Постанова № 53490725, 10.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 902/1244/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуІллінецької міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015у справі№ 902/2144/14 Господарського суду Вінницької областіза позовомІллінецької міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:1.Реєстраційна служба Іллінецького РУЮ Вінницької області, 2. Вінницька регіональна філія ДП " Центр державного земельного кадастру"за участюПрокуратури Рівненської областіпровизнання договорів недійсними ,

за участю представників:

від позивача - Глазкова Є.С. дов. від 12.08.2015;

від відповідача - ОСОБА_6 дов. вввід 03.09.2014;

від третьої особи 1 - не з'явилися;

від третьої особи 2 - не з'явилися;

від прокуратури - Збарих С.М. посв. № 028728;

ВСТАНОВИВ:

Іллінецька міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Реєстраційної служби Іллінецького РУЮ Вінницької області, Вінницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійними договорів, укладених між ФОП ОСОБА_4 та Іллінецькою міською радою: "Про оренду земель водного фонду" від 01.10.2005, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного кадастру" від 26.12.2005 за № 040503902608 та додаткової угоди до нього № 1 від 03.02.2014; "Про оренду водного об'єкта (ставка)" від 17.09.2010 із змінами від 16.06.2014.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.11.2014 у справі № 902/1244/14 (головуючий суддя - Маслій І.В., судді - Банасько О.О., Яремчук Ю.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (головуючий суддя - Василишин А.Р., судді - Маціщук А.В., Філіпова Т.Л.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Іллінецька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, у яких просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06.11.2014 у справі № 902/1244/14 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у цій справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Іллінецької міської ради, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 209, 216, 220 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була дійсною на момент укладення спірного договору оренди землі).

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та прокуратури, представники третіх осіб своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням 5 сесії 4 кликання Іллінецької міської ради від 16.10.2002 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо надання у користування на умовах оренди земель водного фонду площею 13,9 га.

Рішенням 6 сесії 4 скликання Іллінецької міської ради від 26.12.2002 було вирішено затвердити технічну документацію по укладенню договору оренди та надати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_1 в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку зайнятим водним об'єктом площею 11,2462 га для рибогосподарських потреб, розташованих в межах міста Іллінці (п. 1 рішення); встановити щорічну орендну плату за оренду земельної ділянки в розмірі 200 грн. на 1 га (п. 2.1 рішення); розмір орендної плати підлягає індексації відповідно щорічного коефіцієнта вартості землі (п. 2.2 рішення); строк виплати орендної плати поквартально до 10 місяця, що є початком нового кварталу (п. 2.3 рішення).

Пунктом 3.1, 3.2 вищевказаного рішення в редакції, що надавалася позивачем зобов'язано ОСОБА_4 в місячний термін укласти в нотаріальному порядку з Іллінецькою міською радою договір оренди земельної ділянки і провести його державну реєстрацію в районному відділі земельних ресурсів. До використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі та одержання договору оренди.

Вказане рішення підписане міським головою Дідюк В. та засвідчено відтиском печатки.

На виконання вказаного рішення 01.10.2005 між Іллінецькою міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земель водного фонду, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку водного фонду загальною площею 11,2462 га (п. 2 договору).

Відповідно до пункту 5 договору строк його дії становить 25 років.

Пунктом 6 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі і становить 200 грн. на один гектар в рік. Передача земельної ділянки, згідно пункту 14 Договору, здійснюється у п'ятнадцятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Сторони також погодили, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 35 договору).

Судами встановлено, що вказаний договір було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що вчинено запис від 26.12.2005 за № 040503902608.

В матеріалах справи містяться також декілька копій Акта приймання-передачі об'єкта оренди, складеного на виконання умов договора, які датовані різними датами, а саме: акт приймання-передачі об'єкта оренди від 26.12.2006, із зазначенням часу початку приймання (14:00) та часу закінчення приймання (15:10); акт приймання-передачі об'єкта оренди від 01.10.2005, із зазначенням часу початку приймання (1 жовтня 2005), та часу закінчення приймання (1 жовтня 2030); акт приймання-передачі об'єкта оренди без зазначення дати, які підписані сторонами.

На підставі рішення Іллінецької міської ради від 23.12.2010, між Радою та відповідачем 30.12.2010 було укладено додаткову угоду до договору оренди земель водного фонду, відповідно до якої, у зв'язку із зміною вартості землі, змінено розмір орендної плати на 377 грн. за 1 га земельної ділянки на рік.

03.02.2014, на підставі рішення Іллінецької міської ради від 06.06.2013, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земель водного фонду, у частині зміни орендної плати за земельну ділянку, а саме: 662,00 грн. за 1 га на рік.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що Іллінецька районна державна адміністрація, розглянувши заяву ОСОБА_4, розпорядженням від 16.09.2010 № 296 прийняла рішення про надання останньому в оренду, строком на 5 років, водний об'єкт (ставок) площею 11,2462 га, в тому числі під водою 11, 2462 га, розташований в межах населеного пункту м. Іллінці Іллінецької міської ради, для рибогосподарських потреб.

На виконання вказаного розпорядження 17.09.2010 між Іллінецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 було укладено договір оренди водного об'єкта (ставка) терміном на 5 років.

Відповідно до пункту 4.3 договору оренди водного об'єкта (ставка) орендар взяв на себе зобов'язання, зокрема, безперешкодно надавати членам територіальної громади можливість використовувати водний об'єкт як місце для відпочинку, купання, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв.

Господарськими судами встановлено, що у зв'язку із змінами земельного законодавства право розпорядження водними об'єктами перейшло до розпорядника земельних ділянок, на яких вони розташовані, тобто від Іллінецької районної державної адміністрації до Іллінецької міської ради.

У зв'язку з наведеним, розпорядження Голови Іллінецької районної державної адміністрації від 16.06.2014 № 111 "Про перехід повноважень орендодавця за договором оренди водного об'єкта", були припинені повноваження Іллінецької районної державної адміністрації як орендодавця за Договором оренди водного об'єкта та визнано Іллінецьку міську раду (розпорядника земельної ділянки, на котрій розташований об'єкт оренди) набувачем повноважень орендодавця за Договором оренди водного об'єкта.

16.06.2014 між позивачем, відповідачем та Іллінецькою районною державною адміністрацією було укладено угоду про заміну сторони орендодавця водного об'єкта, за якою орендодавцем виступила Іллінецька міська рада. Дана угода підписана представниками її сторін.

Згідно з актом приймання-передачі оригінального примірника договору оренди водного об'єкта (ставка) від 16.06.2014, Іллінецька районна державна адміністрація передала належному орендодавцю водного об'єкта (ставка) оригінальний примірник договору оренди водного об'єкта (ставка) від 17.09.2010 (додаток оригінал примірника договору оренди водного об'єкта (ставка) від 17.09.2010 (на 3-х аркушах).

24.06.2014 між Іллінецькою міською радою та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди водного об'єкта (ставка) від 17.09.2010 щодо забезпечення прав громадян (жителів м. Іллінець) на загальне водокористування.

Вважаючи, що договір оренди земель водного фонду від 01.10.2005 та додаткова угода до нього № 1 від 03.02.2014, укладені між ФОП ОСОБА_4 та Іллінецькою міською радою, а також договір оренди водного об'єкта (ставка) від 17.09.2010 із змінами від 16.06.2014, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, Іллінецька міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Реєстраційної служби Іллінецького РУЮ Вінницької області, Вінницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійними вищевказаних договорів та угоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним на момент укладення договору оренди земель водного фонду від 01.10.2005 Законом України "Про оренду землі" та нормами Цивільного кодексу України передбачено нотаріальне його посвідчення за бажанням сторони (стаття 14 Закону України "Про оренду землі"), а статтею 18 Закону України "Про оренду землі" взагалі передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, при цьому, вказаний договір був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 26.12.2005, що також не заперечується та підтверджується письмовими поясненнями третьої особи-1. Сам факт нотаріального не посвідчення зазначеного договору з врахуванням положень діючого на момент його укладення законодавства не може слугувати підставою для визнання такого договору недійсним. Договір від 01.10.2005 та акт приймання-передачі об'єкта оренди підписані з боку позивача уповноваженою особою, а саме Дідюком Валерієм Дмитровичем, головою Іллінецької міської ради, про що свідчить висновок № 603 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису у матеріалах господарської справи № 902/1244/44 від 03.04.2015. Доводи позивача щодо відсутності у договорі оренди земель водного фонду від 01.10.2005 істотних умов, визначених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", невідповідності спірного правочину Типовому договору, затвердженому Постановою КМУ № 220 від 3 березня 2004 року, а також щодо обмеження вказаним договором загального водокористування спростовуються матеріалами справи, зокрема наявним у справі договором оренди земель водного фонду від 01.10.2005. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту користування відповідачем земельною ділянкою загальною площею більшою, ніж це визначено у спірному договорі оренди земельної ділянки, оскільки акт визначення фактичної площі землекористування від 27.05.2014, не відповідає вимогам статтей 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, господарськими судами залишено без розгляду заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності у зв'язку з відмовою у позові по суті.

Колегія суддів погоджується з таким висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 17, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією.

З наведеного вище вбачається, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин земельним законодавством передбачалося нотаріальне посвідчення договору оренди землі за бажанням сторони, а момент набрання чинності вказаним договором пов'язувався з моментом його державної реєстрації. Як встановлено господарськими судами, договір оренди земель водного фонду від 01.10.2005 був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного кадастру" від 26.12.2005 за № 040503902608.

Доводи касаційної скарги про те, що в п. 3 поданого позивачем до суду рішення Іллінецької міської ради від 26.12.2002 було передбачено умову про нотаріальне посвідчення спірного договору оренди землі, що фактично є бажанням однієї із сторін спірного правочину на його нотаріальне посвідчення не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки саме на позивача покладається відповідальність та контроль за виконанням умов, визначених у даному рішенні, при цьому позивачем не було подано до господарських судів попередніх інстанцій доказів, які б свідчили про вчинення останнім будь-яких дій щодо нотаріального посвідчення договору оренди земель водного фонду від 01.10.2005 чи щодо контролю за його нотаріальним посвідченням. Крім того, у п. 35 договору оренди земель водного фонду від 01.10.2005, укладеного між позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень чи застережень з боку позивача щодо виконання п. 3 вищевказаного рішення ради, сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що сторонами спірного договору оренди землі не було належним чином оформлено приймання-передачі земельної ділянки з урахуванням наявності в матеріалах справи декількох копій акта приймання-передачі об'єкта оренди, то господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди земель водного фонду від 01.10.2005 та акт приймання-передачі об'єкта оренди підписані уповноваженою особою, а саме Дідюком Валерієм Дмитровичем, головою Іллінецької міської ради, про що свідчить висновок №603 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підпису по матеріалах господарської справи № 902/1244/44 від 03.04.2015.

Доводи касаційної скарги щодо недійсності спірного договору оренди землі у зв'язку з відсутністю в ньому такої істотної умови як умови збереження стану об'єкта оренди не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки сама по собі відсутність вказаної умови у спірному договорі не може бути підставою для визнання недійсним спірного правочину в цілому з урахуванням того, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження умов спірного договору оренди землі щодо прав та обов'язків сторін встановлена його відповідність вимогам чинного законодавства.

Крім того, як обгрунтовано зазначив апеляційний господарський суд доводи та заперечення, котрі наводяться позивачем без підтвердження їх будь-якими доказами можуть слугувати лише підставою для вирішення питання про розірвання договору (що не є предметом спору по даній справі).

Враховуючи викладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджували б недійсність спірних правочинів та порушення прав позивача як орендодавця, висновки господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог про визнання недійсними договору оренди земель водного фонду від 01.10.2005 та додаткової угоди до нього № 1 від 03.02.2014, а також договору оренди водного об'єкта (ставка) від 17.09.2010 є законними і обґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 902/1244/14 Господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а касаційну скаргу Іллінецької міської ради - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Іллінецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 902/1244/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк