Ухвала суду № 53489812, 29.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

В судовому засіданні 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В заяві просила накласти арешт на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, мотивуючи це тим, що невжиття вказаних заходів призведе до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Справа № 754/2576/15№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14095/2015Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В обґрунтування своїх апеляційних вимог, посилався на те, що суд першої інстанції не правильно оцінив його доводи, оскільки не виконання цивільно-правової угоди протягом 2,5 років є безумовним доказом того, що відповідачі не збираються її виконувати.

Також, на думку апелянта, невірним є твердження суду про те, що вжиті заходи забезпечення позову згідно ухвали від 27.05.2015 року, якою накладено арешт на автомобіль Хюндай Ацент належний ОСОБА_3, є достатнім, оскільки він коштує не більше 100 тисяч грн., а позов заявлено на 706 164,48 грн.

Грубим порушенням норм процесуального права є, на думку апелянта, і те, що суд не роз'яснив йому право на оскарження даної ухвали.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та представника ОСОБА_2 - за довіреністю ОСОБА_7 заперечували проти апеляційної скарги, та просили її відхилити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що заявник не навів достатніх підстав, що могли б свідчити про те, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконати судове рішення, що існує реальна загроза невиконання судового рішення,а також не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_3 має намір розпорядитися належним йому майном для уникнення відповідальності за даним судовим рішенням.

Також, суд першої інстанції правильно послався на те, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2015р., залишену без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.07.2015р.,накладено арешт на майно ОСОБА_3, що є достатнім в даному випадку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не правильно оцінив його доводи, оскільки не виконання цивільно-правової угоди протягом 2,5 років є безумовним доказом того, що відповідачі не збираються її виконувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Виходячи зі змісту п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вивченням заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги встановлено, що заявник вказує про те, що відповідачі, в разі задоволення позовної заяви, не має наміру розраховуватися з позивачем, а також буде ухилятися від виконання рішення.

Разом з тим підтверджень зазначеного, вказана заява та додатки до неї не місять.

Не містить заява з додатками і доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також доказів того, що ОСОБА_3 приймає дієві заходи по відчуженню вказаного майна.

Отже, підстави задоволення заяви про забезпечення позову побудовані заявником тільки на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 60 ЦПК України.

Не відповідають обставинам справи і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не роз'яснив заявнику право на оскарження даної ухвали, оскільки, як вбачається з резолютивної частини ухвали, судом роз'яснено право на апеляційне оскарження ухвали.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства та доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п.1 ч.2 ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді