Постанова № 53495153, 09.11.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5971/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року 10:00м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Ніколайчука М.Є. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції , Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24076736, № 24076717 від 01.09.2015 та зобов'язати відповідача зареєструвати договір № 272 оренди земельної ділянки водного фонду від 18.06.2007, укладений з Хмельницькою РДА, за ОСОБА_1.

Ухвалою від 28.10.2015 залучено в якості другого відповідача Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 18.06.2007 між її чоловіком - ОСОБА_3 та Хмельницькою РДА було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду за № 272, відповідно до якого в оренду передавались: ділянка 1 площею 3,7442 га та ділянка 2 площею 3,0761 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець свого чоловіка продовжувала утримувати вищевказані земельні ділянки, піклуватися про благоустрій об'єктів водного фонду, сплачувати орендну плату та виконувати умови договору оренди.

Позивачем було отримано дозволи на спеціальне водокористування №№ 237, 238 від 27.08.2014, виготовлено технічні документації із землеустрою водних об'єктів та гідротехнічних споруд, отримано кадастрові номера земельних ділянок №1 і №2.

14.08.2015 представником позивача - ОСОБА_4 було подано відповідачу заяви про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок №1 і №2 за ОСОБА_1.

Рішеннями від 01.09.2015 №24076736 та № 24076717 було відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Дані рішення позивач вважає незаконними та такими, що порушують її права, а тому змушена звертатись за їх захистом до суду із даним позовом.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, де також зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у судове засідання не з'явився, проте 04.11.2015 від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відділу, а щодо позовних вимог ОСОБА_1 покладається на думку суду.

Представник Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, про дату час та розгляд справи був повідомлений належним чином.

Судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки сторони до суду не з'явились, у відповідності до ст. 41 КАС України технічний запис на звукозаписуючий пристрій не проводився.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задоволити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2007 між ОСОБА_3 (чоловіком позивача) та Хмельницькою районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду за № 272, відповідно до якого Орендодавець, на підставі розпорядження голови адміністрації від 24.05.2007 № 549/07-р. надає, а Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку водного фонду із земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Печесківської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області. Земельна ділянка передавалась в оренду для рибогосподарських потреб строком на 25 років. В оренду передавались: ділянка 1 площею 3,7442 га (із кадастровим номером НОМЕР_1) та ділянка 2 площею 3,0761 га (із кадастровим номером НОМЕР_2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Хмельницької районної державної нотаріальної контори №1112/01-16 від 15.05.2014.

ОСОБА_1, як спадкоємець свого чоловіка продовжувала виконувати умови договору оренди, утримувати вищевказані земельні ділянки, піклуватися про благоустрій об'єктів водного фонду, сплачувати орендну плату.

27.08.2014 департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації надало позивачу дозволи на спеціальне водокористування №№ 237, 238 видані на термін з 27.08.2014 до 27.08.2019, відповідно до яких орендарем являється ОСОБА_1. Цими дозволами передбачено, що вони є єдиним документом, на основі яких здійснюється водокористування.

14.08.2015 представник позивача - ОСОБА_4 подав відповідачу заяви про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок №1 і №2 за ОСОБА_1.

Рішеннями Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 01.09.2015 №24076736 та № 24076717 було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №24076736 від 01.09.2015 обґрунтовано тим, що відповідно до поданого договору оренди земельної ділянки від 17.06.2007 № 272, стороною даного договору є ОСОБА_3, однак суб'єктом права згідно з поданої заяви є ОСОБА_1, що суперечить договору оренди та вказаним вимогам закону.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 року (далі - Закон №1952-IV) та постанова Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно п.15 Порядку, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку з орендарем і виявили бажання стати орендарем в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Згідно з ч.7 ст.16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право оренди земельної ділянки водного фонду перейшло до позивача, як до єдиного спадкоємця ОСОБА_3, а відтак вона є правонабувачем, за яким виникло право звертатись із заявою про державну реєстрацію права. Тому суд не погоджується із висновками, викладеними в рішенні відповідача.

Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №24076717 від 01.09.2015 обґрунтовано тим, що з поданих документів не можливо встановити особу, яка подала заяву про державну реєстрацію права власності, а також не подано рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, яке є підставою для здійснення державної реєстрації права власності.

З матеріалів справи судом встановлено, та вже зазначалось вище, що представником позивача ОСОБА_4 14.08.2015 було подано одночасно дві аналогічні заяви про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, відмінність між якими полягала виключно у різних кадастрових номерах земельних ділянок, які надавались в оренду, відповідно до договору № 272 від 18.06.2007. Проте у рішенні №24076717 зроблено висновки, які принципово відрізняються від висновків, викладених у рішенні №24076736, а тому суд оцінює це критично. Зокрема, позицію про неможливість встановити особу, яка подала заяву про державну реєстрацію права, тоді як в іншому рішенні особу було встановлено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте відповідачами не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Реєстраційну службу Хмельницького міськрайонного управління юстиції зареєструвати договір оренди земельної ділянки водного фонду суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чітко передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тому у разі зобов'язання здійснити державну реєстрацію поза визначеною законодавством процедурою, вважатиметься перебиранням з боку суду повноважень державного реєстратора та втручанням в його дискреційні повноваження, що є неправомірним та не може виправдовуватись з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 01.09.2015 №24076736 та № 24076717.

Зобов'язати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки водного фонду № 272 від 18.06.2007.

Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя/підпис/М.Є. Ніколайчук"Згідно з оригіналом" Суддя М.Є. Ніколайчук