Постанова № 53496011, 16.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 листопада 2015 року 09:20 справа №826/18432/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАрбітражного керуючого ОСОБА_1доГоловного територіального управління юстиції в Київській областітретя особаПублічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"провизнання дій протиправними, скасування припису та розпорядженняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, Арбітражний керуючий, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі по тексту - відповідач, ГТУЮ), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача стосовно винесення припису про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15; 2) визнати протиправними дії відповідача стосовно винесення розпорядження про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15; 3) скасувати припис відповідача про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15; 4) скасувати розпорядження відповідача про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18432/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 вересня 2015 року позивач та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи викладене та положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва від 08 лютого 2013 року №23, виданого Міністерством юстиції України, без обмеження строку дії.

ГТУЮ проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, за результати якої складно відповідний акт від 08 червня 2015 року №37/15 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступне:

1) під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" ОСОБА_1 не дотримано пропорційності погашення вимог кредиторів першої черги, внаслідок чого кредиторські вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати погашені лише на 5,45% від загальної суми боргу щодо виплати заборгованості із заробітної плати, що є порушенням частини шостої статті 31, частини третьої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

2) під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" ОСОБА_1 у встановленому порядку не провів інвентаризацію майна боржника, що є порушенням абзацу четвертого частини першої статті 25, частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

3) визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення Арбітражного керуючого ліквідатором відбулось 22 серпня 2011 року; запити до компетентних установ та організацій, що здійснюють реєстрацію прав власності, направлені лише у грудні 2014 року, що порушенням частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

4) під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" ОСОБА_1 не формував у встановленому порядку ліквідаційну масу боржника, що є порушенням абзацу сьомого частини першої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У зв'язку із виявленими порушеннями, вказаними у пунктах 2, 3, ГТУЮ винесено позивачу припис про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15 (далі по тексту - припис).

За порушення, вказані у пунктах 1, 4, відповідач прийняв розпорядження про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15 (далі по тексту - розпорядження), відповідно до якого вирішено у термін до 14 вересня 2015 року усунути порушення шляхом: повернення безпідставно сплачених коштів за здійснення погашення вимог кредиторів ВАТ "Васильківський шкірзавод" у відповідності до вимог статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; формування у встановленому порядку ліквідаційної маси ВАТ "Васильківський шкірзавод" з відображенням усіх видів майнових активів (майна та майнових прав) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, та подати в цей самий термін у письмовій формі інформацію про його усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень.

Позивач не погоджується із приписом та розпорядженням, вважає їх прийнятими з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року, виходячи з наступного: в ході перевірки відповідачем не встановлено які кошти безпідставно сплачені ліквідатором, вимоги яких кредиторів та у якій сумі протиправно погашено та, які не були протиправно погашені вимоги із заробітної плати працівникам не могли бути погашені за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна ВАТ "Васильківський шкірзавод", яке перебувало в іпотеці (заставі) ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"; рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом засідання комітету від 27 лютого 2015 року, прийнято до уваги звіт ліквідатора та виконану роботу визнано задовільною; з метою формування ліквідаційної маси Арбітражним керуючим в період з 05 по 26 грудня 2011 року на підставі наказу від 05 грудня 2011 року №92 проведено інвентаризацію майнових активів ВАТ "Васильківський шкірзавод", за результатами якої складено відповідні описи; починаючи з грудня 2010 року, Арбітражним керуючим направлялись запити до підприємств, станови та організацій, які здійснюють реєстрацію права власності на майно та майнові активи, а копії відповідних відповідей на запити містяться в матеріалах справи; Господарським судом Київської області не було виявлено жодного порушення Арбітражним керуючим норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі щодо формування ліквідаційної маси; в ході перевірки не встановлено, в чому саме полягає неформування ліквідаційної маси та які дії не було вчинено позивачем; висновки про направлення запитів до компетентних установ та організацій, що здійснюють реєстрацію прав власності, лише у грудні 2014 року не відповідають дійсності, оскільки у цей період ОСОБА_1 запити надсилались повторно.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та зазначив про відсутність у позивач порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих та порядок оформлення результатів перевірки встановлює Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до положень підпунктів 6.9.1, 6.9.2 пункту 6.9 Порядку у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (додаток 7) (далі - припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (додаток 8) (далі - розпорядження).

Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.

Припис або розпорядження виноситься органом контролю на підставі акта перевірки не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання акта перевірки та надається арбітражному керуючому особисто або надсилається йому рекомендованим листом та електронною поштою. Припис та/або розпорядження вважаються належним чином врученими арбітражному керуючому за умови, якщо він особисто або за його дорученням представник отримав вказані припис та/або розпорядження або вони були надіслані йому органом контролю у спосіб, визначений пунктом 2.15 розділу II цього Порядку. Докази надсилання припису та/або розпорядження арбітражному керуючому є невід'ємною частиною матеріалів перевірки та зберігаються за місцезнаходженням органу контролю, який виніс припис та/або розпорядження.

Вирішуючи питання обґрунтованості виявлених під час перевірки ОСОБА_1 порушень, суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 липня 2008 року за заявою НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод".

Постановою Господарського суду Київської області від 22 серпня 2011 року у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" припинено процедуру розпорядження майном ВАТ "Васильківський шкірзавод" та визнано його банкрутом, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в чинній редакції) арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до частини шостої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частина перша статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

в1) вимоги кредиторів за договорами страхування;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Як встановлює частина друга статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з частиною третьою статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

На думку відповідача, під час виконання ОСОБА_1 повноважень ліквідатора ВАТ "Васильківський шкірзавод" не дотримано пропорційності погашення вимог кредиторів першої черги, внаслідок чого кредиторські вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати погашені лише на 5,45% від загальної суми боргу щодо виплати заборгованості із заробітної плати.

В частині цього порушення в акті перевірки містяться посилання на ухвали Господарського суду Київської області у справі №Б19/311-08/13 від 20 жовтня 2014 року, від 10 грудня 2014 року, від 14 січня 2015 року та від 15 квітня 2015 року якими визнано грошові вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 Зазначені вимоги судом віднесені до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідач вказує, що загальний розмір вимог щодо виплати заборгованості із заробітної плати, віднесених до першої черги, складає 1 975 198,11 грн.

Разом з тим, відповідачем не встановлено правову природу коштів, за рахунок яких здійснювалось погашення кредиторських вимог, які вимоги ОСОБА_1 безпідставно погашено, а які вимоги належало б задовольнити у першу чергу.

З наявних у справі доказів суд встановив, що 07 листопада 2014 року відбувся аукціон, на якому реалізовано майновий комплекс боржника - ВАТ "Васильківський шкірзавод".

Водночас вказаний майновий комплекс знаходився в іпотеці у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2004 року №886ЦИК/0904, яким забезпечено повернення кредитних коштів, виданих банком на користь ВАТ "Васильківський шкірзавод".

Так, частина друга статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Отже, законодавець чітко визначив процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог, вказавши, що майно боржника, яке є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 25 березня 2015 року по справі №32/17-352-2011 (номер в ЄДРСР 43310882).

При цьому доказів, які б свідчили про отримання інших коштів, ніж за рахунок реалізації заставного майна, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, вимоги із заробітної плати працівникам не могли бути погашені за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна ВАТ "Васильківський шкірзавод", яке перебувало в іпотеці (заставі) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що свідчать про помилковість висновків акта перевірки у частині не дотримання пропорційності погашення вимог кредиторів першої черги.

В акті перевірки також зазначено, що під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" ОСОБА_1 не формував у встановленому порядку ліквідаційну масу боржника, не вжив вичерпних заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб,, протягом трьох років не вживав заходів, направлених на встановлення обсягу майнових прав банкрута, та не направляв запитів до установ та організацій, що здійснюють реєстрацію речових прав.

Відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліквідатор з дня свого призначення зокрема очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з частинами першою та другою статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Утім, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про не вжиття позивачем заходів з формування ліквідаційної маси боржника - ВАТ "Васильківський шкірзавод".

Суд встановив, що з метою формування ліквідаційної маси ОСОБА_1 на підставі наказу від 05 грудня 2011 року №92 проведено інвентаризацію майнових активів ВАТ "Васильківський шкірзавод", за результатами якої складено інвентаризаційні описи (а.с. 178-211 т. ІІ).

Матеріали справи підтверджують, що позивач, починаючи з грудня 2010 направляв запити до установ та організацій, які здійснюють реєстрацію права власності на майно та майнові активи, копії відповідей на які надавались при проведенні перевірки, у тому числі витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23 листопада 2011 року №33891496, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23 листопада 2011 року №33892089 (а.с. 158-190 т. ІІІ).

Крім того, суд звертає увагу, що питання щодо формування ліквідаційної маси оцінюються господарським судом під час подання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, а саме: відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення Арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б19/311-08/13 про банкрутство ВАТ "Васильківський шкірзавод" вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, що вказує на наявність підстав для скасування припису про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15 та розпорядження про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Головним територіальним управлінням юстиції в Київській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних припису та розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 у цій частині підлягає задоволенню.

Проте, суд не погоджується із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача щодо винесення припису про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15 та винесення розпорядження про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15, оскільки вчинення таких дій за наслідками перевірки передбачено нормами Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5, та є дискреційними повноваженнями.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного територіального управління юстиції в Київській області про недопущення повторних порушень від 06 серпня 2015 року №11/15.

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного територіального управління юстиції в Київській області про усунення порушень від 06 серпня 2015 року №06/15.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень шістнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко