Постанова № 53495609, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року № 2а-16637/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (надалі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.11.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства, неправомірно визначив нікчемність правочинів позивача з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект». Позивач також звертав увагу суду, що правочини позивача із зазначеними вище контрагентами були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що підтверджується, зокрема, відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, зазначив, що позивачем не порушено вимоги законодавства, зокрема, при здійсненні господарських відносин із вказаними контрагентами і у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки перевіркою позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Протосс», ТОВ «Ресурс-Агро Кіровоград», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Реал Альянс», ТОВ «Модуль ОСОБА_2», ТОВ «Фронтект», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ «Фірма «Теплий Дім», ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «УТК «»Аргумент», ТОВ «Ін-Буд-Київ»за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року встановлено, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа №57-481 по обвинуваченню гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212 КК України та у провадженні ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа №079002/11 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.212, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205 КК України, з матеріалів яких можна зробити висновок про відсутність у ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладених правочинах з позивачем, про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання даних правочинів, отже, дані правочини є нікчемними, а тому, позивачем порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту позивача за період, що перевірявся.

В судове засідання 22.05.2012 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача та відповідача.

Представник позивача подав клопотання від 21.05.2012 р. про розгляд справи без участі представника позивача

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Протосс», ТОВ «Ресурс-Агро Кіровоград», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Реал Альянс», ТОВ «Модуль ОСОБА_2», ТОВ «Фронтект», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ «Фірма «Теплий Дім», ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «УТК «Аргумент», ТОВ «Ін-Буд-Київ»за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», ПП «Протосс», ТОВ «Ресурс-Агро Кіровоград», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Реал Альянс», ТОВ «Модуль ОСОБА_2», ТОВ «Фронтект», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «Фортексбуд», ТОВ «Енерджігрупп», ТОВ «Фірма «Теплий Дім», ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «УТК «»Аргумент», ТОВ «Ін-Буд-Київ» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року №492/1-23-70-23524007 від 14.10.2011 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на суму 200889,00 грн., а саме по періодах: 1 кв. 2009 р. на суму 32800,00 грн.; 2 кв.2009 р. на суму 71466,00; 3 кв. 2009 р. на суму 17625,00 грн.; 4 кв. 2009 р. на суму 50591,00 грн.; 2 кв. 2010 р. на суму 28407,00 грн., та порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 224716,00 грн., а саме по періодах: вересень 2008 р. у сумі 25000,00 грн.; жовтень 2008 р. у сумі 9000,00 грн.; листопад 2008 р. у сумі 30004,00 грн.; березень 2009 р. у сумі 26240,00 грн.; квітень 2009 р. у сумі 17538,00 грн.; травень 2009 р. у сумі 39635,00 грн.; серпень 2009 р. у сумі 14100,00 грн.; жовтень 2009 р. у сумі 31750,00 грн.; грудень 2009 р. у сумі 8723,00 грн.; квітень 2010 р. у сумі 9272,00 грн.; травень 2010 р. у сумі 13454,00 грн..

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762307 від 01.11.2011 року (надалі ППР №0001762307), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 249645,00 грн, з яких 199716,00 грн. - за основним платежем, а 49929,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями. Суд звертає увагу, що в Акті перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2008 року у сумі 25000,00 грн., що не враховано при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.11.1995 р., взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 13.02.1996 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 27.10.1997 р.

Основними видами діяльності позивача згідно Довідки з ЄДРПОУ є оптова торгівля фармацевтичними товарами, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво агрохімічної продукції, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Відносно правовідносин позивача з ПП «Електропроммаш»та ПП «ОСОБА_1 Кіровоградщини-2009»судом встановлено наступне.

Між позивачем, як покупцем, та Приватним підприємством «Електропроммаш», як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу б/н від 24.11.2009 року (надалі Договір купівлі-продажу), згідно п.1.1. якого ПП «Електропроммаш»бере на себе зобовязання передати у власність позивача, а позивач зобовязується прийняти та оплатити 30 тонн шроту соняшникового загальною вартістю 46800,00 грн., в т.ч. ПДВ 7800,00 грн..

