Постанова № 53496060, 08.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2010 року 16:22 № 2а-9353/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" до Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009р. №0001712307/2 за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001712307/2 від 28.07.2009 року в частині донарахування податку на прибуток в загальному розмірі 208 400,00 грн., в т.ч. основний платіж 160 308 грн. і штрафна (фінансова) санкція 48 092 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 16.02.2009 року №86/23-7/14353305 щодо завищення підприємством у другому кварталі 2008 року валових доходів та валових витрат в звязку з включенням, відповідно, до валових доходів та валових витрат вартості майна, залученого на підставі договору доручення від 26.03.2008 року №26/03/08 з ТОВ „Ексімлізінг, не є правомірними, і зобовязання не можуть бути нараховані, так як за результатами 2008 року згідно поданої декларації з податку на прибуток ТОВ „Фактор Ексім має збитки у розмірі 993818395,00 грн.

Відповідач позов не визнав. Обґрунтовуючи заперечення проти позову зазначив, що Позивачем не правомірно було включено до валових доходів та валових витрат вартість майна, залученого на виконання умов договору доручення, оскільки право власності на товари, передані в рамках договорів комісії, належать комітенту. Позивач, не набувши право власності на товар за цим договором, не правомірно включив його вартість до валових витрат та валових доходів, чим порушив п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5, п.п. 7.9.1-7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств. Наявність у підприємства збитків за наслідками 2008 року не звільняє від відповідальності за вчинене порушення.

Крім того, Відповідач неодноразово заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи тим, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва вже розглядалась справа №12357/09/2670 за позовом ТОВ „Фактор Ексім до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення № 0001712307/2 від 28.07.2009 року. Проте, в подальшому Відповідач відкликав заявлене клопотання, оскільки вищезазначене податкове повідомлення рішення оскаржувалось в іншій частині нарахування податкового зобовязання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Ексім з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, про що складено Акт №86/2307/14353305 від 16.02.2009 року.

На підставі Акту перевірки №86/2307/14353305 від 16.02.2009 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення № 0001712307/0 від 27.02.2009 року, яким Позивачу нараховано податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 4 055 353,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва рішенням, Позивач оскаржував його в адміністративному порядку.

Скаргу ТОВ „Фактор Ексім задоволено частково. Рішенням від 16.07.2009 року №2716/10/25-114 податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0001712307/0 від 27.02.2009 року скасовано в частині 868 523,00 грн. податку на прибуток та 846 270,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду скарги Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва винесла податкове повідомлення рішення №0001712307/2 від 28.07.2009 року про донарахування товариству „Фактор Ексім податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2 340 470,00 грн. у т.ч. 1 215 166,00 грн. основного платежу та 1 125 304,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржував до Окружного адміністративного суду міста Києва податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001712307/2 від 28.07.2009 року в частині донарахування 2 132 070 грн. податку на прибуток, з них 1 054 858 грн. основного платежу та 1 077 212 грн. штрафна (фінансова) санкція. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2010 року у позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Фактор Ексім було відмовлено.

Податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001712307/2 від 28.07.2009 року в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 208 400,00 грн., у т. ч. 160 308,00 грн. основного платежу та 48 092,00 грн. штрафної (фінансової) санкції Позивачем не оскаржувалось в адміністративному порядку.

Податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 208 400,00 грн. визначене Позивачу за завищення валового доходу від продажу товарів за 2-й квартал 2008 року в сумі 20 832 000 грн. та за завищення валових витрат за 2-й квартал 2008 року в сумі 21 473 232 грн. у звязку з включенням до валового доходу та до валових витрат вартості майна (товару), залученого на підставі договору доручення.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ „Фактор Ексім та ТОВ „Ексімлізінг було укладено Договір №26/03/08 від 26.03.2008 року, згідно якого ТОВ „Ексімлізінг доручає, а ТОВ „Фактор Ексім бере на себе зобовязання від свого імені та за рахунок ТОВ „Ексімлізінг придбати дизельне паливо Л-0,2-62 або Л-0,2-40 у кількості 4800,000 метричних тонн та за ціною не більше 5 208,00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 метричну тону і з цією метою укласти відповідний договір. ТОВ „Ексімлізінг, як Сторона 1, зобовязується відшкодувати ТОВ „Фактор Ексім, як Стороні 2, понесені нею за цим договором витрати та виплатити їй винагороду. Винагорода у розмірі 0,80 грн., в т.ч. ПДВ за кожну тону дизельного палива.

