Постанова № 53495341, 21.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2011 р. № 2а- 9827/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд головуючого судді - Волкова Л.М., суддів Старосєльцевої О.В. , Сліденко А.В., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, діє за дорученням від 04.02.2011р. № 66/101

представника відповідача ОСОБА_2, діє на підставі доручення від 02.02.2011р. № 721/10/10-012, ОСОБА_3, діє на підставі доручення від 07.12.2010р. № 17147/10/10-017, ОСОБА_4, діє на підставі доручення від 24.03.2099р. № 3793/10/10-017

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проскасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 23.02.2011р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, від 19.05.2011р. № НОМЕР_4.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. На підставі ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова прийняла наступні податкові повідомлення повідомлення-рішення: від 23.02.2011р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, від 19.05.2011р. № НОМЕР_4 на підставі викладених у акті перевірки хибних висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим оскаржувані рішення субєкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 17.11.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 17.11.2010 року, про що було складено ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. (а.с. 67-114, т. 1).

В ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова було зроблено висновок про порушення ДП "Харківський завод електроапаратури" вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було завищено відємне значення обєкту оподаткування за: 2008 рік 2063410.00 грн., 2009 рік - 3589392.00 грн., 3 квартали 2010 року 2750559 грн.; ст. 5 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобовязання по земельному податку на загальну суму 213373.73 грн.; п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з питання дотримання платником податків вимоги письмового узгодження операцій із заставленими активами з податковим органом за період з 01.01.2007р. по 17.11.2010р. Підприємство здійснило відчуження основних засобів на суму 9858.00 грн. (а.с. 114, т. 1).

На висновки ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. ДП "Харківський завод електроапаратури" були подані письмові заперечення від 14.02.2011р. № 66/153, у яких позивач посилався на їх невідповідність вимогам чинного законодавства (а.с. 8-9, т. 1). Листом СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова від 21.02.2011р. № 2156/10/23-112 було визначено, що висновки ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. ДП "Харківський завод електроапаратури" відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи (а.с. 9-12, т. 1).

На підставі вказаного ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_2, яким позивачу з посиланням на ст. 5 Закону України «Про плату за землю», визначено податкове зобовязання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266717.20 грн. (в тому числі за основним платежем 213373.73 грн., за штрафними санкціями 53343.47 грн.) (а.с. 13, т. 1); від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_1, яким позивачу з посиланням на п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 грн., штрафні санкції 687639.75 грн.) (а.с. 14, т. 1); від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_3, яким позивачу з посиланням на п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено податкове зобовязання за штрафними санкціями у розмірі 9858.00 грн. (а.с. 15, т. 1).

Податкові повідомлення рішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПА в Харківській області від 09.03.2011р. № 66/209 (а.с. 17-19, т. 1) та доповнення до скарги від 15.03.2011р. № 66/217 (а.с. 20, т. 1). Рішенням ДПА в Харківській області від 27.04.2011р. № 1873/10/25-103, податкове повідомлення рішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_1 було скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 687639.75 грн.; у іншій частині вказане податкове повідомлення рішення, а також податкові повідомлення рішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 були залишені без змін (а.с. 21-24, т. 1).

Відповідачем будо винесено податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011р. № НОМЕР_4, яким позивачу з посиланням на п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 гр. (а.с. 16, т. 1).

Крім того, до ДПА України було оскаржено податкове повідомлення рішення від 19.05.2011р. № НОМЕР_4 шляхом подання відповідної скарги від 02.06.2011р. № 66/430 (а.с. 28-29, т. 1). Рішенням ДПА України від 14.07.2011р. № 12659/6/25-0215, скарга ДП "Харківський завод електроапаратури" від 02.06.2011р. № 66/430, була залишена без задоволення (а.с. 30-34, т. 1).

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомленнярішення від 23.02.2011р. № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомленнярішення від 23.02.2011р. № НОМЕР_1 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 грн., штрафні санкції 687639.75 грн., як зазначено вище, було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПА в Харківській області від 27.04.2011р. № 1873/10/25-103, податкове повідомлення рішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_1 було скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 687639.75 грн.

Згідно з п.п. 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.п. 60.1.2 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно з п.п. 5.1.2. Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 98, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо ОДПС зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 3.4. Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 98, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобовязання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку.

За таких умов, суд приходить до висновку, що податкове повідомленнярішення від 23.02.2011р. № НОМЕР_1 є відкликаним, з огляду на що у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно позовних вимог позивача про скасування податкового повідомленнярішення № 00000670854 від 19.05.2011р., суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що відповідач під час проведення перевірки позивача дійшов до висновку про збільшення ДП "Харківський завод електроапаратури" балансової вартості основних фондів 1 групи на суму 403088,0 грн. при оприбуткуванні підвалу без надання документів, підтверджуючих його придбання, внаслідок чого, на думку відповідача позивачем занижено валовий дохід у першому півріччі 2009 року на суму 403088,0 грн., а також завищено амортизаційні відрахування в період з 01.07.09 по 30.09.10 на суму 24571,0 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію підприємствам резидентам виробленої продукції за цінами, що нижче ніж собівартості виробленої продукції на загальну суму 4292302 грн. Так, витрати, які підприємство несе на виробництво та реалізацію готової продукції в бухгалтерському обліку відображалися на рахунку «90»: собівартість реалізованої продукції». До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з наказом про облікову політику № 493 від 29.12.2007 ДП «ХЗЕА»включало прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати непрямі витрати (затрати цехові та затрати на утримання та експлуатацію обладнання) включаються до собівартості методом пропорційного віднесення до сум основної заробітної плати; інші виробничі витрати включаються до виробничої собівартості і підставі розрахунків по статям витрат калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), встановлено ДП «ХЗЕА»самостійно. Таким чином, ДП «ХЗЕА»понесені витрати, які не повязані з ведення господарської діяльності. У звязку з чим, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, сі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «ХЗЕА»завищено валові витратну у перевіряємому періоді на суму 4 292 302 грн.

У судовому засіданні встановлено, що 29.06.2006р. між ВАТ «Концерн Енергомера»та ДП "Харківський завод електроапаратури" був укладений Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, відповідно до умов якого нежитлова будівля літ. В-8, загальною площею 18460.9 кв.м. була передана у власність ВАТ «Концерн Енергомера»(а.с. 116-118, т. 1). Підвал загальною площею 2731кв.м. та залишковою вартістю 403087.6 грн. залишився у власності ДП "Харківський завод електроапаратури" та з володіння, користування та розпорядження позивача не вибував. Вказане підтверджується, виходячи з порівняльного аналізу даних про площу будівлі, зазначених в договорі купівлі-продажу, технічних паспортах, акті вводу в експлуатацію. (а.с. 122-127, 189-195, т. 1; а.с. 37-45, 79-86, т. 2)

Відповідачем не надано суду доказів вибуття з власності позивача вказаного підвалу.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що за даними бухгалтерського обліку позивачем було проведено оприбуткування підвалу у першому півріччі 2009 року, яке на думку податкового органу спричинило виникнення у позивача доходу, оскільки вказаний обєкт (підвал) перебував у власності позивача, а дані бухгалтерського обліку є похідними від обставин фактичної дійсності, і за відсутності господарської операції з придбання обєкту нерухомого майна не можуть свідчити про виникнення доходу.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів безоплатного отримання позивачем вказаного вище підвалу, оскільки останній, які встановлено судом не вибував з власності позивача, а тому суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування

багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних

фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та

інших видів поліпшення основних фондів.

Враховуючи перебування вказаного вище підвалу у власності позивача з 1965 року (а.с. 37, т. 1; а.с. 73-78, т. 2), суд приходить до висновку про не відповідність посилання відповідача на завищення амортизаційних відрахувань на суму 24571,0 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення позивачу відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 97177,0 грн., та відповідно, необхідність скасування податкового повідомлення рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. в цій частині.

Стосовно завищення позивачем валових витрат на суму 4292302 грн. у звязку з реалізацією продукції за цінами, що нижче собівартості, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, відповідно до даних податкових декларацій, що позивачем за 2008 3 квартал 2010 року отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг на загальну суму 10799 762 грн. без ПДВ, витрати на виготовлення зазначеної готової продукції склали 15092 064 грн. без ПДВ. Таким чином, витрати не компенсовані доходами у вказаному вище періоді склали 4292302 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 т п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В судовому засіданні на вимогу суду позивачем не надано жодних доказів повязаності витрат, понесених ДП «ХЗЕА»у 2008 3 квартал 2010 року на суму 4292302 грн., з безпосередньою господарською діяльністю вказаного підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку про завищення позивачем валових витрат у 2008 3 квартал 2010 року на суму 4292302, грн.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. підлягають задоволенню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97177.00 грн., з огляду на що в цій частині вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача про скасування податкового повідомленнярішення від 23 лютого 2011р. № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

З акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що відповідачем встановлено, що позивачем при обчисленні земельного податку у 2009 та 2010 році (січень-жовтень 2010 року) на земельну ділянку по вул. Лозівській, 5 були занижені податкові зобовязання з податку за землю на суму 213373,73 грн. Вказане порушення було встановлено відповідачем виходячи з розміру податку на землю, розрахованого відповідно до державного акту право постійного користування землею № 865 від 24.01.01, який повинен був бути сплачений позивачем, на думку відповідача, за вказаний період, однак, фактично не сплачений у вказаному розмірі.

Так, судом встановлено, що відповідно до Державного ОСОБА_5 на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 865 від 24.01.2001р., у користуванні Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" знаходиться земельна ділянку загальною площею 14,9027га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (а.с. 129-132, т. 1).

Позивачем нарахування земельного податку за період травень 2009 жовтень 2010 року проводилося, виходячи з розміру вказаної земельної ділянки 10,0149га, посилаючись на Рішення 33 сесії Харківськї міської ради 5 скликання № 92/09 від 29.04.09.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено представником позивача та представником відповідача, що до Державного ОСОБА_5 на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 865 від 24.01.2001р. змін щодо припинення користування частиною земельної ділянки не вносилося.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судом встановлено, що позивачем було реалізовано за договорами купівлі-продажу нерухоме майно (будівлі), розташоване на земельній ділянці по вул. Лозівська, 5 в м. Харкові. (а.с. 90-100, т. 2) З аналізу вказаних договорів вбачається, що реалізоване нерухоме майно займає частину земельної ділянки по вул. Лозівській, 5 в м. Харкові.

В судовому засіданні представниками відповідача надано пояснення, що при донарахуванні позивачу податкових зобовязань з податку на землю договори купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці по вул. Лозівській, 5 в м. Харкові, не досліджувалися, розмір земельної ділянки, на який вказані будівлі розміщені до уваги не брався.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем площу земельної ділянки, яка на думку відповідача перебуває в користуванні позивача, визначено орієнтовно, без врахування земельної ділянки, що вибула з користування позивача внаслідок реалізації розміщеного на ній нерухомого майна, що свідчить про невідповідність визначення позивачу зобовязання із земельного податку фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вказує на ненадання відповідачем належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.02.11, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомленнярішення від 23.02.2011р. № НОМЕР_3, суд зазначає наступне.

Як вбачається з зазначеного рішення субєкта владних повноважень, підставою для його винесення було порушення, на думку податкового органу, вимог п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке виявилось у реалізації майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

З аналізу викладеної вище норми права вбачається, що списання активів, які перебувають у податковій заставі, не віднесено законодавцем до переліку операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Крім того, суд зазначає, що списання активів не має своїм наслідком перехід права власності на вказаний обєкт (як, наприклад, у разі відчуження). А тому, суд приходить до висновку, що списання активів, які перебувають у податковій заставі, не має своїм наслідком порушення вимог п.п. 8.6.1. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, судом встановлено, що Перелік майна позивача, що перебувало у податковій заставі, визначено ОСОБА_5 опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 10.04.2009р. № 2 та затверджено начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова (а.с. 221, т. 1). Між тим, з ОСОБА_5 перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що ОСОБА_5 списання основних фондів від 16.03.2009р. (13 найменувань), підприємством було відчужено активи на загальну суму балансової вартості у розмірі 9858.00 грн.(а.с. 113, т. 1). Так, судом встановлено, що позивачем було списано майно, яке значилося в ОСОБА_5 опису активів від 10.04.2009р. № 2, відповідно до ОСОБА_5 на списання основних засобів від 16.03.09 (а.с. 166-172, т. 1) Тобто, суд приходить до висновку, що позивачем списано основні засоби, які станом на час їх списання не перебували у податковій заставі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача ознак порушення вимог п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомленнярішення від 23.02.2011р. № НОМЕР_3.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 61 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97177 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.02.2011р.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23.02.2011р.

5. В іншій частині позовних вимог позивачеві відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" (місце знаходження: вул. Лозівська, 5, м. Харків, 61139, ідентифікаційний код: 14308262) витрати по сплаті судового збору 0.19 (0 грн. 19 коп.) грн.

7. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2011 року.

Головуючий Суддя Волкова Л.М.

Судді Старосєльцева О.В.

ОСОБА_5