Постанова № 53495132, 03.11.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2534/15-а10 год. 11 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Шевченка І.Ю.,

відповідача - Гороха М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ПАТ "Херсонський КХП") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842200 від 16.03.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього у загальній сумі 25420,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 16947,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8473,50 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок ДПІ у м. Херсоні про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок не підтвердження фактичного надання контрагентом - ТОВ "Укрстройагропроект" послуг з сертифікації вантажу є безпідставним, оскільки вказана господарська операція підтверджена належними первинними документами, а отримані ПАТ "Херсонський КХП" від вказаного контрагента ветеринарні свідоцтва та карантинні сертифікати були використані в господарській діяльності при продажу товару та переробці. Крім цього, позивач вказує, що недоліки в господарській діяльності та порушення податкового законодавства контрагентом - ТОВ "Укрстройагропроект" не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновки виїзної позапланової перевірки ПАТ "Херсонський КХП" щодо не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Укрстройагропроект" внаслідок ненадання до перевірки ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів, отриманих ПАТ "Херсонський КХП" від ТОВ "Укрстройпроект", як доказ фактичного надання вказаним контрагентом послуг з сертифікації вантажу. Крім цього, перевіркою встановлено, що акти надання послуг складено з порушеннями, відсутні заявки про надання послуг, у контрагента ТОВ "Укрстройагропроект" відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності тощо.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у м. Херсоні від 19.02.2015 року №157 проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ "Херсонський КХП" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Укрстройагропроект" за період жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно - матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2015 року №35/21-03-22-04/00952367 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення підприємством вимог діючого законодавства, а саме:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ 16946,67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у жовтні 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд. 25) на загальну суму ПДВ 16946,67 грн.

Вказані висновки ДПІ у м. Херсоні вмотивовані не підтвердженням реальності здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ "Укрстройагропроект" щодо надання послуг з оформлення карантинних сертифікатів на пшеницю та ветеринарних свідоцтв на висівки пшеничні гранульовані у жовтні 2014 року всього на загальну суму 101680,00 грн., в тому числі ПДВ 16946,67 грн., оскільки:

- до перевірки не надано ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів, які ПАТ "Херсонський КХП" повинно було отримати від ТОВ "Укрстройагропроект", та які є доказом фактичного надання послуг по сертифікації вантажу;

- у контрагента - ТОВ "Укрстройагропроект" відсутні трудові ресурси необхідні для надання послуг ПАТ "Херсонський КХП";

- ПАТ "Херсонський КХП" не надано заявок на здійснення послуг ТОВ "Укрстройагропроект", документального підтвердження фактичних витрат ТОВ "Укрстройагропроект", пов'язаних з виконанням цих послуг, рахунків на оплату, калькуляції (кошторису) вартості послуг ТОВ "Укрстройагропроект" на письмовий запит ДПІ у м. Херсоні від 19.01.2015 року №231/10/21-03-22-04-08 та під час проведення перевірки;

- надані до перевірки акти надання послуг складені з порушеннями норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме з актів неможливо ідентифікувати осіб, які здійснювали господарські операції.

Отже, відсутність доказів реального здійснення господарської операції стало підставою для зменшення ПАТ "Херсонський КХП" податкового кредиту на 16947 грн. в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

На підставі вищезазначених висновків ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842200 від 16.03.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього у загальній сумі 25420,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 16947,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8473,50 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за №2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 14.1.36 ст. 4 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи зі змісту положень ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України).

Для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з контрагентами необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України);

- наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України);

- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

При цьому, наявність у платника податків належно оформлених документів, необхідних для віднесення сплачених сум до податкового кредиту з ПДВ та не є безумовною підставою формування даних податкового обліку у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів, між ПАТ "Херсонський КХП" (замовник за договором) та ТОВ "Укрстройагропроект" (виконавець за договором) був укладений договір № 340 від 01.09.2014 року надання послуг по сертифікації вантажу, предметом якого є забезпечення проведення карантинного обстеження вантажу замовника, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв (ф-2) тощо.

На виконання умов даного договору у жовтні 2014 року ТОВ "Укрстройагропроект" були надані позивачу послуги щодо оформлення ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів, про що оформлено акти надання послуг на загальну суму 101680,00 грн., у т.ч. ПДВ 16946,67 грн., а також податкові накладні, перелік яких наведений на стор. 8 акту перевірки та копії яких залучені до матеріалів справи. Оплата вказаних послуг проводилася у безготівковій формі згідно переліку платіжних доручень, наведених на стор. 5 акту перевірки та копії яких надані до матеріалів справи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що однією з підстав для висновку ДПІ про порушення позивачем порядку формування складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року є недоведеність факту надання ТОВ "Укрстройагропроект" послуг, з урахуванням того, що ПАТ "Херсонський КХП" не надано до перевірки ветеринарних свідоцтв та карантинних сертифікатів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що, за позицією ПАТ "Херсонський КХП", ветеринарні свідоцтва та карантинні сертифікати не є документами бухгалтерського обліку, на підставі яких формуються показники звітності, а тому не вважали за необхідне надати їх перевірки. Одночасно повідомив, що отримані від ТОВ "Укрстройагропроект" оригінали сертифікатів та свідоцтв були в подальшому передані покупцям товару на виконання умов договорів поставки товару.

