Постанова № 53495187, 11.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 листопада 2015 р. Справа № 820/8016/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - Гребенюка В.В.,

представника відповідача - Красникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/00044/2 від 19.03.2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості має бути обґрунтованим, в тому числі у ньому мають бути не припущення, а обґрунтовані сумніви (мають приводитися числові значення складових, митної вартості, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, однак, на думку позивача, таких даних у оскаржуваному рішенні не наведено, а тому воно підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та його винесення на підставі та на виконання норм чинного законодавства за результатами митного контролю, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

01.05.2014 р. ТОВ "АСТЕР-М" уклало контракт №UBERKEKHARKOV001 із компанією "Берке Пластік Санайї Ве Тіджарет Анонім Шикерти" (Турецька республіка) строком дії до 31.12.2015 р. відповідно до п. 9.1 щодо поставки товарів постачальником покупцю відповідно до умов контракту (а.с.127-136).

Відповідно до п.11.1 регулюючим правом щодо контракту передбачено було Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року.

Пунктом 5.1 контракту передбачено поставку на умовах ЕХW Factory (Стамбул, Турецька республіка).

Відповідно до інвойсу ARKY 842859-4 №А-144609 від 20.02.2015 року з посиланням на номер контракту №UBERKEKHARKOV001 (а.с.137) та специфікації до договору №UBERKEKHARKOV001 (а.с.138) зазначено умови поставки EXW, DENIZLITURKEY, визначено відправника - ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI.

Представником позивача зазначено, що вносячи вказані зміни до умов поставки, сторони керувалися ст. 9 Конвенції, за якою сторони зв'язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх відносинах, за відсутності інших домовленостей вважається, що сторони мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення звичаю, про який вони знали чи мали знати і який в міжнародній торгівлі широко відомий і постійно додержується сторонами в договорах такого роду й відповідній галузі торгівлі.

В міжнародній торгівлі застосовуються звичаї ділового обороту, що містяться в Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) у редакції 1994 року. Так, згідно до ст. 1.1 вказаних Приципів "Стороны свободны вступать в договор и определять его содержание".

Відповідно до ст.1.8 Принципів "Стороны связаны любым обычаем, относительно которого они договорились, и практикой, которую они установили в своих взаимоотношениях. Стороны связаны обычаем, который широко известен и постоянно соблюдается в международной торговле сторонами в соответствующей области торговли, кроме случаев, когда применение такого обычая было бы неразумным".

Представником позивача зазначено, що жоден документ не забороняє визначати відправником товару третю особу, а не постачальника.

В процесі виконання Контракту щодо постачання радіаторів стальних загальною вартістю 29309,30 дол. США Постачальником було оформлено митну декларацію 15350300ЕХ029713 (а.с.139), а визначений Контрактом відправник (ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI) автомобільним транспортом доправив товар в контейнері № ARKU 8428594 від фабрики у місті DENIZLI Туреччина до портового міста IZMIR Туреччина, в порту вказаний контейнер було завантажено за рахунок відправника на судно морської лінії Аrkas line, що підтверджується коносаментом АRKIZM0000077017 (а.с.140-142), який згідно до Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 р. означає документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом вантажу перевізником.

Судом встановлено, що між ТОВ "АСТЕР-М" та ASGARD TASIMACILIK VE TICARET LTD STI не укладено жодних договорів, що також не заперечувалось представником позивача.

Морське перевезення замовлялося ТОВ "АСТЕР-М" за заявкою, поданою в електронній формі у підприємства ТОВ "ВЕЛА ТРАНС" (рахунок-фактура № 1-00000007 від 10.03.2015 р., платіжні доручення №3811 від 11.03.2015 р. та № 3845 від 13.03.2015 р. - а.с.143-145). За поясненнями представника позивача встановлено, що транспортні послуги на території України складались з отримання контейнера від морської лінії в Одесі (вивантаження з судна, завантаження на автотранспортний засіб) та перевезення його до Харківської митниці ДФС, перевезення здійснено за СМК № 95 (а.с.146), довідка про транспортні витрати від ТОВ "Вела Транс" №270810/76 від 11.03.2015 року (а.с.29).

Після прибуття товару до Харківської митниці ДФС для митного оформлення було подано митну декларацію № 807110001.2015.002178 з відповідними документами (перелік згідно з карткою відмови, сторонами не заперечувалось), але відповідачем в митному оформленні було відмовлено (картка відмови № 807110001/2015/00069 - а.с.30-31), прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2015/000446/2 від 19.03.2015 року (а.с.32-33).

Позивачем подано митну декларацію №80711001/2015/002247 (а.с.34-35).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм права.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, наведені норми узгоджуються з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України, надає підстави дійти висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Судом встановлено, що підставами винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало, на думку контролюючого органу, ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари, відсутні дані щодо витрат, понесених на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування в Україні, а також до місця перетину із кордоном України, що мало вплив на процес формування ціни товару, тощо.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що особливості поставки товару за договором №UBERKEKHARKOV001 врегульовано звичаями ділового обороту відповідно до Принципів УНІДРУА.

Представником позивача надано пояснення та відповідні документи, які підтверджують поставку товару за вищевказаним контрактом саме постачальником за договором, відправником вантажу відповідно до звичаїв ділового обороту визначено третю особу, проте вартість відправлення входить до ціни договору (контракту). Щодо транспортування на території України, до контролюючого органу надано необхідні документи щодо транспортування товару ТОВ "ВЕЛА ТРАНС".

Відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач до митної декларації надав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Судом також не встановлено у справі існування будь-яких обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, а на ціну одного й того ж товару у різний період може впливати велика кількість чинників (курс валют, сезонність, певні характеристики товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що автоматизована система аналізу та управління ризиками, з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

При цьому суд також бере до уваги й те, що контролюючий орган, який здійснював митне оформлення товару, не стверджував, що позивач та його контрагент по зовнішньоекономічному контракту є пов'язаними особами.

Суд враховує, що наявні у справі дані про проведення консультацій між митним органом та декларантом не містять детальних відомостей про виконання митним органом обов'язку щодо надання належного роз'яснення декларанту неможливості застосування першого-пятого методів визначення митної вартості товару через недостатність наданих ним документів.

Тому суд приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом. Відтак, спірне рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів є протиправним і з цих підстав підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000011/2015/00044/2 від 19.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М" (код ЄДРПОУ 35590228) сплачений при поданні позову судовий збір 187 (сто вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.