Постанова № 53491493, 10.11.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 809/2537/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Пиріг Х.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справуза позовом:

ОСОБА_5

до відповідача: Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання неправомірним та скасування наказу №25 від 02.06.2015, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання до вчинення дій,-,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу № 25 від 02.06.2015, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача із займаної посади відбулися із порушеннями вимог ст. 40, 42, 49-2, 116 Кодексу законів про працю України, Конституції України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Ухвалою суду від 10.11.2015 допущено в порядку статті 55 КАС України заміну Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначив, що відповідачем допущено порушення при здійсненні процедури вивільнення, зокрема, не забезпечено переважне право позивача на залишення на роботі, допущені порушення при попередженні про наступне вивільнення, не запропоновано в порядку, встановленому законом, усіх вакантних посад. Також представником позивача зазначено про відсутність згоди профспілкового комітету на вивільнення позивача. Крім цього, в звязку з заміною відповідача уточнив позовні вимоги в частині зверненій до Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області та просив окрім уточнених первинних позовних вимог зобовязати Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення призначити позивача на відповідну посаду, згідно затвердженого штатного розпису, в Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав, вказаних у письмовому запереченні та доповненні до заперечення (а.с. 49-55, 147-150).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_5 працювала в органах податкової служби на різних посадах з 08.11.1994. Згідно оскаржуваного наказу перед звільненням перебувала на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

Наказом Державної податкової інспекції в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 02 червня 2015 року №25-о позивача звільнено з посади старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, враховуючи відмову від переведення на запропоновані вакантні посади.

Частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Досліджуючи наявність правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, судом встановлено наявність змін в організації виробництва і праці, зокрема, мала місце реорганізація ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 року. Вказане свідчить про наявність обставин, які могли бути підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що 31.03.2015 позивача ознайомлювали із попередженням про наступне вивільнення із займаної посади з 01.06.2015 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України в зв'язку із реорганізацією ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. З вказаним попередженням позивач відмовилася ознайомлюватись про що свідчить акт про відмову від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення та відмову про ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду (а. с. 59, 60).

Також судом встановлено, що реорганізація ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області супроводжувалась скороченням чисельності працівників, що підтверджується наявними в матеріалах справи штатними розписами ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області та ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а. с. 171-179).

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Однак при звільненні позивача вказана норма не застосовувалась, оскільки таке звільнення відбулося у звязку з ненаданням згоди на зайняття конкретної посади, яка пропонувалась позивачу.

Також судом встановлено, що у відповідності до протоколу №1 від 15 лютого 2013 року загальних зборів членів профспілки працівників ДПІ в Косівському районі позивача було обрано членом комітету профспілки працівників ДПІ в Косівському районі.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Оскільки позивач є членом виборного органу професійної спілки, то при її звільненні є обовязковим дотримання окрім загальних вимог, встановлених ст. 41 Кодексу законів про працю України, також вимоги встановлені ст. 252 вказаного кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 252 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються поряд із дотриманням загальних норм.

Таким чином, за змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що звільнення працівника податкового органу, як члена виборного профспілкового органу, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 252 Кодексу законів про працю України за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Подібну правову позицію також висловив Верховний Суд України висловив у постанові від 1 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13).

Щодо твердження відповідача про відсутність у рішеннях профспілкових органів обґрунтувань відмови у наданні згоди щодо звільнення позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, за змістом цієї норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення. І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В матеріалах справи містяться рішення профспілок, нижчого рівня та президії Івано-Франківської обласної ради профспілок щодо відмови в наданні згоди на звільнення позивача. Вказані рішення містять обґрунтування такої відмови, зокрема, наявністю на утриманні працівника двох неповнолітніх дітей та дитини-інваліда ІІ групи.

За таких обставин, є обґрунтованим твердження позивача про порушення відповідачем порядку її звільнення в частині неодержання попередньої згоди первинної профспілкової організації та профспілкової організації вищого рівня. Таким чином, оскаржуваний наказ №25 від 02.06.2015 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.

При розгляді справи судом встановлено, що 01.10.2015 державним реєстратор Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області внесено запис про припинення як юридичної особи ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

При вирішенні питання необхідності поновлення на роботі незаконно звільненого працівника ДПІ в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, судом враховано, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 року вирішено здійснити реорганізацію податкових органів в тому числі вирішено реорганізувати ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Таким чином, ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області набуло прав та обовязків реорганізованої ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. Враховуючи факт правонаступництва ДПІ в Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області позивач підлягає поновленню на роботі саме у ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Враховуючи вказану обставину, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про зобовязання ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в порядку переведення призначити ОСОБА_5 на відповідну посаду, згідно затвердженого штатного розпису, в Державну податкову інспекцію у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, оскільки відновлення порушеного права позивача можливе у спосіб прийняття судового рішення про поновлення на роботі відповідачем, а не зобовязання відповідача вчинити дії щодо переведення працівника із припиненої юридичної особи.

У звязку з встановленням факту незаконного звільнення та необхідності поновлення працівника на роботі, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про зобовязання ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_5, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 до дня поновлення позивача на роботі.

Виходячи із вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №25 від 02.06.2015.

Поновити ОСОБА_5 на посаді старшого державного інспектора з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Державної податкової інспекції в Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області або рівнозначній посаді.

Зобов'язати Державну податкову інспекції в Косівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити середній заробіток на час вимушеного прогулу ОСОБА_5 з 02.06.2015 до дня поновлення на роботі.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанову у частині поновлення ОСОБА_5 на відповідній посаді звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 16.11.2015.