Постанова № 53491194, 03.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Справа № 804/14059/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

заза участю: представник позивача -ОСОБА_1

представник відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», третя особа на стороні позивача Військова частина 3028 Національної гвардії України про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», третя особа на стороні позивача Військова частина 3028 Національної гвардії України з вимогою - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» неправомірно отримані кошти в загальній сумі 5 879,37 грн. в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31114090700007 в УДКСУ у Калинівському районі, МФО 802015, код 21080500 «Інші надходження».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами ревізії окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Військової частини 3028, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у звязку із оголошеною мобілізацією за період з 01.09.2013 року по 01.01.2015 року встановлено, в порушення п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, при придбанні протягом січня-грудня 2014 року медикаментів, прийнято до оплати та оплачено в повному обсязі їх вартість з урахуванням ПДВ, внаслідок чого допущено зайве використання коштів державного бюджету (резервного фонду) в загальній сумі ПДВ - 5879,37 грн., які віднесено на видатки в/ч 3028.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що постачання лікарських засобів ТОВ «БаДМ» на користь Військової частини 3028 Національної гвардії України не відбувалося для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя. Крім того, постачання лікарських засобів відбулося: 27.09.2014р., 10.10.2014р., 30.10.2014р. та 01.11.2014р., а відповідні обсяги щодо постачання були затверджені Кабінетом Міністрів України лише 27 травня 2015р.

Представник третьої особи - Військової частини 3028 Національної гвардії України в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступних висновків.

Статус Державної фінансової інспекції в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон).

Згідно статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на I квартал 2015 року (далі ДФІ у Вінницькій області, або позивач), на підставі направлень від 26.01.2015 року №№55,56,57 та від 11.02.2015 року №132, виданих начальником Держфінінспекції ОСОБА_3, головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування органів державної влади ОСОБА_4, спільно з провідним державним фінансовим інспектором державним фінансовим інспектором та головним державним фінансовим інспектором цього ж відділу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, проведено ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Військової частини 3028 (далі в/ч 3028, або третя особа), в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у звязку із оголошеною мобілізацією за період з 01.09.2013 року по 01.01.2015 року, про що складено акт від 20.04.2015р. №08-13/05.

В ході ревізії, проведеним аналізом договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі ТОВ «БаДМ», або відповідач) з в/ч 3028 встановлено, що відповідно до видаткових накладних: VZ38568298-1 від 27.09.2014р., VZ38706725-1 від 10.10.2014р., VZ38910350-1 від 30.10.2014р. та VZ38913935-1 від 01.11.2014р. та платіжних документів за рахунок КПКВ 1001760 «Проведення невідкладних заходів щодо забезпечення нацбезпеки та забезпечення правопорядку на державному кордоні» (далі КПКВ 1001760) в/ч 3028 протягом вересня-грудня 2014 року проводилось придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме медикаментів. Загальна вартість поставлених медикаментів становила 83 991 грн. у вартість яких ТОВ «БаДМ» включено податок на додану вартість (далі ПДВ) 20% та 7%, що складає 5 879,39 грн.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України неправомірно нараховано податок на додану вартість у розмірі 5 879,37грн. при поставці лікарських засобів Військовій частині 3028 Національної гвардії України.

З метою усунення виявлених актом ревізії порушень, ДФІ у Вінницькій області направило до в/ч 3028 обовязкові вимоги оформлені листом від 29.04.2015р. за № 02-08-28-14/2381, в якій було запропоновано третій особі стягнути з ТОВ «БаДМ» неправомірно отримані кошти в загальній сумі 5 879,37 грн., проте вказана вимога відповідачем не виконана.

Так, судом встановлено, що між відповідачем та третьою особою у 2014р. було укладено договори: № 7/11 від 25.09.2014р. та 7/15 від 29.10.2014р.

Предметом вищезазначених договорів було постачання лікарських засобів. При цьому в текстах зазначених договорів не вказано, що закупівля лікарських засобів здійснюється для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя.

Виконання зазначених договорів з боку відповідача підтверджується видатковими накладними підписаними третьою особою: VZ38568298-1 від 27.09.2014р., VZ38706725-1 від 10.10.2014р., VZ38910350-1 від 30.10.2014р. та VZ38913935-1 від 01.11.2014р.

Відповідно до п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України - тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоровя та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя, в обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З вищезазначеного вбачається, що операції з постачання лікарських засобів звільнені від оподаткуванням податком на додану вартість повинні відповідати двом критеріям:

- лікарські засоби повинні бути призначені для використання закладами охорони здоровя та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя;

- постачання лікарських засобів повинно відбуватися в обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу третього пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 27 травня 2015р. № 544-р затвердив обсяги лікарських засобів та медичних виробів, що призначені для використання закладами охорони здоровя та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя, операції з ввезення яких на митну територію України та постачання на митній території України звільняються від обкладення податком на додану вартість відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану.

Таким чином суд вважає, що постачання лікарських засобів за договорами, що укладені між відповідачем та третьою особою, яке здійснено 27.09.2014р., 10.10.2014р., 30.10.2014р. та 01.11.2014р. відбулося в час коли Кабінетом Міністрів України ще не були затверджені обсяги лікарських засобів та медичних виробів, операції з ввезення яких на митну територію України та постачання на митній території України звільняються від обкладення податком на додану вартість на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану.

Тому при постачання лікарських засобів за видатковими накладними VZ38568298-1 від 27.09.2014р., VZ38706725-1 від 10.10.2014р., VZ38910350-1 від 30.10.2014р. та VZ38913935-1 від 01.11.2014р. відповідач не міг звільнити ці операції від оподаткування податком на додану вартість як це передбачено п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Підпунктом «в» п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України встановлено, що операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України оподатковується податком на додану вартість за ставкою податку 7% від бази оподаткування.

При цьому пп. 194.1.1. п. 194.1. ст. 194 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Таким чином, ціноутворення на лікарські засоби в рамках зазначених договорів відповідає нормам Податкового кодексу України, постановам Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» та від 25.03.2009р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».

З урахуванням викладеного суд прийшов до таких висновків:

1) постачання лікарських засобів ТОВ «БаДМ» на користь Військової частини 3028 Національної гвардії України не відбувалося для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя;

2) постачання лікарських засобів ТОВ «БаДМ» на користь Військової частини 3028 Національної гвардії України, відбувалося до затвердження Кабінету Міністрів України відповідних обсягів лікарських засобів, що призначені для використання закладами охорони здоровя та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоровя, операції з ввезення яких на митну територію України та постачання на митній території України звільняються від обкладення податком на додану вартість відповідно до підпункту в пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану, тому що постачання відбулося 27.09.2014, 10.10.2014, 30.10.2014 та 01.11.2014, а відповідні обсяги затверджені Кабінетом Міністрів України лише 27 травня 2015р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», третя особа на стороні позивача Військова частина 3028 Національної гвардії України про стягнення коштів відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом пяти днів.

Суддя (підпис) ОСОБА_8