Щодо вказаного доводу представника позивача, то суд вказує про наступне.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено обов'язок платника податків щодо надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

Проте, позивачем не виконано вимогу вказаної норми ПК України та не надано до перевірки всі наявні документи щодо його взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Укрстройагропроект".

При цьому, суд вказує, що пунктом 2.2.2. договору №340 від 01.09.2014 р. передбачено, що кінцевим результатом надання послуги є належним чином оформлені карантинні сертифікати, передані Замовнику.

Згідно абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що представником позивача в судовому засіданні не заперечувався факт не надання до перевірки ветеринарні свідоцтва та карантинні сертифікати, тому надані позивачем до матеріалів справи копії вказаних документів на підтвердження господарської операції з контрагентом ТОВ "Укрстройагропроект" не можуть бути предметом оцінки під час розгляду справи, оскільки вони не були дослідженими під час проведення перевірки і відповідно до ст. 44 ПК України вважаються відсутніми.

Крім цього, суд приймає до уваги лист Державної фітосанітарної інспекції Херсонської області від 25.02.2015 року №01-09/278 з наданням копії журналу видачі карантинних сертифікатів, яким підтверджується видача ТОВ "Укрстройагропроект" 06.10.2014 року сертифікатів.

Проте, вказаний доказ не спростовує факт не виконання позивачем обов'язку щодо надання до перевірки у повному обсязі всіх документів та як наслідок визнання таких документів відсутніми у такого платника податків.

Щодо доводу позивача про передачу оригіналів карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв покупцям товару на виконання умов договорів купівлі - продажу, то наявні в матеріалах справи контракт №144Т14 від 17.09.2014 року та договір №458 від 23.10.2014 року підтверджують тільки факт укладення угод, а не фактичне їх виконання, в тому числі і в частині супроводження товару відповідними документами на виконання умов вищевказаних договорів.

За таких обставин, суд зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, не відповідають вищезазначеним нормам закону, оскільки факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Укрстройагропроект" лише на підставі оформлених актів надання послуг не може підтверджувати реальне проведення між сторонами господарських операцій.

Щодо інших підстав висновку ДПІ про порушення позивачем порядку формування складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року (відсутність у контрагента - ТОВ "Укрстройагропроект" трудових ресурсів необхідних для надання послуг ПАТ "Херсонський КХП", не надання ПАТ "Херсонський КХП" на письмовий запит ДПІ у м. Херсоні від 19.01.2015 року №231/10/21-03-22-04-08 та під час проведення перевірки заявок на здійснення послуг ТОВ "Укрстройагропроект", рахунків на оплату, калькуляції (кошторису) вартості послуг ТОВ "Укрстройагропроект", виявлення недоліків в оформлених актах з надання послуг), то вказані обставини не спростовують висновок суду про те, що акти надання послуг та податкові накладні, не дивлячись на їх формальну відповідність нормам Податкового кодексу України, не є безумовним підтвердженням факту отримання позивачем від його контрагента послуг з сертифікації товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно зменшено позивачу податковий кредит у декларації за жовтень 2014 року у сумі 16947 грн. за господарською операцією з контрагентом ТОВ "Укрстройагропроект" та прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.03.2015 року №0000842200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16947 грн. у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 16.03.2015 року №0000842200 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від грошового зобов'язання, що складає 8473,50 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст положень п. 123.1 ст. 123 ПК України вказує на те, що визначення податковим органом суми податкового зобов'язання тягне обов'язкове застосування до платника податків штрафних санкцій. У той же час, наведеною нормою диференційовано розмір такого штрафу в залежності від повторності виявлення протиправного діяння.

При цьому, відповідальність за вказаним пунктом ПК України настає не за те, що контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання, або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, а за ті дії чи бездіяльність платників податків, які утворили підстави для контролюючого органу самостійно визначити суми податкового зобов'язання, зменшити суми бюджетного відшкодування тощо.

Суми податкового зобов'язання відповідно до ПК України визначаються контролюючим органом шляхом винесення податкового повідомлення - рішення. При цьому, первинним є факт визначення податковим органом такого складу податкового правопорушення, як заниження податкового зобов'язання, мірою відповідальності за яке є штрафна (фінансова) санкція, диференційована в залежності від повторності виявлення такого порушення.

Правовий аналіз п. 123.1 ст. 123 ПК України дає підстави дійти висновку про те, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по зменшенню бюджетного відшкодування або визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків.

Проте, відповідачем не надано до суду жодного доказу, зокрема узгодженого податкового повідомлення рішення про визначення позивачу суми податкового зобов'язання протягом 1095 днів для підтвердження наявності факту повторності за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, а тому суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% від податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 16.03.2015 року №0000842200 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 25% від грошового зобов'язання, що складає 4236,75 грн.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подання адміністративного позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання адміністративного позову), під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн., тобто 10% розміру ставки судового збору, яка становить 2% від розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, або 1827,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені в частині грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням у загальній сумі 4236,75 грн., що складає 16,67% від загальної суми майнових вимог, та враховуючи, що позивачем сплачено тільки 10% розміру ставки судового збору, тому решта судового збору, яка стягується з позивача складає 1339,80 грн. (83,33% суми судового збору з урахуванням сплати 182,70 грн.) пропорційно до відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842200 від 16.03.2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 4236,75 грн.

Відмовити у скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000842200 від 16.03.2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 16 947,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 4236,75 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (ідентифікаційний код 00952367) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1339,80 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2015 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3