ПП «Електропроммаш»видано Накладну №25/1 від 24.11.2009 р., згідно з якою позивачу відпущено 33,550 тонн шроту соняшникового загальною вартістю 52338,00 грн., в т.ч. ПДВ 8723,00 грн.

Судом встановлено, що ПП «Електропроммаш»були оформлені на користь позивача податкові накладні №25/1 від 24.11.2009 р. (на суму 46800,00 грн., в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.) та №25/2 від 25.11.2009 р. (на суму 5538,00 грн., в т.ч. ПДВ 923 грн.) на загальну суму 52338,00 грн., в т.ч. ПДВ 8723,00 грн.

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З Довідки №118 від 02.02.2012 року, виданої Державним ощадним банком України (філія Чернівецьке обласне управління), вбачається, що позивачем, на виконання умов Договору купівлі-продажу, на підставі платіжних доручень №298 від 24.11.2009 р. (на суму 46800,00 грн., в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.) та №299 від 25.11.2009 р. (на суму 5538,00 грн., в т.ч. ПДВ 923,00 грн.), була проведена оплата за шрот соняшниковий на загальну суму 52338,00 грн. в т.ч. ПДВ 8723,00 грн..

Дана сума ПДВ (8723,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за грудень 2009 року.

Згідно з п.5.2. вказаного Договору купівлі-продажу, відпуск товару здійснюється на автомобільний транспорт покупця. Всі витрати по переміщенню, вивозу і вигрузці товару здійснюються за рахунок покупця. Суд звертає увагу на зауваження відповідача у своїх запереченнях з приводу того, що позивачем не надано доказів транспортування товару, передбаченого Договором купівлі-продажу, проте, з урахуванням наданих документів та оплати товару, не вважає цю обставину достатньою підставою для висновку про нікчемність зазначеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу зі сторони ПП «Електропроммаш»підписаний ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту.

У судовому засіданні 23.04.2012 року представник відповідача на підтвердження своїх заперечень посилався на Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 року у адміністративній справі №1170/2а-2432/11 за позовом Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції до ПП «Електропроммаш»про визнання установчих документів недійсними з моменту реєстрації та припинення юридичної особи, згідно з резолютивною частиною якої, визнається недійсним статут ПП «Електропроммаш»з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_8 та припиняється юридична особа ПП «Електропроммаш». Проте, суд до даних посилань представника відповідача відноситься критично, оскільки в Акті перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване ППР №0001762307, відсутні жодні посилання на вказану Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду і відповідачем не доведено, що позивач міг бути обізнаний про наявність вказаної постанови чи інших відомостей щодо проблемних аспектів діяльності контрагента позивача, - ПП «Електропроммаш».

Суд також критично відноситься до Висновку експерта СБУ від 25.08.2011 р. №92, в якому вказується, що підписи розташовані в графах «Керівник підприємства»та «Головний бухгалтер»в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок ПП «Електропроммаш»за грудень 2009 року, та в розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Електропроммаш»за грудень 2009 року виконані не ОСОБА_8, оскільки згідно вимог чинного законодавства України, на субєктів підприємницької діяльності не покладено обовязок контролювати звітність контрагентів, своєчасність сплати податків іншими особами.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача - Приватне підприємство «Електропроммаш»було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Електропроммаш»було анульовано лише 03.02.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Приватним підприємством «ОСОБА_1 2009»видано рахунок-фактуру №31 від 07.05.2010 р. та накладну №31 від 07.05.2010 р., відповідно до яких позивачу відпущено 38,440 тонн шроту соняшникового на суму 80724,00 грн., в т.ч. ПДВ 13454,00 грн., а також видано рахунок-фактуру №15 від 07.04.2010 р. та накладну №15 від 07.04.2010 р., відповідно до яких позивачу відпущено 26,490 тонн шроту соняшникового на суму 55629,00 грн., в т.ч. ПДВ 9271,50 грн.

Судом встановлено, що ПП «ОСОБА_1 2009»були оформлені на користь позивача податкові накладні №31 від 07.05.2010 р. (на суму 80724,00 грн., в т.ч. ПДВ 13454,00 грн.) та №15 від 07.04.2010 р. (на суму 55629,00 грн., в т.ч. ПДВ 9271,50 грн.) на загальну суму 136353,00 грн., в т.ч. ПДВ 22725,50 грн.

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З Довідки №119 від 02.02.2012 року, виданої Державним ощадним банком України (філія Чернівецьке обласне управління), вбачається, що позивачем, на виконання умов Усної домовленості, на підставі платіжних доручень №88 від 07.04.2010 р. (на суму 55629,00 грн., в т.ч. ПДВ 9271,50 грн.), №119 від 07.05.2010 р. (на суму 58000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9666,67 грн.) та №123 від 12.05.2010 р. (на суму 22724,00 грн., в т.ч. ПДВ 3787,33 грн.), була проведена оплата за шрот соняшниковий на загальну суму 136353,00 грн. в т.ч. ПДВ 22725,50 грн..

Дані суми ПДВ були включені позивачем до податкового кредиту, за квітень 2010 р. 9271,50 грн., та за травень 2010 р. 13454,00 грн..

Доказів з приводу транспортування даного товару позивачем суду не надано, проте, з урахуванням наданих документів та оплати товару, суд не вважає цю обставину достатньою підставою для висновку про нікчемність зазначеного правочину.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача - ПП «ОСОБА_1 2009» було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ОСОБА_1 2009»було анульовано лише 19.01.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Таким чином, згідно з вищевказаним Договором купівлі-продажу та згідно рахунків-фактур у двох контрагентів позивачем придбано всього 98,480 тон шроту соняшникового.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження подальшого використання 98,420 тон шроту соняшникового в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач посилається на договори з ТОВ «Свіженька плюс» та ТОВ «Агрофірма ім. Суворова».

Судом встановлено, що 17 жовтня 2009 року між позивачем, як замовником, та ТОВ «Свіженька плюс», як виконавцем, укладений договір про надання послуг по переробці сировини №11\04 (надалі Договір по переробці №11\04), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязується надати послуги по переробці сировини, а замовник оплатити та прийняти перероблену сировину у вигляді повноцінного комбікорму для годування тварин, у відповідності до обговорених сторонами рецептів.

Відповідно до накладних б/н від 26.11.2009 р. (33,480 тон), б/н від 08.04.2010 р. (26,600 тонн) та б/н від 08.05.2010 р.(38,340 тонн) позивач, на виконання умов Договору по переробці №11\04, передав ТОВ «Свіженька плюс»98,420 тон шроту соняшникового.

ТОВ «Свіженька плюс»видало видаткові накладні № РН-0000076 від 29.04.2010 р., № РН-0000077 від 30.04.2010 р., № РН-0000136 від 17.06.2010 р., № РН-0000145 від 26.06.2010 р., № РН-0000146 від 29.06.2010 р. та № РН-0000143 від 02.07.2010 р., відповідно до яких позивачу надані послуги за переробки з давальницької сировини комбікорму загальною масою 66,580 тон, всього на загальну суму 17976,60 грн..

Відповідно до п.3.1. Договору по переробці №11\04 оплата за надані послуги здійснюється замовником згідно встановлених рахунків за попередньою передоплатою в розмірі 10% від обєму та 90 % вартості з моменту фактичної передачі переробленої сировини в пункті поставки.

Позивачем не було надано суду доказів оплати наданих ТОВ «Свіженька плюс»послуг відповідно до умов Договору по переробці №11\04.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2009 р. між позивачем, як постачальником, та ТОВ «Агрофірма ім. Суворова»був укладений договір поставки №21\22 (надалі Договір поставки №21\22), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця ветпрепарати, веттовари, ветмедикаменти, премікси, БМВД, БВД, комбікорма в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця і згідно зі специфікаціями, рецептами, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і врозмірі, що передбачені цим договором.

На підтвердження виконання умов даного Договору поставки №21\22 позивачем було надано раціони для виготовлення продукції, з підписом представника ТОВ «Агрофірма ім. Суворова» про погодження.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Шляхом логічного аналізу норм та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що вищевказані договори позивача не є нікчемними і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а доказів визнання їх недійсними у судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно були віднесені суми ПДВ по правочинам з ПП «Електропроммаш»та ПП «ОСОБА_1 Кіровоградщини-2009» до податкового кредиту за грудень 2009 р. у сумі 8723 грн., за квітень 2010 р. у сумі 9272 грн., за травень 2010 р. у сумі 13454 грн.

Відносно правовідносин позивача з ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»судом встановлено наступне.

Між позивачем, як замовником, та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», як виконавцем, був укладений Договір про виготовлення та поставку поліграфічної продукції №92 від 05.02.2009 р. (надалі Договір виготовлення №92), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобовязується на свій ризик, зі своїх матеріалів виконати роботи з виготовлення буклетів та поставити в кількості відповідно до специфікації.

Згідно зі специфікацією, яка відповідно до п.1.2. Договору виготовлення №92 є невідємною частиною цього договору, позивач замовив виготовлення буклетів всього на загальну суму 157440,00 грн., в т.ч. ПДВ 26240,00 грн..

На виконання умов Договору виготовлення №92, ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»поставило позивачу буклети на загальну суму 157440,00 грн., в т.ч. ПДВ 26240,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №300302 від 30.03.2009 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було оформлено на користь позивача податкову накладну №300302 від 30.03.2009 р. на загальну суму 157440,00 грн., в т.ч. ПДВ 26240,00 грн..

Зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору виготовлення №92 повністю розрахувався із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» за поставлений товар, перерахувавши кошти останньому на загальну суму 157440,00 грн., в т.ч. ПДВ 26240,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 09.04.2009 р. (на суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн.), реєстром розрахункових документів за період з 10.04.2009 р. по 20.11.2009 р., виданого АТ «ПроКредит Банк», відповідно до якого позивачем 10.04.2009 р. переховано 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн., та 13.04.2009 р. перераховано 51440,00 грн., в т.ч. ПДВ 8573,33 грн..

Дана сума ПДВ (26240,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за березень 2009 року.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», як постачальником, був укладений Договір поставки №139 від 06.04.2009 р. (надалі Договір поставки №139), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною відповідно до замовлення покупця і згідно зі специфікаціями, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що ціна договору складає 105228,00 грн., в т.ч. ПДВ 17538,00 грн..

На виконання умов Договору поставки №139, ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»поставило позивачу товар (гофроящики, піддони) на загальну суму 105228,00 грн., в т.ч. ПДВ 17538,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №300404 від 30.04.2009 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було оформлено на користь позивача податкову накладну №300404 від 30.04.2009 на загальну суму 105228,00 грн., в т.ч. ПДВ 17538,00 грн..

Зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З Довідки №01/1-121 від 02.02.2012 року, виданої Філією «Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк по м. Києву та Київській області», вбачається, що позивачем, на виконання умов Договору поставки №139, на підставі платіжних доручень №42053 від 05.06.2009 р. (на суму 52644,00 грн., в т.ч. ПДВ 8774,00 грн.) та №42055 від 09.06.2009 р. (на суму 52584,00 грн., в т.ч. ПДВ 8764,00 грн.), була проведена оплата за товар на загальну суму 105228,00 грн. в т.ч. ПДВ 17538,00 грн..

Дана сума ПДВ (17538,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2009 року.

Суд звертає увагу на посилання відповідача відносно того, що позивачем не надано специфікацій та сертифікатів, передбачених Договором поставки №139, проте не вважає цей факт достатнім доказом для визнання правочину нікчемним

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», як постачальником, був укладений Договір поставки №95 від 16.04.2009 р. (надалі Договір поставки №95), відповідно до п.1.1. та п.1.2. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар (буклети, каталоги продукції), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що ціна договору складає 237810,00 грн., в т.ч. ПДВ 39635,00 грн..

На виконання умов Договору поставки №95, ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»поставило позивачу товар (буклети, каталоги продукції) на загальну суму 237810,00 грн., в т.ч. ПДВ 39635,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №260503 від 26.05.2009 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було оформлено на користь позивача податкову накладну №260503 від 26.05.2009 р. на загальну суму 237810,00 грн., в т.ч. ПДВ 39635,00 грн..

Зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставки №95 повністю розрахувався із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»за поставлений товар, перерахувавши кошти останньому на загальну суму 237810,00 грн., в т.ч. ПДВ 39635,00 грн., що підтверджується Довідкою №01/1-121 від 02.02.2012 року, виданої Філією «Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк по м. Києву та Київській області», з якої вбачається, що позивачем перераховані кошти на підставі платіжних доручень №42143 від 16.06.2009 р. (на суму 40000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.) та №42194 від 23.06.2009 р. (на суму 50810,00 грн., в т.ч. ПДВ 8468,33 грн.), також підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 10.04.2009 р. по 20.11.2009 р., виданого АТ «ПроКредит Банк», відповідно до якого позивачем 16.06.2009 р. переховано 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 18.06.2009 р. перераховано 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн., 19.06.2009 р. перераховано 55000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9166,67 грн. та 22.06.2009 р. перераховано 52000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8666,67 грн..

Дана сума ПДВ (39635,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за травень 2009 року.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», як постачальником, був укладений Договір поставки №103 від 03.08.2009 р. (надалі Договір поставки №103), відповідно до п.1.1. та п.1.2. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар (гофроящики), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що ціна договору складає 84600,00 грн., в т.ч. ПДВ 14100,00 грн..

На виконання умов Договору поставки №103, ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»поставило позивачу товар (гофроящики) на загальну суму 84600,00 грн., в т.ч. ПДВ 14100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №310819 від 31.08.2009 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було оформлено на користь позивача податкову накладну №310819 від 31.08.2009 року на загальну суму 84600,00 грн., в т.ч. ПДВ 14100,00 грн..

Зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставки №103 повністю розрахувався із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»за поставлений товар, перерахувавши кошти останньому на загальну суму 84600,00 грн., в т.ч. ПДВ 14100,00 грн., що підтверджується Довідкою №01/1-121 від 02.02.2012 року, виданою Філією «Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк по м. Києву та Київській області», з якої вбачається, що позивачем на підставі платіжного доручення №43346 від 30.09.2009 р. перераховано кошти на суму 24600 грн., в т.ч. ПДВ 4100,00 грн., також підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 10.04.2009 р. по 20.11.2009 р., виданого АТ «ПроКредит Банк», відповідно до якого позивачем 29.09.2009 р. переховано 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн..

Дана сума ПДВ (14100,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2009 року.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», як постачальником, був укладений Договір поставки №124 від 21.10.2009 р. (надалі Договір поставки №124), відповідно до п.1.1. та п.1.2. якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар (гофроящики, каталоги продукції), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у термін і в розмірі, що передбачені цим договором. Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що ціна договору складає 190500,00 грн., в т.ч. ПДВ 31750,00 грн..

На виконання умов Договору поставки №124, ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»поставило позивачу товар (гофроящики, каталоги продукції) на загальну суму 190500,00 грн., в т.ч. ПДВ 31750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №291003 від 29.10.2009 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було оформлено на користь позивача податкову накладну №291003 від 29.10.2009 року на загальну суму 190500,00 грн., в т.ч. ПДВ 31750,00 грн..

Зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставки №124 повністю розрахувався із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» за поставлений товар, перерахувавши кошти останньому на загальну суму 190500,00 грн., в т.ч. ПДВ 31750,00 грн., що підтверджується Довідкою №01/1-121 від 02.02.2012 року, виданої Філією «Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк по м. Києву та Київській області», з якої вбачається, що позивачем на підставі платіжного доручення №44034 від 18.11.2009 р. перераховано кошти на суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн., також підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 10.04.2009 р. по 20.11.2009 р., виданого АТ «ПроКредит Банк», відповідно до якого позивачем 19.11.2009 р. переховано 79000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13166,67 грн., та 20.11.2009 р. переховано 31500,00 грн., в т.ч. ПДВ 5250,00 грн.

Дана сума ПДВ (31750,00 грн.) була включена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2009 року.

Судом досліджено надані представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій буклети та каталоги продукції, картки руху товарно-матеріальних цінностей по складу в розрізі рахунків та встановлено, що поставлені вказаним контрагентом товари, - буклети, каталоги продукції та гофроящики були належним чином оприбутковані позивачем та в подальшому передавались на філії позивача.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було анульовано лише 23.04.2010 р. з ініціативи податкового органу.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обовязок контролювати звітність контрагентів на субєктів підприємницької діяльності не покладено, також, субєкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом встановлено, що у провадженні ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа №079002/11 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.212, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до листа Державної податкової служби України Державної податкової служби у Житомирській області №7132/10/09-006 від 15.05.2012 р. станом на 15.05.2012 року кримінальна справа №079002/11 судом не розглянута. Також в даному листі повідомлено, що ОСОБА_7 предявлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205 КК України по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Фронтект» та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс».

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договорів з метою використання отриманого за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, доказів визнання недійсними судом вище вказаних договорів відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору виготовлення №92, договорів поставки №139, №95, №103 та №124, укладених між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обовязкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» за спірний період, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по правочинах з ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» до податкового кредиту за березень 2009 р. у сумі 26240 грн., за квітень 2009 р. у сумі 17538 грн., за травень 2009 р. у сумі 39635 грн., за серпень 2009 р. у сумі 14100 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 31750 грн..

Відносно правовідносин позивача з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект»судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у правовідносинах та задекларував податковий кредит з такими підприємствами: ТОВ «КМ «Сервісбуд»в травні 2008 року на суму ПДВ 5258,00 грн.; ТОВ «Модуль ОСОБА_2»в листопаді 2008 року на суму ПДВ 30004,40 грн.; ТОВ «Фронтект»у вересні (25000 грн.), жовтні (9000 грн.) 2008 року на суму ПДВ 34000,00 грн..

На підтвердження реальності правовідносин із вказаними контрагентами позивачем було на дано наступні докази:

по ТОВ «Фронтект»:

- платіжне доручення №7 від 27.10.2008 р. з відміткою банку про проведення платежу, відповідно до якого позивач розрахувався за буклети згідно накладної №18 від 30.09.2008 р. на суму 79000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13166,67 грн.;

- платіжне доручення №24 від 30.10.2008 р. з відміткою банку про проведення платежу, відповідно до якого позивач розрахувався за буклети згідно накладної №18 від 30.09.2008 р. на суму 71000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11833,33 грн.;

- платіжне доручення №377 від 27.11.2008 р. з відміткою банку про проведення, відповідно до якого позивач розрахувався за буклети згідно накладної №74 від 31.10.2008 р. на суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9000,00 грн.;

- податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року та жовтень 2008 року, з яких в розрізі контрагентів вбачається, що всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ «Фронтект»та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

по ТОВ «Модуль ОСОБА_2»:

- реєстр розрахункових документів за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., виданого АТ «ПроКредит Банк», відповідно до якого позивачем переховані ТОВ «Модуль ОСОБА_2» кошти на загальну суму 180026,00 грн., в т.ч. ПДВ 30004,33 грн.

Інших документів на підтвердження реальності правочинів позивача з ТОВ «КМ «Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект»позивачем не було надано, оскільки дані документи на підставі Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, з вказанням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Головного архівного управління при КМ України від 20 липня 1998 року та Доповнень до переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, з вказанням строків зберігання документів, затверджених Наказом Держкомархіву України №93 від 26.11.2001 р., відібрані до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, в результаті чого складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 15.09.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект», були належним чином зареєстровані платникамм податку на додану вартість, а свідоцтва платника податку на додану вартість були анульовані лише 17.07.2009 р. у ТОВ «КМ «Сервісбуд», 21.07.2009 р. у ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та 08.09.2010 р. у ТОВ «Фронтект» з ініціативи податкового органу.

Судом встановлено, що відповідачем проводились планові виїзні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р. та з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., в результаті чого були складені Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. №301/1-23-40-23524007 від 17.06.2011 р. та Акт про результати планової виїзної перевірки ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2009 р валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р..

Із вказаних актів вбачається, що відповідачем не виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства у правовідносинах з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «ТК «Альянс»», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект».

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що первинні документи, складені при правовідносинах позивача з ПП «Електропроммаш», ПП «ОСОБА_1 - 2009», ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект»були оформлені належним чином відповідно до вимог податкового законодавства, а також, про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по правочинам з ТОВ «КМ Сервісбуд», ТОВ «Модуль ОСОБА_2»та ТОВ «Фронтект»до податкового кредиту за травень 2008 р. у сумі 5258 грн., за листопад 2008 р. у сумі 30004,33 грн., за вересень 2008 р. у сумі 25000,00 грн., за жовтень 2008 р. у сумі 9000,00 грн..

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001762307 від 01.11.2011 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що зазначив у клопотанні від 21.05.2012 р.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № НОМЕР_1 від 01.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко