (замовники).

Проте відповідно умов договорів підряду укладених між ПАТ КБ «Приватбанк», ПП «Брок-Альянс», ПАТ «НФЗ» та ВАТ «ПГЗК» (замовники) та ТОВ «Нікопрогресбуд» (підрядник), позивач виконує роботи самостійно без залучення субпідрядних організацій, а у договорі з ВАТ «ПГЗК» у разі залучення таких лише з обов'язкової письмової згоди підрядників.

Таким чином виключалась можливість залучення організацій у субпідряд, а також не надавались докази щодо письмової згоди по їх залучення.

Крім того, з договорів укладених з ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон» такі знаходяться у м. Київ.

Роботи проводились у Дніпропетровські області.

З наданих позивачем доказів не вбачається виконання таких робіт саме вказаним контрагентами ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон», відсутні докази можливості їх виконання з урахуванням визначеності осіб, які їх виконували, відповідальних за здійснення таких робіт у тому числі з урахуванням вимог договорів, та враховуючи час виконання таких. Також з урахуванням виду діяльності контрагентів - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 222, 225 Т 2).

Податковим органом встановлено, що контрагент позивача не має трудових ресурсів.

Крім того, позивачем не надано обґрунтувань щодо економічної доцільності долучати до виконання вищезазначених послуг (ремонтні роботи та роботи з ремонту устаткування у Дніпропетровській області) контрагентів з міста Києва, у тому числі враховуючи те, що це є основними видом діяльності позивача, також не надано доказів яким чином контрагенти позивача які знаходиться у м. Києві виконували договори у Дніпропетровській області.

У даному випадку колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо недоведеності позивачем реальності здійснення господарських операцій вказаним контрагентами ТОВ «Руд - Інвест», ТОВ «Бізнес Лідер ЛТД» та ТОВ «Про - Елмон», а лише відбувся обмін документами та перерахування коштів.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 804/5369/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак