Постанова № 53496018, 13.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2015 року № 826/19580/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомпанії ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТДдо Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.04.2013 р. № 273/1-22-40-26255235 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 300 327,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у обліку представництва та в деклараціях зазначалися суми витрат, які були понесені представництвом відповідно до норм чинного законодавства. Застосування умовного методу оподаткування шляхом застосування коефіцієнта 0,7 є протиправним.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2015 р. не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно наданих письмових заперечень проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість. Так, представництво у перевіряємому періоді займалось реалізацією планів продажу чаю на Україні, підтримкою контактів з усією мережею клієнтів, рекламною діяльністю, тобто здійснювало діяльність та має статус постійного представництва. У перевіряємий період позивач не декларував та не сплачував податок на прибуток.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд приходить до висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Представництва «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення Представництвом «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед»:

1) п. 4.1 ст .4, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. «й» п. 160.1 п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 276 264,00 грн., в тому числі: І квартал 2010 р. в сумі 33 314,00 грн., ІІ квартал 2010 р. в сумі 78 475,00 грн., ІІІ квартал 2010 р. в сумі 104 111,00 грн., ІV квартал 2010 р. в сумі 46 236,00 грн., І квартал 2011 р. в сумі 13 448,00 грн., ІІ квартал 2012 р. в сумі 176,00 грн., ІV квартал 2012 р. в сумі 504,00 грн.

2) п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.3 п. 4.2 пп. «е» абз. 10 пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, п. 14.1 ст. 14, пп. а) п. 17.2 ст. 17, пп. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого представництвом занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 4950,00 грн., в тому числі по періодах: 2010 р. - 4950,00 грн.

3) Представництвом порушено вимоги «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: довідка за формою № 1-ДФ за 1 кв. 2011 р. заповнена з недостовірними відомостями.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2013 р. № 273/1-22-40-26255235 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240, яким за порушення п. 4.1 ст. 4, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. «й» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 300 327,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 242 950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57 377,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 29.07.2013 р. № 2626/10/26-15-10-04-04, яким податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України від 08.10.2013 р. № 12698/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013 р. № 0005422240 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року N 959-XII (надалі - Закон N 959-XII) визначено правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

За визначенням статті 1 вказаного Закону зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Постійне місцезнаходження - місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 Закону N 959-XII суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.

З метою впорядкування механізму реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні було розроблено Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, яка затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. N 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15 червня 2007 р. N 179) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. за N 34/105 (надалі - Інструкція № 30).

Відповідно до ст. 5 Закону N 959-XII та Інструкції N 30, представництво юридичної особи - нерезидента в Україні відкривається (реєструється) як представництво, яке представляє інтереси такого нерезидента в Україні без наміру здійснення таким представництвом підприємницької (господарської) діяльності на території України.

Таке представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності. У всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію. Таке представництво може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг (керівник представництва діє на підставі доручення від нерезидента) тільки в інтересах нерезидента і не займається в Україні підприємницькою діяльністю. Для відкриття рахунків такому представництву згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою НБУ від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція № 492), необхідно надати копію свідоцтва про реєстрацію представництва юридичної особи - нерезидента у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі та копію легалізованої або засвідченої шляхом апостилю довіреності на виконання представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні.

У разі здійснення представництвом нерезидента господарської діяльності на території України таке представництво відповідно до ст. 64, п. 133.3 ст. 133 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588) повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням і набути статусу платника податку на прибуток як постійне представництво нерезидента.

Згідно п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Таким чином, постійні представництва на території України не мають статусу юридичної особи і діють на підставі наданих нерезидентом повноважень. При цьому постійні представництва можуть як здійснювати підприємницьку діяльність на території України, так і виконувати виключно функції, які носять допоміжний та підготовчий характер (зберігання, демонстрація, закупівля або доставка товарів, збирання інформації тощо). Ці умови можна охарактеризувати як ознаки, що дозволяють відносити представництво нерезидента до розряду «непостійних», тобто некомерційних.

Чинне законодавство на момент спірних правовідносин не містило визначення терміна «непостійне представництво», однак його положення вказують, що постійне представництво не виникає, якщо місце діяльності на території України міститься лише для здійснення в інтересах нерезидента будь-яких операцій підготовчого або допоміжного характеру.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, установлені правила інші, ніж передбачені дійсним Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

У цілях оподаткування визначення постійного представництва визначено у абзацах 1 та 2 пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також у п. 5.1 Порядку № 1588, а саме:

- постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів (абзац 1 пп. 14.1.193 р. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України та п. 5.1 Порядку № 1588);

- з метою оподаткування термін «постійне представництво» також включає:

- будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців;

- надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

- резидентів, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу) (абзац 2 пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та пп. 5.1.1 Порядку № 1588).

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що в цілях Податкового кодексу України підставою для набуття (постійним місцем діяльності або діяльністю нерезидента або особою - резидентом України) податкового статусу постійного представництва нерезидента є провадження господарської діяльності нерезидента в Україні:

- через будь-які постійні місця діяльності в Україні незалежно від тривалості здійснення діяльності через такі місця;

(виключенням є будівельний майданчик, будівельні, складальні або монтажні об'єкти, а також пов'язана з ними наглядова діяльність, які визнаються постійним представництвом за умови, якщо тривалість робіт, яка пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищить шість місяців);

- у разі здійснення нерезидентом в Україні будь-якої діяльності з надання послуг (крім послуг з надання персоналу) через персонал в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним, але за умови, якщо ці послуги надаються у періоді або періодах, які сукупно перевищують шість місяців у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

- за допомогою тих юридичних та/або фізичних осіб - резидентів України, що уповноважені діяти від імені нерезидента та здійснюють в Україні на користь цього нерезидента визначені дії (укладають договори (контракти) від імені нерезидента; утримують (зберігають) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента), які призводять до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків.

Отже, здійснення господарської діяльності нерезидента в Україні є підставою (основним критерієм) для визнання постійного місця діяльності або діяльності нерезидента або особи - резидента України постійним представництвом нерезидента в Україні. У цьому аспекті слід врахувати, що господарською діяльністю в розумінні Податкового кодексу України (пп. 14.1.36) є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас до постійних представництв нерезидентів згідно з абз. 3 пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відноситься: використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер (абз. 3 пп. 14.1.193 ПКУ та п. 5.1.2 Порядку № 1588).

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не містить окремого визначення діяльності підготовчого або допоміжного характеру.

Разом з тим, п. 4 розділу V Порядку розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2013 N 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2013 р. за N 1205/23737, визначено, що діяльність допоміжного або підготовчого характеру - будь-яка, з вказаних у цьому розділі видів діяльності або сукупність всіх вказаних видів діяльності, які не повинні складати основну діяльність або один з видів основної діяльності нерезидента. При цьому під основною діяльністю розуміється діяльність нерезидента, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний (податковий) період.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., згідно документів наданих до перевірки встановлено, що представництво фактично у перевіряємому періоді займалось реалізацією планів продажу чаю на Україні, підтримкою контактів з усією мережею клієнтів, рекламною діяльністю, тобто здійснювало діяльність та має статус постійного представництва.

Згідно висновків відповідача, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійне представництво нерезидента в Україні прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку, тобто за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

У зв'язку із наведеним вище, перевіряючим було застосовано «умовний метод» оподаткування шляхом застосування до фінансування коефіцієнта 0,7.

Разом з тим, згідно норм чинного законодавства, вказаний метод застосовується лише у разі, якщо представництво не веде облік чи облік не дозволяє визначити витрати на прибуток шляхом прямого підрахування.

Вирішуючи дану справу суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що Представництво «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» діє в Україні без Статуту та Положення, а на підставі наступних документів.

Так, свідоцтвом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України засвідчено реєстрацію Представництва фірми «MJF TEAS (PRIVAT) LIMITED» («Ем Джі Еф ТІІЗ (ПРАЙВІТ) ЛІМІТЕД»), Демократична соціалістична республіка Шрі-Ланка.

Резолюцією, прийнятою керівним складом, від 26.09.2001 р. затверджено відкриття представництва в м. Києві на території України, з метою координації маркетингової діяльності MJF Teas (Pvt) Ltd.

Відповідно до Статуту компанії Beverages (PRIVAT) LIMITED, Договору про заснування та Статуту компанії Mjf Teas (Privat) Limited, згідно з розділом 20 Акта про компанії, компанія Tea Beverages (Privat) Limited змінила своє найменування на Mjf Teas (Privat) Limited, відповідно зареєстрована як «MJF TEAS (PRIVAT) LIMITED».

Згідно із пунктом 3 Договору про заснування акціонерного товариства «Tea Beverages (Privat) Limited», першочерговою метою діяльності товариства є ведення бізнесу по експорту, переробці, комбінуванню сортів чаю, виробництво чаю в пакетах та нефасованого, а також підготовка персоналу щодо продажу фасованих видів чаю.

Другорядною метою товариства є, зокрема, покупка, оренда, взяття в обмін, чи якимось іншим способом придбання землі чи земельних участків, які можуть бути необхідні компанії для ведення бізнесу, діяти в якості головних посередників і оптових агентів для ведення бізнесу наведеного у першочергових цілях.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду Представництво «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» здійснювало таку діяльність як утримання постійного місця діяльності виключно для збору, обробки та (або) поширення інформації, ведення бухгалтерського обліку, маркетингу, реклами або вивчення ринку товарів (робіт, послуг), реалізованих іноземною компанією; утримання постійного місця діяльності виключно з метою підписання контрактів.

Так, Представництвом Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД було укладено договір № б/н від 22.11.2010 р. на надання інформаційно-консультаційних послуг; договір № 437р/2010 від 01.08.2010 р. про надання послуг; договір № б/н від 01.10.2010 р. на надання послуг з перепродажної підготовки товарів; договори № 15/07/10 від 01.07.2010 р., № 927 від 25.03.2010 р., № 488 від 25.03.2010 р., № 890 від 01.07.2010 р., № 130 від 01.04.2010 р., № 684 від 01.11.2010 р., № 2150/М від 01.02.2010 р. про надання послуг, пов'язаних із перепродажною підготовкою товару; договір № 201-Р/10 від 01.04.2010 р. про надання маркетингових послуг.

Рух коштів за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунку, рахунками, рахунками-фактурами, журналами проводок. Виконання робіт (надання послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт (послуг), актами прийому-передачі (а.с. 67-153 Том 1).

При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку, фінансування діяльності Представництва «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» здійснювалось за рахунок Материнської компанії «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД».

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що діяльність Представництва повинна кваліфікуватися як така, що носить підготовчий та допоміжний характер, а тому висновки відповідача, що Представництво «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» є постійним представництвом, а тому сума його прибутків повинна оприбутковуватися за загальними правилами, тобто за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, суд вважає неправомірним застосування до позивача «умовного методу» оподаткування шляхом застосування до фінансового коефіцієнта 0,7, оскільки матеріалами справи підтверджується ведення обліку витрат Представництва, що надає відповідачу можливість визначити витрати та прибуток останнього шляхом їх прямого підрахування.

Відповідно до пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно з пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Таким чином, зважаючи на те, що Представництво «Ем Джі Еф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» не є постійним представництвом та здійснює діяльність підготовчого та допоміжного характеру для головної компанії, то доходи представництва, із врахуванням положень норм чинного законодавства, не підлягають оподаткуванню в загальному порядку, отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства України є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0005422240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 300 327,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 242 950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57 377,00 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Компанії ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013 р. № 0005422240.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Компанії ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД за рахунок асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук