Постанова № 53495612, 10.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/22171/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас-Ком"

до

Київської міської митниці ДФС

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено відповідальністю «Мас-Клм» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 21.08.2015 №100250001/2015/000050/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.08.2015 №100250001/2015/00127.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом оскарженим рішенням відкориговано митну вартість.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та компанією ZHEJIANG HUIFENG FLEX CO. LIMITED укладено договір поставки від 25.05.2015 № HUIF 25/05, предметом якого є поставка Товару (алюмінієві панелі в асортименті, кількості та по цінам, що визначаються в рахунках (Інвойсах).

Відповідно до п. 5.3 Контракту покупець зобов’язується здійснювати оплату вартості товару на умовах 30% попередньої оплати на підставі виставленої проформи Інвойсу, решта суми – 70% після 60 днів з дати оформлення Коносаменту.

З метою митного оформлення товару декларантом 20.08.2015 подано до відповідача вантажно митну декларацію №100250001/2015/009811 та товаросупровідні документи, а саме: контракт з додатком та специфікацією, інвойс від 13.07.2015 №15DF725, пакувальний лист від 13.07.2015 №15DF725, Коносамент WSM 15070474, міжнародну товарно-транспортну накладну №464/1, довідку про транспортні витрати, сертифікат походження товару, екологічну декларацію.

Розрахована декларантом митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення митного контролю митним органом була виявлено, що декларантом не надано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Скориставшись правом, передбаченим п. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивачем надано додаткові документи.

Проте, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.08.2015 №100250001/2015/00127 та рішення про коригування митної вартості від 21.08.2015 №100250001/2015/000050/2, відповідно до якого визначена митна вартість за ціною договору щодо подібних товарів на підставі ст. 60 Митного кодексу України.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В оскаржуваному рішення зазначено, що пунктом 3.2 контракту передбачено, що покупець зобов’язується здійснювати оплату вартості товару на умовах 30% попередньої оплати на підставі виставленої проформи Інвойсу, решта суми – 70% після 60 днів з дати оформлення Коносаменту, проте в наданому рахунку-фактурі відсутні посилання щодо умов оплати, також до митного оформлення не надано банківські документи, що підтверджують факт сплати. Крім того додатково наданими документами встановлено наступні розбіжності: у наданому рахунку від виробника від 28.07.2015 до продавця загальна сума до сплати встановлена 39 639,20 доларів США проте в експортній декларації зазначена сума 39 839,20 доларів США, інвойс BD 80870 датовано 28.07.2015, а інвойс між продавцем та отримувачем датовано 13.07.2015, отже інвойс виставлено раніше ніж рахунок-фактуру.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України та базується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. МД. Попередні методи не застосовані: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються - відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного Кодексу України; методи за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи на основі віднімання вартості, на основі додавання гості (обчислена вартість) - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Як зазначено вище, позивачем до митного оформлення було надано наступні документи: контракт з додатком та специфікацією, інвойс від 13.07.2015 №15DF725, пакувальний лист від 13.07.2015 №15DF725, Коносамент WSM 15070474, міжнародну товарно-транспортну накладну №464/1, довідку про транспортні витрати, сертифікат походження товару, екологічну декларацію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на запит відповідача надано інвойс №14DF725, банківську виписку щодо попередньої оплати 30% вартості товару, контракт, експортну декларацію, довіреність на фірму, яка надавала транспортно-експедиторські послуги, наряд №464 від 18.08.2015.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у наданому рахунку від виробника від 28.07.2015 до продавця загальна сума до сплати встановлена 39 639,20 доларів США проте в експортній декларації зазначена сума 39 839,20 доларів США, у специфікації від 13.07.2015 вказано 40 399,53 доларів США; інвойс BD 80870 датовано 28.07.2015, а інвойс між продавцем та отримувачем датовано 13.07.2015, отже інвойс виставлено раніше ніж рахунок-фактуру.

Крім того, позивачем на вимогу митного органу про надання додаткових документів надано не всі витребувані документи.

З огляду на викладене, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда