Постанова № 53495662, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року місто Київ №826/3507/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1додержавної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0068061703 та визнання протиправними дій,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0068061703 та визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 №826/3507/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Через канцелярію суду 09.07.2015 позивачем подано заяву про прийняття додаткової постанови.

Розглянувши заяву позивача, суд встановив, що Окружним адміністративним судом міста Києва при винесенні постанови від 05.06.2015 №826/3507/15 не вирішено питання по позовній вимозі щодо стягнення в якості податкової знижки з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошових коштів в розмірі 14562,13 грн. та питання про судові витрати.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення та судом не вирішено питання про судові витрати.

При вирішенні питання щодо прийняття додаткової постанови у даній справі суд враховує наступне.

Станом на момент вирішення питання про винесення додаткового рішення по справі, строк виконання зазначеної постанови не закінчився.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015, під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що позивач придбавав житло за державною програмою "Здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов" в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 №343 та встановлена протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.11.2014 №0068061703 щодо визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 14562,13 грн.

Крім того, суд прийшов до висновку, що оскільки в даному провадженні встановлено протиправність податкового повідомлення - рішення, яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 14562,13 грн., вимога позивача про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби щодо не включення суми до податкової знижки позивача за підсумками 2013 року суми витрат на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення в якості податкової знижки з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошових коштів в розмірі 14562,13 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Згідно із приписами пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки дозволяється включати фактично понесені витрати. Платник повинен надати документальні докази здійснених витрат.

Відповідно до пунктів 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Слід зазначити, що лише в даному провадженні судом встановлено право позивача на податкову знижку.

При цьому, позивачем не надано суду доказів подачі до контролюючого органу відповідної податкової декларації (копія податкової декларації не надана позивачем під час судового розгляду справи).

Враховуючи, що станом на 22.07.2015 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 826/3507/15 не набрала законної сили через оскарження її в апеляційному порядку, у контролюючого органу в силу приписів пунктів 43.3 та 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, статей 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України ще не виник обов'язок для вчинення певних дій із проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.

А тому відповідна позовна вимога про стягнення в якості податкової знижки з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошових коштів в розмірі 14562,13 грн. задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною через відсутність порушеного права позивача в цій частині.

Також судом під час ухвалення рішення по суті позовних вимог не розглянуто питання щодо стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачами під час звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2015 №826/3507/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн., що підтверджується квитанціями від 11.02.2015 №11119481 та від 12.03.2015 №11430077, а саме 182, 70 грн. - як з майнової вимоги, 73, 08 грн. - як з немайнової вимоги.

Суд наголошує на тому, що позивачем при зверненні до суду було заявлено дві майнові вимоги, а саме:

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.11.2014 №0068061703 щодо визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 14562,13 грн.;

про стягнення в якості податкової знижки з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошових коштів в розмірі 14562,13 грн.

Отже з врахуванням приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за майнові вимоги має складати 2 відсотки розміру майнових вимог -582,48 грн. (14562, 13 грн. *2 (дві майнові вимоги на цю суму)= 29124, 26 грн., 2% від якої складає сума 582, 48 грн.)

Пропорційно задоволеній позовній вимозі, сума судового збору, що має бути сплачена позивачем до бюджету складає 291, 24 грн., оскільки одну позовну вимогу судом було задоволено, а в іншій відмовлено.

Проте позивачем при зверненні до суду в порядку, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено до бюджету лише 182, 70 грн., що підтверджується квитанцією від 11.02.2015 №11119481.

А відтак з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 108, 54 грн. (291, 24 грн.- 182, 70 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовної вимоги про стягнення в якості податкової знижки з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошових коштів в розмірі 14562,13 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) недоплачену суму судового збору у розмірі 108, 54 грн. (сто вісім гривень 54 копійки).

Додаткова постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України і набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України..

Суддя Літвінова А.В.