Перевіркою було встановлено, що дизельне паливо Л-0,2-62 отримано ТОВ „Фактор Ексім від Компанії ОР EXIMENERGO LIMITED по Контракту №РКF 301107 від 30.11.2007 згідно вантажної митної декларації №124000017/8/15227 від 22.04.2008 року та передано ТОВ „Ексімлізінг. Передача дизельного палива Л-0,2-62 в кількості 4 800,000 метричних тон на загальну суму 24 998 400,00 грн. в т.ч. ПДВ (вартість 1 метричної тони становить 5 208,00 грн. в т.ч. ПДВ) підтверджено актом приймання-передачі від 30.04.2008 року.

Використовуючи дані бухгалтерських рахунків Позивача контролюючий орган виявив включення до валового доходу вартості майна, отриманого за вищенаведеним договором доручення, в звязку з чим Позивачем завищено валові доходи за 2 й квартал 2008 року в сумі 20 832 000 грн., та включення до валових витрат вартості майна, залученого Позивачем на виконання умов договору доручення, чим завищено валові витрати за 2 й квартал 2008 року в сумі 21 473 232 грн.

Як було зазначено вище, між ТОВ „Фактор Ексім та ТОВ „Ексімлізінг було укладено договір №26/03/08 від 26.03.2008 року, згідно якого одна сторона доручає, а друга бере на себе обовязок від імені і за рахунок іншої сторони та за винагороду придбати певний товар.

Даний договір №26/03/08 від 26.03.2008 року за своєю правовою природою є договором комісії.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 1022 ЦК України).

Таким чином, за наведених правових норм усе одержане в результаті реалізації угод, укладених комісіонером з третіми особами на виконання договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п.7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

При цьому валовий дохід комісіонера збільшується на суму винагороди, на яку він має право у разі виконання договору комісії, оскільки відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валових доходів включаються загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг; такими доходами є сума винагороди, яку отримає комісіонер за виконання договору комісії.

Отже, передача товару (робіт, послуг) від третіх осіб до комісіонера не є покупкою товару (робіт, послуг) комісіонером, а тому не підлягає віднесенню до складу валового доходу комісіонера в розумінні п. 4.1 ст. 4 Закону, як і передача товарів (робіт, послуг) від комісіонера комітенту не є продажем таких товарів (робіт, послуг), так як відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (України).

Відповідно до п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

Перевіркою встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що при формуванні валових доходів і валових витрат по виконанню умов вищезазначеного договору Позивачем неправомірно було включено як до складу валових доходів, так і до складу валових витрат вартість майна, що належить комітенту.

Позивач, погоджуючись з вищенаведеним, вважає, що податковим органом неправомірно нараховано зобовязання з податку на прибуток за зазначеною операцією, оскільки завищення валових валових доходів і валових витрат мало місце в 2008 році, тоді як за наслідками 2008 року товариство мало збитки на загальну суму 993818395,00 грн.

Проте, суд не бере до уваги зазначене Позивачем про наявність збитків у підприємства, оскільки це не спростовує вчинене Позивачем порушення щодо віднесення до валових доходів та до валових витрат вартості майна, залученого на підставі договору доручення.

Згідно з п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, Відповідачем правомірно нараховано Позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 160 308 грн. та штрафної санкції 48 092 грн. (21 473 232 (сума, на яку завищено валових витрат) 20 832 000 (сума, на яку завищено валовий дохід) = 641 232 грн.; відповідно це 160 308 грн. чистого податку, та відповідно 48 092 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього обовязок.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності з ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Ексім до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0001712307/2 від 28 липня 2009 року в частині донарахування податку на прибуток в загальному розмірі 208 400,00 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко