Постанова № 53491133, 05.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р. Справа № 804/14757/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4 за участю: позивача представника відповідача-1 ОСОБА_5 ОСОБА_6Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до відповідача-1: Управління МВС України на Придніпровській залізниці, відповідача-2: Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача-1: Управління МВС України на Придніпровській залізниці, відповідача-2: Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати мене, ОСОБА_5, на посаду в органах внутрішніх справ, яка відповідає моїй кваліфікації та досвіду роботи;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2015 року по день поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 133 гривні 23 копійки;

стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на мою користь моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень, що було мені завдано.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 21.05.2007 року по 31.08.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах.

Згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року позивач була звільнена у запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач вважає, що наказ Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року було винесено неправомірно, він є незаконним та підлягає обов'язковому скасуванню, так як на момент видання спірного наказу, тобто 20.08.2015 року, вона була вагітна.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

Також позивач зазначила, що її було попереджено за два місяця про наступне звільнення, але жодної пропозиції щодо подальшого працевлаштування від керівництва Управління МВС України на Придніпровській залізниці до неї не надходило.

Оплата її відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами була припинена 31.08.2015 року. Зараз позивач ніде не працює та знаходиться у відпустці після пологів та позбавлена грошового забезпечення.

Крім того, позивач зазначає, що їй завдано моральної шкоди у зв'язку з тим, що незаконно звільнено з роботи. Нормальний розклад життя розладнаний внаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства. Позивач відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою відповідачів. Були порушені життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Такі неправомірні дії відповідача позивач оцінює у 30000 гривень та просить стягнути їх у якості моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, адміністративний позов просила задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, просила відмовити у їх задоволенні та додатково пояснила, що на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.06.2015 року № 664 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці», в якому зазначено про повну ліквідацію Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Такого висновку можна дійти у зв'язку з тим, що наразі відсутні будь-які накази МВС України про створення нового структурного підрозділу, який би дублював або перейняв функції Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Жодних відомостей про правонаступників Управління МВС України на Придніпровській залізниці в згаданому вище наказі МВС України від 08.06.2015 року № 664 також не міститься. Окремих наказів щодо правонаступників Управління МВС України на Придніпровській залізниці Міністерством внутрішніх справ України також не видавалось.

Відповідно до наказу МВС від 14 квітня 2015 року № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ», з метою оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2015 року № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», яким скорочено в Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці 865 посад, тобто скорочено всі існуючі посади, окрім посад членів комісії з ліквідації Управління МВС України на Придніпровській залізниці.

З метою реалізації вищезазначеного наказу Міністерства внутрішніх справ України Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці було видано наказ від 30.06.2015 року №138 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС».

29.06.2015 року ОСОБА_5 було повідомлено про скорочення штатів Управління МВС України на Придніпровській залізниці, про що свідчить підписаний власноручно позивачем корінець попередження щодо скорочення штатів.

Стаття 49-2 КЗпП України передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. З вищенаведеного вбачається, що Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці дотримано терміну, який встановлено нормами діючого законодавства України.

З метою реалізації наказу МВС України від 08.06.2015 року № 664 та наказу МВС України від 22.06.2015 року № 741 Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці було видано наказ від 21.08.2015 року № 80 о/с, яким згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь капітана міліції ОСОБА_5 звільнено з ОВС України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях представник відповідача-2 зазначив, що ОСОБА_5 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 21.05.2007 року по 31.08.2015 року на різних посадах. З 01.07.2013 року перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 20.08.2015 року № 80 о/с капітана міліції ОСОБА_5 - заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь звільнено з органів внутрішніх справ України з 31.08.2015 року за п.64-г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підстава: накази МВС України від 08.06.2015 року № 664, від 22.06.2015 року № 741; наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року № 138.

Відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п.11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 401, та на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» МВС України видало наказ від 08.06.2015 року № 664 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці», яким ліквідувало Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, створило комісію з ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці та затвердило її склад. Голові комісії з ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці ОСОБА_7 доручено ужити вичерпних заходів, передбачених законодавством, щодо ліквідації Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці як юридичної особи.

Відповідно до наказу МВС України від 14.04.2015 року № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ» було видано наказ МВС України від 22.06.2015 року № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», яким в Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці скорочено всі існуючі посади, окрім посад членів комісії з ліквідації Управління МВС України на Придніпровській залізниці.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, представник відповідача-2 вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача до МВС України.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_5 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходила службу в органах внутрішніх справ України з 21.05.2007 року по 31.08.2015 року на різних посадах.

З 01.07.2013 року у званні капітана міліції перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці.

Згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року позивач була звільнена у запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У звязку з вагітністю, згідно наказу Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №71 о/с від 31.07.2015 року позивачу була надана оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами терміном з 20 липня до 23 листопада 2015 року.

Підпунктом «є» п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114), визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п. 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 р. (далі КЗпП України) останній регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до ст.179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

На момент видання спірного наказу - 20.08.2015 року позивач була вагітна.

У розділі IV Положення №144 викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватися нормами трудового законодавства.

Підпунктом «г» п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Процедура звільнення зі служби через скорочення штатів Положенням детально не визначена.

Оскільки спеціальним нормативним актом не можуть бути звужені права працівника, порівняно із правами, передбаченими КЗпП України, в частині процедури звільнення працівника з підстав скорочення штату підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Так, згідно статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З викладеного вбачається, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Звільнення зі служби через скорочення штатів відповідно до Розділу VII Положення №114 допускається при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Позивача було попереджено за два місяця про наступне звільнення, але жодної пропозиції щодо подальшого працевлаштування від керівництва Управління МВС України на Придніпровській залізниці та МВС України не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно наказу МВС України №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» лінійний відділ на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці не ліквідовувався, а реорганізовувався, тобто скорочені штатні посади були додані до інших підрозділів внутрішніх справ та ці посади були запропоновані працівникам, які вивільняються.

Однак, позивачу, не зважаючи на те, що на той час остання була вагітна та знаходилась у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, не було запропоновано іншу роботу, яка відповідає її кваліфікації.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 було звільнено із органів внутрішніх справ із порушенням чинного законодавства. У зв'язку з цим протиправний наказ про звільнення має бути скасований, а на МВС України, враховуючи ліквідацію Управління МВС України на Придніпровській залізниці, має бути покладено обов'язок працевлаштувати позивача в органах внутрішніх справ.

Що стосується вимоги позивача про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд враховує, що оплата відпустки позивача у зв'язку з вагітністю та пологами була припинена 31.08.2015 року. На цей час позивач ніде не працює та знаходиться у відпустці після пологів, та у результаті винесення наказу про звільнення позбавлена грошового забезпечення.

Відповідно до п. 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи із середньоденного заробітку позивача у розмірі 133,23 гривень, а також ліквідацію відповідача-1, суд вважає також за необхідне зобов'язати саме Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 05 листопада 2015 року у розмірі 8793,18 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні вісімнадцять копійок).

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач зазнала моральних страждань у звязку з її звільненням з роботи. Нормальний та звичний розклад життя розладнаний внаслідок грубого порушення відповідачами трудового законодавства. Зі слів позивача вона відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади та переживає щодо своєї соціальної репутації. Крім того, були порушені її життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне в цій частині адміністративний позов задовольнити частково, та дотримуючись принципу розумності і справедливості, стягнути з МВС України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - 3996,90 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень дев'яносто копійок).

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_5 на посаду в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 05 листопада 2015 року у розмірі 8793,18 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні вісімнадцять копійок).

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - 3996,90 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень дев'яносто копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2015 року.

Судді (підписи) Постанова не набрала законної сили 10 листопада 2015 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_1