Рішення № 53490990, 09.11.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2015 року Справа № 913/750/15

Провадження №33/913/750/15

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 21715 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” про стягнення штрафу в розмірі 21715 грн 00 коп. за неправильно зазначену в накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.09.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 29.09.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.09.2015 розгляд справи відкладений на 12.10.2015 у зв’язку з неявкою представника відповідача та ненадання сторонами документів необхідних для розгляду справи.

Відповідач відзивом б/н від 12.10.2015 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що при заповненні комплекту перевізних документів 17.01.2015 відправником до відомості вагонів було внесено дані про масу вантажу в вагоні №66634486 правильно, відповідно результатам отриманим при зважуванні з зупинкою без розчеплення на вагонних вагах ВВЄТ-150 №060601325 – 69000 кг, в накладній №49156268 в графі “30” зазначена відстань перевезення – 450 км; що залізниця повинна була перевозити вантаж зі швидкістю 320 км за 1 добу та доставити на відстань 450 км за 2-і доби, а саме 19.01.2015; що залізниця порушила вимоги Статуту залізниць та доставила вантаж не за 2-і, а за майже 30-ть діб, перевищивши термін доставки в 10 разів, що нормативне зменшення на 1% маси вантажу допускається впродовж 2-х діб нормативного терміну перевезення встановленого Правилами.

Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки вантаж перебував у дорозі майже 2 місяці у відкритому вагоні, кліматичні умови, опади, могли призвести до його зменшення. Адже, при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Також у відзиві відповідач поставив під сумнів відповідність даних комерційного акту, оскільки акт складений 10.03.2015 на станції призначення, а спірний вантаж згідно календарного штемпелю на залізничній накладній прибув на станцію призначення, як зазначає відповідач, 18.03.2015, отже контрольну перевірку залізниця на станції призначення могла здійснити лише по прибутті вантажу, 18.03.2015.

В судовому засіданні 12.10.2015 представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо невідповідності даних комерційного акту, надавши досилочну накладну №49551344 (а.с.40), з якої чітко вбачається, що датою прибуття вантажу є 10.03.2015, коли і було складено комерційний акт, та в основній накладній проставлений, хоча і не чіткий, штам про прибуття вантажу 10.03.2015, а не 18.03.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.10.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до 19.11.2015, розгляд справи відкладений на 09.11.2015 у зв’язку з задоволенням клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання від 09.11.2015 повноважні представники сторін не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Однак, представник позивача на електронну адресу суду направив додаткові письмові пояснення, в яких надав чіткий розрахунок зазначеного в накладній розміру провізної плати в сумі 4343 грн у відповідності до критеріїв встановлених в Тарифному керівництві №1; пояснив, що вагони, в т.ч. спірний був викреслений із основної накладної по причині його відчеплення. На вагон на станції Довжанська було складено досильну накладну №49551344, по якій згідно календарного штемпеля станції Ігрень від 10.03.2015 вантаж і видавався та складався комерційний акт; в основній накладній, по якій вагон приймався залізницею до перевезення, не зазначалося, що вантаж знаходиться у вологому стані, а тому норма природної втрати розходження маси для вантажу антрацит може становити саме 0,5 % (345 кг), а не 2% (1380), як вказує відповідач.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відкладення розгляду справи або оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основними умовами для яких є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання від 29.09.2015, 12.10.2015 з’являлися повноважні представники сторін, надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Крім того, суд враховує, що ухвалою суду від 12.10.2015 явка представників сторін не визнавалася обов’язковою та від сторін не надходило суду обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” здійснило відправлення вагону №66634486 зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Ігрень Придніпровської залізниці згідно накладної №49156268 (основна), досилочна №49551344.

При прибутті вагону на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, на підставі ст.52 Статуту за заявкою одержувача №93 (а.с.16) залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній: в накладній №49156268 (основна), досилочна №49551344 у вагоні №66634486 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично встановлено, що маса вантажу складає 67600 кг, що є на 1400 кг менше, ніж зазначено у накладній. Вказані обставини засвідчені в акті загальної форми №29 від 10.03.2015 та комерційному акті РА №004096/15 від 10.03.2015 (а.с. 11, 12).

Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у залізничній накладній (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційним актом масою вантажу, позивач на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п’ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить 21715 грн 00 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908, ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, з подальшими змінами, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем (ст.23 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником (ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Вантажоодержувачем – відокремленим підрозділом “Дніпропетровська ТЕС” Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпороенерго” була подана заявка №93 з вимогою провести переважування маси вантажу у вагоні №66634486.

Як зазначає відповідач, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, норма природної втрати розходження маси для вантажу в вологому стані може становити 2%, що необхідно враховувати з урахуванням тривалості перебування вантажу в дорозі та кліматичних чинників.

В результаті переважування вантажу на станції Ігрень Придніпровської залізниці залізницею була перевірена маса вантажу, що перевозився за залізничною накладною №49156268 (основна), досилочна 49551344 у вагоні №66634486, відправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” та виявлена невідповідність маси вантажу, зазначеної в перевізному документі, фактичній масі вантажу. Так, в накладних №49156268 (основна), досилочна №49551344, у вагоні №66634486 вказана маса вантажу 69000 кг. (а.с.10, 40). Натомість фактично встановлено, що маса вантажу складає 67600 кг, що є на 1400 кг менше, ніж зазначено у накладних.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переважування спірного вагону проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.

За обставинами виявленої у спірних відносинах невідповідності маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, фактичній масі вантажу на станції Ігрень Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №29 від 10.03.2015 та комерційний акт РА №004096/15 від 10.03.2015 (а.с.11, 12).

Суд визнає безпідставними доводи відповідача з приводу невідповідності даних в накладній (дати прибуття вантажу 18.03.2015, за твердженнями відповідача) та дати складання комерційного акту (10.03.2015), оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Зокрема, з наявної в матеріалах справи досилочної накладної №49551344 (а.с.40) чітко вбачається, що датою прибуття вантажу є 10.03.2015 (а не 18.03.2015, як стверджує відповідач), коли і було проведене переважування вантажу, подана заявка вантажоотримувачем та складено комерційний акт. Зазначене відповідає даним, що містяться в основній накладній №49156268, в якій проставлений, хоча і не чіткий, штам про прибуття вантажу на станцію призначення Ігрень Придніпровську 10.03.2015.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503), передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

З приводу доводів відповідача про правильність ваги вантажу з урахуванням 2% норми природної втрати, перебування вантажу протягом тривалого часу в дорозі та під впливом кліматичних чинників, маса вантажу могла суттєво зменшитися, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

У встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а, отже, недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 0,5% маси - для всіх інших вантажів.

Однак, відповідачем, посилаючись на 2% норми граничного розходження визначення маси вантажу, не надано суду доказів того, що вантаж був зданий до перевезення саме у вологому стані та про що було б зроблено відповідну відмітку у розділі 20 накладної.

Натомість в розділі 20 (найменування вантажу) основної накладної № 49156268 зазначено наступну інформацію про вантаж : «Антрацит. Загружено ниже бортов. Навал. Собственник вагона ДВРЗ».

Отже, будь-які дані про прийняття вантажу у вологому чи рідкому стані відсутні, відповідно й відсутні підстави для застосування такого критерію (2%) при визначенні норми природної втрати та граничного розходження визначення маси вантажу.

За таких обставин, у відповідності до положень п. 27 Правил видачі вантажів норма природної втрати та граничного розходження визначення маси для вантажу антрацит становить 0,5%, і для вагону №66634486 складає 345 кг (69000 кг x 0,5% =345 кг).

Як було зазначено вище, результатами переважування вагону №66634486, за участю представників залізниці та одержувача, було виявлено, що маса вантажу складає 67600 кг, тобто на 1400 кг менше ніж вказано у накладній.

Відповідно до технічного паспорту 150 т тензометричних вагонних ваг, повірених 13.08.2014, та які знаходяться на технічному обслуговуванні Придніпровської залізниці, на яких здійснювалась переважування вагону, можлива похибка ваг складає +/- 100 кг для вантажу вагою 25 - 100 т.

0,5% від маси зазначеної в накладній (69000 кг) складає 345 кг.

Таким чином, з урахуванням норми природної втрати 0,5% (69000-345=68655) фактична виявлена маса вантажу (67600 кг) все одно є меншою на 1055 кг, ніж маса вказана у накладній за мінусом норми природної втрати, навіть з урахуванням можливої похибки ваг.

Системний аналіз вищенаведених положень п. 52 Статут залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів свідчить про те, що у встановлений відсотковий показник норми природної втрати входить не лише остання, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за яку нараховується штраф, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постановах від 14.05.2015 №922/4978/14, від 20.05.2015 №922/4977/14, від 18.05.2015 у справі № 922/4895, від 03.04.2008 по справі № 17/300, від 03.04.2008 по справі № 17/301, від 18.11.2008 по справі № 17/24, від 18.11.2008 по справі № 17/25, від 18.11.2008 по справі № 17/26, від 18.11.2008 у справі № 17/27.

Суд зазначає, що розходження визначення маси нетто, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній №49156268 69000 кг та масою, визначеною на станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці - 67600, в даному випадку перевищує норму природної втрати та граничного розходження на 1055 кг, тобто майже в 3 рази перевищує норму, яка передбачена для вантажів такого типу - 0,5%.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що різниця у вазі між даними, зазначеними в накладній та комерційному акті, яку виявлено перевізником на станції призначення, є результатом природної втрати вантажу, зданого до перевезення, господарський суд вважає необґрунтованими.

Крім того, доводи відповідача щодо впливу на зміну ваги вантажу таких об’єктивних чинників як тривале перевезення (його утрамбування), кліматичні умови (опади у вигляді дощу та снігу) судом до уваги не приймаються, вважаються протирічливими, оскільки різниця в вазі, як було встановлено при зважуванні становить майже 1,5 т (1400 кг), а такі кліматичні чинники, на які посилається відповідач, навпаки сприяли б збільшенню ваги, а не зменшенню.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній, у тому числі, масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф стягується у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно даних, зазначених у залізничній накладній №49156268 та акті загальної форми №29 від 10.03.2015, провізна плата за вагон №66634486 становить 4343 грн 00 коп. (13029 грн 00 коп. за три вагони – в накладній), відповідно штраф - п’ятикратний розмір провізної плати за вагон №66634486 складає – 21715 грн 00 коп., який було вірно визначено позивачем з урахуванням наданого розрахунку.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу.

Таким чином позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства “Придніпровська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, вул. Гоголя, б.24-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37596090, на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, пр.Карла Маркса, б.108, м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 01073828, штраф за неправильно зазначену в накладній масу вантажу в сумі 21715 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1827 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч